Польща і Ко: які європейські країни стали найкращими друзями України на тлі нападу росії

Україна, Литва та Польща 24news.com.ua
Польські добровольці не тільки одними з перших вступили до Інтернаціонального Легіону, а й чи не перші з іноземців здобули перемоги на полі бою. Спалили російську техніку, в тому числі бензовоз

Якщо Захід України – наш тактичний тил, то Польща – стратегічний. Звідти рухаються колони з гуманітарною та військовою допомогою, туди – українські жінки та діти. Варшава вже прийняла 200 тисяч українців – кожен дев’ятий там українець, що рятується від війни. В Кракові – кожен восьмий. Про це у програмі "Особливий погляд" на "5 каналі" розповідає Олег Манчура.

Twitter президента Анджея Дуди тепер має синьо-жовтих кольорів не менше, ніж червоно-білих. Його дружина впритул зайнялася порятунком українців. Кожен українець, що шукає захисту в Польщі, отримає одноразову допомогу – 300 злотих. Це на додачу до безкоштовного громадського транспорту. Сам президент Дуда вперше з лідерів НАТО, хай і дуже обережно, але припустив, що Альянс може вступити у війну з Росією – якщо та здійснить хімічну атаку.

"Такого масштабу світ не бачив із часів Другої світової війни. Якщо ви питаєте мене, чи може Путін використовувати хімічну зброю, я думаю, що Путін може використовувати будь-що прямо зараз, особливо, коли він перебуває в цій складній ситуації. Політично він уже програв цю війну, а у військовому плані він її не виграє.  Звичайно, всі сподіваються, що він не наважиться на це. Але якщо він задіє зброю масового знищення, це змінить усю ситуацію. Звичайно, НАТО доведеться сісти за стіл, і їм дійсно доведеться серйозно подумати, що робити, тому що тоді це стає небезпечним не тільки для Європи..., а й для всього світу", може заявив президент Польщі.

Війна не просто змінила відносини офіційного Києва та Варшави, які останні вісім років були обернуті в історичне минуле – понад те, в погане минуле, де в кожного кровоточили свої рани, і ще восени минулого року доходило до дипломатичних сутичок між двома країнами. Повністю змінилися нервові імпульси двох суспільств. І якщо раніше поляки дуже часто хворобливо реагували на слова Бандера, УПА чи Волинь, то нині вони реагують тільки на путін, росія, війна.

Перед війною російська агентура вміло розпалювала ненависть між українцями та поляками. Буквально торік вандали на зарплаті ФСБ розмалювали пам’ятник Пілсудському в Кракові в синьо-жовті кольори, але тепер поляки самі вручили в руки Пілсудському синьо-жовтий прапор – в Білостоку.

Мер Білостока заявив, що тепер кожного дня на ратуші о 12-й годині виконуватиметься Гімн України. Це символічно, бо Білосток на кордоні з Білоруссю, в місті багато русофілів.

Але голови – польського та українського суспільств – нарешті розвертаються в майбутнє. Так, кожен пам’ятатиме своє минуле – свою версію, але матимемо спільне майбутнє – Європейському Союзі. Остання соціологія приємно здивувала, якщо загалом в ЄС 70% мешканців за вступ України, то серед поляків цей показник аж 92%.

Це набагато більше, ніж українців, які підтримують вступ до Євросоюзу, і навіть тих, які проголосували за незалежність в 1991 році.

Так, багато в чому це емоційний вибух, і не треба розчаровуватися, коли ці цифри дещо знизяться. Але в будь якому разі це стабільна основа для нового геополітичного союзу, який здатен істотно змінити розклад в Європі.

Ще зовсім недавно це була мрія політичних романтиків, які повитягували з шухляд запилючену спадщину Юрія Липи – ідеолога Балто-Чорноморської дуги. Але ж правду кажуть: чим нахабніші мрії, тим швидше вони здійсняться. Три балтійські країни – Литва, Латвія та Естонія – одразу після Британії та США почали активно допомагати Україні зброєю. До речі, ще раніше, ніж Польща, яка досить довго розкачувалася. Але ця нова геополітична реальність може стати ще сміливішою.

"Крім розгляду вступу України в НАТО і Європейський Союз, треба розглянути питання про розширення Вишеградської групи за рахунок України. Зокрема тому, що вона межує з трьома з чотирьох членів цього об'єднання. Нас багато що об'єднує з нею, зокрема негативний досвід у спілкуванні з росією", – заявила Яна Чернохова, міністерка оборони Чехії.

Очевидно, для цього потрібно буде здолати опір проросійського Орбана в Угорщині. Хоча, а може й не треба буде особливо старатися. Вперше за 10 років "виборчого самодержавства" – так називають правління Орбана, який через технології та маніпуляції утримував владу – путінський сателіт може програти вибори. Вже на початку квітня. Антиорбанівська коаліція – попри штучні перешкоди, таки створилася.

Інші країни Вишеградської групи – Польща, Словаччина та Чехія – готові прийняти України до цього союзу. Вперше про це попросив ще президент Порошенко – в 2014-му висловив сподівання, що V4 cтане V5. Через рік у засіданні начальників генеральних штабів Вишеградської групи взяв участь генерал Муженко. І ось тепер уже наші західні сусіди пропонують Україні приєднатися.

Якщо це станеться, то новий геополітичний альянс вийде на Балкани та Адріатичне море: Хорватія з виразно проукраїнським прем’єром та Словенія, яка несподівано дуже активна в просуванні вступу України до ЄС за пришвидшеною процедурою, – готові до цього.

А поруч і Албанія, яка здивувала світ своєю різкою антиросійською позицією. Проєкт резолюції Генасамблеї ООН, що засудив РФ – жорсткіший, ніж колись проти СССР за вторгнення в Афганістан – був саме албанський. Албанія слід за Литвою та Латвією перейменувала вулицю, на якій розташоване посольство РФ. Тепер це вулиця Вільної України.

"Наше покоління завжди пам’ятатиме про криваву російську агресію, і в наших громадських місцях слід пам'ятати про героїчний опір України", – заявив Еріон Веліай, мер албанської столиці Тирани.

Цей новий альянс мав би гарантувати новий європейський порядок не тільки від Балтики до Чорного моря, а й на Балканах – цій старій пороховій бочці всієї Європи. Він задавив би головного російського сателіта в цьому регіоні – таку шовіністичну Сербію, до якої мають старі рахунки і Словенія, і Хорватія, і Албанія.

Нові контури Європи, які наразі палають вогнем "Градів", здригаються від вибухів балістичних ракет і атакуються стратегічними бомбардувальниками – неодмінно проявляться. Але при цьому не треба забувати, хто, як і чому вдарив Україні в спину, зрадив її та що тепер робити з ними. Про Молдову, Грузію та Ізраїль – розповімо вам згодом.

Попередній матеріал
"Бліцсором, а не бліцкриг": чому російські війни у Фінляндії й Україні стали граблями для кремля
Наступний матеріал
Чому Грузія зрадила Україну, але не грузини – "Особливий погляд"
Loading...