Козак, вчитель, учасник усіх революцій, очільник Миргородської райради, волонтер і захисник України. Анатолій Карбан не дожив трохи більше місяця до свого 56-го дня народження. Спогади родини, друзів та колег загиблого воїна, що словом і ділом розвивав українську культуру, збирала журналістка "5 каналу" Анна Морозова.
Олена Карбан прийшла до Миргородської Алеї Героїв. Серед десятків фото – світлина її чоловіка.
"Майже щодня. Коли я тут буваю завжди заходжу його навідати", – розповіда дружина Анатолія Карбана.
Вона принесла чоловіку квіти, чорнобривці, які він любив.
Рік тому Анатолій Карбан загинув у Донецькій області. Зі зброєю в руках, він захищав Україну. Та шлях боротьби і відстоювання незалежності він розпочав ще задовго до війни. Спочатку були – Революції.
"Це для нього було переломним моментом. Коли побили дітей, і тим більше, що там донька, якраз діти наші були на Майдані. Коли побили студентів, от тоді він вже був там", – поділилася Олена.
Далі Карбан почав активну національно-патріотичну роботу: як волонтер під час АТО, очільник районної ради, і як вчитель історії.
"Встановили пам’ятний знак "Небесної сотні". У Ромодані на місці битви між вояками УНР і більшовиками, недалечко від залізничного вокзалу, був встановлений дубовий хрест у честь перемоги січових стрільців", – розповів отаман районного козацького товариства Микола Коваленко.
Анатолій був осавулом "Миргородського полку українського козацтва". З побратимами для молоді він започаткував патріотичну гру "Джура" та створив музей просто неба "Козацький стан". Проте від початку збройної агресії росії завжди тримав напоготові зібраний рюкзак добровольця. З першими звуками вибухів у місті Карбан забрав свій бойовий рюкзак і пішов у ТРО. У війську мав нову роль – головного сержанта та бойового медика 116-ї бригади.
"Він був під Соледаром, він був під Вугледаром, під Бахмутом, під Авдіївкою. В Тоненькому – він загинув. Довго його шукали після того, як він загинув. Був дощ, туман, погані погодні умови, обстріл артилерійський по квадратах", – зауважав побратим Анатолія Карбана Олександр Синельник.
Дружина ж зауважила: чоловік був депутатом, хоч він був вчителем, хоч він був директором школи, але, перш за все, він був воїном, який повинен був захищати свою Батьківщину. І це його розуміння, що потрібно тримати зброю, і бути прикладом для інших – це було головне.
"Ось це – наш Євгенійович. А ось це дитинка, яка зустрічає його у Миргороді під час прощальної його поїздки додому, коли він уже загинув. Дитинка обв’язана прапором, з яким він, фактично, не розлучався. Коли загинув мій чоловік, то він вшановував його пам’ять по справжньому. Його промова, яку він вимовляв на похоронах, її Альона Василівна мені подарувала, і тут останні слова такі мені сподобалися: "Мати символи, орієнтири, взірець в житті важливіше, ніж мати хліб". Тобто це про справжній патріотизм", – сказала колега Анатолія Карбана Валентина Федоряка.
На честь Анатолія Карбана перейменували вулицю, у центрі Миргорода – встановили пам'ятний білборд. Посмертно йому присвоїли орден "За мужність" ІІІ ступеня". До свого 56-го дня народження воїн не дожив трохи більше місяця. У нього залишилася старенька мама, дружина та дві дочки.
Анна Морозова. Миргород, "5 канал".
Читайте також: Україна повернула тіла 140 полеглих оборонців – Координаційний штаб. Після ідентифікації тіл бійців їх передадуть родинам для гідного поховання.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
