34-річний вінничанин Артур Крупенко має фізичні вади через лікарську помилку під час пологів, але з його обличчя не сходить усмішка, а бажанням жити може поділитися будь з ким.
"Народився 1983 року 6-го 22-го о 4-й ранку" – так починається автобіографія Артура Крупенка, яку він надрукував на ноутбуці без допомоги рук. Далі – про важкі пологи своєї матері і жахливу помилку лікарів, яка назавжди прикувала його до візка. І про те, як через переламаний у кількох місцях хребет чоловік не може самостійно пересуватися – навіть на візку.
"Під час пологів, на які я потрапила вночі, трапилася студентка. Вона порушила центральну нервову систему (ЦНС)", – розповідає мати Артура Крупенка Галина Палій.
Артур з дитинства мешкає у Вінницькому будинку-інтернаті геріатричного профілю, а мама навідується до сина у гості.
"Як заберу додому, він дуже плакав, прямо кричав криком. А коли привозила – він там хворів. То це лікарка сказала: ви краще частіше приїжджайте сюди, щоб цього не було. І я стала їздити постійно", – розповідає про своє життя Галина Палій.
Ураження ЦНС не дозволяє Артуру володіти ані ногами, ані руками. Щоб вимовити хоч якісь звуки, він докладає чималих зусиль. Єдиний спосіб спілкуватися – за допомогою ноутбука, клавіші якого він натискає носом та підборіддям. Мати Артура розповідає, що син купив комп’ютер на власні гроші, заощаджені з пенсії.
Через мережу Інтернет чоловік знаходить собі друзів серед мешканців інтернату та волонтерів. Вони спілкуються та разом ходять на прогулянки.
За допомогою комп'ютера Артур не лише шукає друзів, а й прагне розвиватися та мріє жити повноцінним життям.
Софія Бедарева, Вінниця, "5 канал"