Красногорівка, школярка
Красногорівка, школярка
5 канал

"Життя під артканонаду": війна очима дітей та молоді Красногорівки

Четвертий рік майже під безперервним обстрілом з боку російсько-окупаційних військ Красногорівка. Її мешканці, здається, вже настільки звикли до війни, що намагаються будувати мирне життя навіть під артилерійську канонаду

У місті відбудовують будинки, відкривають нові групи в дитячих садочках, а місцева молодь здобуває вищу освіту. Єдина різниця – у школах та садочках поряд з дитячими малюнками розміщені пам'ятки про міни, а на стінах коридорів – дороговкази до укриття на випадок артобстрілу.

Красногорівські малюки старанно ліплять з пластиліну осінні листочки - майбутні подарунки батькам. Цієї осені вони вперше за воєнні роки навчаються повний день та в теплі.

"Це перша осінь, в яку дитячий заклад запрацював на повну. Ми отримали твердопаливну котельню. На вугіллі, але це – наша котельня", – радіє завідувачка дитячого садка №6 Любов Каплун.

А ще днями тут запрацювала нова програма – віднині з малюками прифронтового міста постійно працюватиме дитячий психолог.

"Бачимо тенденцію, що діти у розвитку спізнюються. Тобто діти старшого віку, вони за своїми навичками, психологічними параметрами трохи відстають. І причина цьому – бойові дії, бо діти не мали змоги спілкуватись з однолітками, не мали змоги отримати у повному обсязі тих знань, які їм були необхідні", – пояснює психолог Олена Желновацька.

Крім роботи з вихованцями садочка, працюватиме й група, куди на заняття можуть приходити батьки разом із дітьми. Найбільшу увагу тут приділяють арт-терапії.

"Це і пісочна терапія, й ізотерапія, і глинотерапія. Це те, що дійсно гарно впливає на психіку дітей, дає можливість їм виплеснути емоції, виговоритися", – каже психолог.

А от Краногорівський технікум цього разу святкує ювілей – 90-річчя від дня заснування.

На перший погляд – це звичайний виш. От тільки в коридорах – стрілки, що вказують місцерозташування підвалу, адже будівля технікуму міститься практично на межі розмежування. До лінії вогню звідси – близько кілометра, та попри постійні обстріли навчання тут не припинялося.

"Мені не страшно, мені страшно за дітей. Не дай Бог щось станеться, у мене є моральна відповідальність, яку я повинен нести. Але працювати потрібно. Ну виїдемо ми – у Красногорівці багато залишиться людей? І коли починається навчання в технікумі, люди сприймають це із радістю – кажуть, що починається життя", – розповідає директор Донецького технікуму Луганського аграрного університету Анатолій Рибак.

Що розповідають про життя та навчання під обстрілами тамтешні студенти – дізнайтеся у сюжеті:

Євгенія Подобна, "5 канал"

Дивіться також фотогалерею за темою: 

Попередній матеріал
"Ненажерливі пелікани": як в Ізраїлі підгодовують птахів-мігрантів
Наступний матеріал
Теракт під телеканалом "Еспресо" був показовим - Шкіряк