5.ua

"Як можна у ФСБ забрати дитину?" – батько викраденого у Криму Ервіна Ібрагімова досі вірить, що син живий

Дивитися в очі і говорити з кримськими родинами, по долях яких прокотився російський силовий каток, завжди важко

Але батьки Ервіна Ібрагімова – особливі співбесідники. У їхній хаті надзвичайна тиша, немов у храмі. У куті кімнати – фото зниклого сина, Коран, свята вода і намолена футболка хлопця. Обидва – батько й мати – говорять спокійно і тихо, але очі не висихають ані на мить. Тут щодня, майже п'ять місяців, чекають, що старший син, якого зухвало, біля самого дому, викрали люди у формі співробітників ДПС, просто постукає в двері. Мати Ервіна Ліля зізнається – мало не щодня ходить молитися на місце, де знайшли відкриту машину її сина. Батько – Умер – старанно добирає слова у розмові із журналістом, адже боїться нашкодити, бо переконаний, що його хлопець досі живий.

Глава родини зізнається – колись солдатом строкової служби довелося повоювати в Афганістані. Тепер – війна і її правила здаються йому простими і зрозумілими. На відміну від трагічної ситуації, в якій вони опинилися.

– Умере, на якій стадії зараз офіційне розслідування, що вам кажуть в "органах"?

– Днями слідчий викликав мене у слідчий відділ, сказав, що всі справи передаються до Головного управління слідчого відділу. Я спитав, на якій стадії справа. Він каже – поки працюємо, жодної інформації поки немає. Це все, що вони можуть сказати. Я дав зрозуміти, що вони майже п'ять місяців майже не працювали чи всього лише робили вигляд. Тому що вся інформація, яку ми давали ще в перші дні, була зібрана завдяки друзям Ервіна. А від слідчих я жодної інформації не чув. Де, що, навіщо і чому, хто це зробив... Більшість інформації, яку я отримав від добрих людей, свідчить про те, що це зробили силові структури, і саме вони займалися викраденням.

Я в останній день довів слідчому, що коли його викрадали, були присутні три машини, не враховуючи четвертої, яка заїжджала у Ставок. Я з перших днів це доводив, показував фотографії – стоп-кадри з відео з камери спостереження. Але чи то я в школі погано вчився, чи то вони курсанти-початківці... хоча й кажуть, що вони багато років пропрацювали в “органах”, але я цього не відчув і не помітив. Чи то мене армія навчила такому... але на відео видно не лише Форд, але й машину, яка стоїть у зустрічному напрямку. Видно фари. А слідчий мені каже, що це відсвічує. Ну як може відсвічувати від кущів? В іншому фрагменті у двох людей є тінь, а у інших немає. Відповідно, там освітлення з двох сторін. Тобто ще раз доводить, що на зустріч йому стояла машина. Та, яка слідкувала за ним з 7-го мікрорайону, коли він дівчину залишав. І, відповідно, вони працювали на зв'язку. А друга машина стояла у “Едема”. Цей Форд, у який заштовхали Ервіна, як раз вийшов зі Ставка, а туди заїхала “сімка”. Це вже четверта машина. Тобто, події розвивалися так. Спочатку проїхали дві машини, і це був не Ервін. Потім під'їхав Ервін, машина перекрила йому дорогу. Потім перевіряють багажник, документи. І в той момент, коли він почав вже до цього Форду підходити, в останній момент він зрозумів, що відбувається, це видно на відео. Той, що підходив до водія, щось сказав. Ось він його схопив за груди, за сорочку, і тримає його, тут вони падають. А той, що у формі патрульного, за ним побіг. Коли вони завалили Ервіна, Форд дав задню, вони закинули його і поїхали в бік Ставка.

Читайте також: ТЕРИТОРІЯ СТРАХУ: КРИМ ПОТОПАЄ У ХВИЛЯХ РЕПРЕСІЙ

- І жодну з цих машин навіть не ідентифікували, вони ніде не "спливли"?

- Звичайно, ніхто не знайшов. Вони якісь чотири воронізькі знайшли, і дали зрозуміти, що жодна не в'їжджала-виїжджала. А цих Фордів, як вони посилаються, мовляв, більше чотирьох тисяч. На словах нібито 400 машин перевірили.

- Ви пробували проводити власне розслідування, окрім пошуку машин. Що вам вдалося з'ясувати?

- Я знаю, що він у силовиків. Це все, що я знаю. І скоріше за все у Криму. Але як його витягнути, я не уявляю. Як можна у ФСБ забрати дитину? Ми писали звернення до всіх – від верхівки до низів: і до представників президента РФ, і до ФСБ, і в прокуратуру, і всі відповіді, відписки повертаються до цього слідчого, і говорять – на контролі. А слідчі мені кажуть – ми працюємо, працюємо. Я вже їм сам кажу – я наперед знаю, яка у вас інформація. Те, що ви працюєте – це все, що ви мені можете сказати протягом п'яти місяців.

- Що ви плануєте робити?

- Я не знаю, в мене різні думки... Знаєте, на війні було простіше, аніж зараз. Там знаєш, де ворог, а тут не знаєш. Може, він біля тебе сидить...

- А офіційні особи України зв'язуються якось з вами, намагаються якось вплинути на ситуацію?

- Я нічого не знаю про це...

- Ваша дружина написала звернення до Президента України? Була якась відповідь?

- Поки що ні, відповіді не було... Ми з дружиною вирішили написати звернення до Президента, щоби він якось посприяв. Все-таки вони політичні люди... тим більше президент...може, в нього є якісь ключові можливості. А тут, в Криму, звичайно, марно стукатися у закриті двері.

- У вас є розуміння, чому саме ваш син опинився у такій ситуації?

- Розуміння, звичайно, є. Він же взагалі у мене був комунікабельний. Він був і членом Меджлісу і членом Всесвітнього конгресу кримських татар, і у міськраді працював. Є ж такий тип людей, які не можуть відмовити, коли до них звертаються по допомогу люди. Він робив усе, що міг, намагався допомагати людям. І біля нашого дому, ви, напевне, самі звернули уваги, від якого до якого віку люди були присутні – і молоді, і похилого віку, і дорослі. Вони майже два з половиною місяці були постійно, вони не йшли. А те його коло друзів, цілодобово його шукали, цей Крим весь вздовж і поперек пройшли. І багато друзів до екстрасенсів зверталися, і до гадалок, і дуже багато з них у різних куточках Криму говорили одне і те саме про сина: все нормально, живий, після виборів його відпустять. Я припускав і сам, що він у силовиків в руках. Але проста людина туди не вхожа. Це тільки на політичному рівні.

- Але в цій ситуації є ризик, що шум і політичне втручання нашкодять Ервіну.

- Звичайно, я цього теж боюся. Його немає поруч зі мною. І, почувши будь-яку інформацію, вони можуть зробити все, що хочуть...

- Вибачте за неприємне питання. Ви весь час говорите про Ервіна “був”. Ви вірите, що він живий?

- Звичайно, вірю. Я в якому сенсі кажу “був”, як кажуть про людину, яка була у приміщенні, але вийшла. Адже фізично його немає з нами. На даний момент в мене, наприклад, і думки немає про погане думати, я намагаюся не допускати навіть цієї думки. Хоча скільки в мене було повідомлень... то 400 тисяч рублів просили, ми “ляльку” підклали, 25 співробітників поїхали, не помітили, як вони унесли цей пакет...а потім взагалі 3 мільйони просили смскою.

- Як викуп?

- Як плату за допомогу в отриманні інформації. І погрози були в смс. Усе я показував цьому слідчому. І жоден телефон не знайшли – ані по біллінгу, а ні інакше. Я їм кажу, я не зна, що у вас за робота. Навіть у 80-і роки набагато простіше було, навіть у каламутній воді можна було знайти копійку. Але в наш час, у 21-му столітті, ви звичайний телефон не можете знайти. Хоча мій телефон ви прослуховуєте і відслідковуєте мої пересування, де я був, у вас це все швидко. А коли Ервіна викрадали, ви нічого не можете знайти. Одна вишка на весь район, і не можете. А мені слідчий якось почав перераховувати, де і в яких структурах я був, хоча я навіть свій телефон не відкривав, він лежав у кишені. Але чому якщо ви це вираховуєте, то не можете визначити, хто біля Ервіна був. Я ж не прошу вираховувати за добу, тут відомий конкретний момент, хоча б ці півгодини. Можна же визначити, з ким спілкувався саме на цьому місці. Але я зрозумів, що вони грають з нами у кішки-мишки і все, театр створюють.

- Як ви думаєте, чого вони хочуть?

- Я не знаю, чого вони від сина хочуть. Вони в перші дні взагалі казали, що це, можливо, Україна організувала. Я кажу – стоп, він в будь-який момент міг їздити в Україну, і їздив. Тим більше, що всі документи вдома. Це в перші дні, коли ми зібралися біля РОВД, багато народу прийшло, вони посилалися на це. І коли до прокурора Поклонської викликали, теж допитували – як, що, на що він жив, чим займався, чи є у нього нерухомість. І деякі співробітники питали, з чим ми це пов'язуємо. Політик? Не великий політик. Бізнесмен? Не бізнесмен. У борги не залазив. Він багато брав участі у громадських справах, ніколи не був у стороні, може, через це. Хоча я чув від декого, що силовики цікавилися ним ще до викрадення. Питали, чи займався він боксом. Його друзі, які були поруч із ним, розповідали, що він нібито збирався до Києва, і його намагалися залучити “до роботи” на ФСБ, і він нібито відмовився. І тоді один з них йому сказав – не забувай, що в тебе брат із сестрою є. Він сам не ділився, не хотів нам цього говорити, це вже друзі розказали. Я слідчим сказав, що забагато співпадінь.

- У вас стоїть фото Ервіна, біля нього лежить Коран, футболка...

- Так, цю футболку Ервіна возили в Мекку, в Хадж, її “читали”. Це звичай, вірування таке. Ось і водички навіть з Хаджа привезли, і ми спеціально для нього залишили, щоб попив він...

- Ви майже п'ять місяців у такому стані. Як ви тримаєтеся, чим займаєте себе, щоби це все пережити?

- Намагаюся не сидіти на місці. Просто оці думки не дають мені спокою. Бувають такі дні, коли я їду, нікому нічого не кажучи. Тому що зараз не можна нікому довіряти. Тут їжджу, десь з кимось зустрічаюся, навіть у Москві побував. Але вірити не можна нікому... а як я почуваюся, лише я знаю... Просто намагаюся триматися, нікому не показувати. Буває, що йду, емоції виливаю, щоб ніхто не бачив і не чув. Ну а дружині важче, звичайно. Буває в неї загострення таке, що і ходити не може. І іноді намагаєшся просто втекти, щоб не бачити цих страждань...

- У вас є ще двоє дітей. Як вони реагують?

- Я теж, звичайно, переживаю за них. Ервін найстарший у нас. У них з сестрою різниця в рік, а молодшому – 21. Ми живемо всі разом. Звичайно, вони теж переживають. У молодшого вже були сплески. Ось ми були у слідчого. І той спитав, хто із громадських діячів займається пошуками. Я сказав, що людина з Петербурга, що займається і справою Решата Аметова, якого по-звірячому, по-фашистські просто вбили. І малий тоді на емоціях говорить слідчому: “а ти взагалі щось знаєш про кримських татар?”. Так, вони теж напружені. І коли їх кудись запрошують, вони відмовляються. Які веселощі зараз можуть бути? Ось сидимо, дивимося один на одного, чекаємо, коли він прийде. То сину, то дочці сон насниться, що ось-ось він прийде. То сусідка на бобах подивилася і каже – ось-ось, він вже біля порогу. Ось цими надіями і живемо... такого і ворогу не побажаєш...

Леся Кримська Українка

Попередній матеріал
"Трохи постріляли – перекурили": армійці розповіли про провокації російських найманців
Наступний матеріал
"Останній бастіон": в Іраку терористи-смертники підірвали "пояс шахіда" та вбили 16 людей

"Знайди Ервіна": У Москві активісти розвісили плакати із зображенням зниклого безвісті правозахисника Ібрагімова

Очевидці говорять, що Ібрагімова викрали люди в формі ДПС РФ – Смедляєв

Вночі у Бахчисараї зник кримський татарин Ервін Ібрагімов