На тлі російського загострення в країні відбуваються вишколи з військової та домедичної допомоги цивільним. Запит на такі навчання дуже великий. І це означає, що українці точно можуть гуртуватися замість пакувати валізи і виїжджати з країни.
І ще одна річ, у якій не завадило б зараз згуртуватися, – це поділитися кров'ю. Міста поповнюють банки крові і стикаються з проблемою, що охочих небагато. Через коронавірус кількість донорів істотно зменшилася, але кількість пацієнтів, які потребують компонентів крові й потребуватимуть її надалі, залишається шаленою. Тим паче зараз, в умовах такої небезпечної ситуації на наших кордонах, має бути запас. Чи є він? Знає наш Юрій Пугач, який перейнявся цією темою і навіть сам уперше в житті став донором. Детальніше – у сюжеті "Підсумків тижня".
"Кров – це настільки чарівні ліки! Їх неможливо виготовити. І якщо донор не прийшов, не здав кров, то ти їх просто не матимеш", – розповідає координаторка проекту "Донор UA" в Південно-Східному регіоні Тетяна Канчура.
У мирний час переливання компонентів донорської крові рятує постраждалих у нещасних випадках та під час складних операцій, а в умовах війни – допомагає реанімувати поранених бійців.
"Перше, що роблять лікарі-реаніматологи, – це борються з тим, щоби людина не втратила багато крові. Запас крові повинен обов'язково бути, тому що у важких ситуаціях вона потрібна для того, щоби врятувати життя", – пояснює генеральний директор Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова Сергій Риженко.
Про те, як кров рятує поранених під час війни та скільки її потрібно, Риженко знає не з чуток, бо на початку російсько-української війни поранених із фронту привозили саме сюди.
Тоді банк крові і її компонентів поповнювали в екстреному режимі. Хоча в МОЗ запевняють, що дефіциту запасів із 2014 року не було. Нині ж в умовах військового загострення чиновники лише планують, скільки потрібно накопичити на 2022-й.
"Щорічно, відповідно до закону України, регіони планують свою прогнозовану потребу. Ця потреба враховує також певний відсоток на випадок настання надзвичайних ситуацій, введення військового стану тощо. От зараз якраз відбувається період планування", – зазначає заступник генерального директора центру трансплант-координації МОЗ Олександр Сергієнко.
І триватиме він до кінця березня. За рекомендаціями ВООЗ, у містах має бути банк крові – запас на випадок надзвичайних ситуацій із розрахунку 12 мілілітрів на людину. Та кількість запасів – державна таємниця. А от центрів, де можна здати і де її принаймні якийсь час зберігають, по кілька в кожній області. Тож аби зрозуміти стан речей, вирушаємо безпосередньо до центрів крові. Вони працюють у звичному режимі.
Щодня до 60 донорів приходять до Київського міського центру крові. В обідній час черг тут немає, а більшість крісел – порожні. Та нас запевнили: браку крові у столиці немає.
"Центр крові забезпечує компонентами крові десь близько 100 лікувальних закладів. Ми стараємось їх максимально забезпечити кров'ю, але багато крові ніколи не буває", – наголошує завідувач відділу заготівлі донорської крові та її компонентів Київського міського центру крові Ігор Скляр.
Це, схоже, розуміють і донори, яких ми зустріли. Кожен, із ким спілкувалися, тут не вперше. Знімальну групу "Підсумків тижня" запросили до центру в суботу. У вихідні донорів набагато більше. Якщо в обідній час буднього дня, коли ми були тут минулого разу, центр був напівпорожній, то в суботу зранку ситуація геть інша.
Сумарно всі пункти у столиці приймають за місяць до 2,5 тис. донорів. Тож у столиці в середньому за 30 днів збирають до 1125 літрів крові. Для нагальних потреб цього достатньо. Але в разі військових дій тут готові збільшити обсяги.
"Ми готові. У нас є витратні матеріали, у нас є підготовлений персонал, у нас є обладнання. Ми працюємо і можемо збільшити своє навантаження", – уточнює Скляр.
Тож у столиці все поки що спокійно. А яка ситуація на сході України?
"Ситуація із заготівлею донорської крові напружена. Якщо раніше ми мали запас на 5-7 днів, то зараз, на жаль, він становить 2-3 дні", – розповідає завідувач відділу відбору донорів Харківського обласного центру служби крові Юрій Верховенко.
Такі справи нині в Харківському обласному центрі служби крові. Щодня сюди приходять близько 90 осіб. І цього замало.
"Щоби нормально працювати і забезпечувати заклади охорони здоров'я, ця кількість має становити 150-200 на день. У ситуаціях, коли будуть, не дай Боже, бойові дії, то ці запаси, мають бути більші. Нам потрібна підтримка в плані агітації і організації донорства", – уточнює Верховенко.
План дій для центрів крові вже озвучили в МОЗ.
"Перший і важливий захід – це комунікація безпосередньо з донорами. Другий захід – це залучення тих донорів, які є в базах даних офіційних. І таким чином покривається потреба", – пояснює Сергієнко.
Та в Харківському центрі переконані, що з огляду на можливий наступ російського війська, ситуацію потрібно виправляти вже.
"У разі такої ситуації, вже буде думати пізно. Тому ми звертаємося до наших громадян, які зараз може трошки збентежені. Якщо в цій ситуації кожна людина подумає, що вона може зробити, це в першу чергу вона може здати донорську кров", – додає Верховенко.
У сусідній східній області – Дніпропетровській, яка теж є прифронтовою, ситуація із запасами дещо краща.
"У нас запаси достатні, але в нас така область і може статися у будь-який час якась така неординарна ситуація. Тому поповнення має проходити щоденно", – каже завідувачка відділу заготівлі крові Дніпропетровської обласної станції переливання крові Наталія Гуристримба.
"Якщо в день буде 50-60 донорів – більш-менш спокійна ситуація, а якщо їх буде близько 100 кожного дня, це буде ситуація з поповненням запасів наперед", – зазначає завідувачка відділу трансфузіологічної допомоги Дніпропетровської обласної станції переливання крові Надія Грінько.
За потреби із поповненням запасів готові допомогти благодійники та волонтери. І вони не мають ані найменшого сумніву в єдності українців.
"Це вже було все в 2014 році. Така кількість людей здавала кров, коли це було треба, і така ж кількість і буде її здавати", – наголошує голова благодійного фонду "Свої" Леся Литвинова.
"Були акції, коли в один день приходило 300 людей і 400. Навіть фізично не могли прийняти всіх охочих", – згадує Канчура.
Приміром, столичний центр крові на початку 2014 року, у розпал Революції Гідності, не міг вмістити всіх охочих. За день реєстрували по 400 донорів.
"Українці – це така унікальна нація. Ми завжди об'єднуємося, коли є якесь лихо. І я думаю, що якщо це станеться, ми об'єднаємося і дамо максимально адекватну відповідь тій ситуації, яка складеться", – вважає Канчура.
Юрій Пугач, Олексій Іванченков, Наталя Світлова, Оксана Нечепоренко, "Підсумки тижня"