Про Болгарію часто говорять через призму "проросійських настроїв". Але досвід українців, які вимушено опинилися тут після початку повномасштабної війни, зазвичай складається не з дискусій, а з конкретних щоденних рішень:
- де жити;
- як пережити сезонні витрати;
- яку школу обрати для дитини;
- як працює медицина на практиці.
Героїня цього випуску – Олеся, 33 роки, українка з Києва. У Болгарію вона приїхала у березні 2022 року разом із мамою та восьмирічним сином Лукою. Вона розповідає про життя "зсередини" – і про те, як виглядає ставлення місцевих до українців у побуті: де відчувається підтримка, а де – настороженість або дистанція.
Більше історій про реалії життя українців в різних країнах світу – на YouTube "Ми не вдома".
Ставлення місцевих: між стереотипами й реальними людьми
Олеся прямо говорить про тему, яку часто обговорюють українці: чи відчуваються в Болгарії проросійські симпатії. Її відповідь – не про "всі такі" або "всі не такі". У реальному житті, каже вона, трапляються різні люди: хтось щиро співпереживає, хтось тримає дистанцію, а інколи можна почути й упереджені репліки.
Саме тому найчесніший висновок тут – не узагальнення, а досвід: ставлення відчувається в маленьких ситуаціях – у тоні розмови, у реакції на війну, у готовності допомогти або, навпаки, уникнути теми.
Житло: сезонність, умови й те, що важливо уточнювати одразу
Одна з перших практичних задач – оренда. Олеся пояснює: у Болгарії житло можуть здавати помісячно, на пів року або на рік. Багато залежить від сезону та домовленості з власником.
У їхньому випадку оренда взимку стартує від 250 € на місяць, окремо оплачують комунальні витрати. Важлива деталь: умови й ціни можуть змінюватися залежно від пори року, і це потрібно проговорювати ще на етапі пошуку, щоб уникнути непорозумінь.
Комунальні витрати: чому взимку суми відчутно інші
Олеся звертає увагу на те, що саме взимку комунальні витрати можуть стати відчутною частиною бюджету. Обігрів, електрика та інші сезонні витрати змінюють щомісячні суми – і те, що в теплу пору здається нормальним, узимку може виглядати зовсім інакше.
Підтримка: що було на старті й що залишилось потім
У розмові звучить і тема допомоги для українців. Олеся описує, яка підтримка була доступна на початку, та як ситуація змінювалася з часом. Для багатьох родин це означає одне: після перших місяців питання стабільності швидко переходить у площину роботи, підробітків і взаємної підтримки всередині української спільноти.
Як Олеся почала заробляти в Болгарії
Ще один важливий момент – робота і професійна інтеграція. Олеся розповідає, що з часом їй довелося шукати спосіб заробляти на місці, тож вона почала пропонувати масажі. Так з'явився власний маленький дохід і відчуття опори: коли ти не лише витрачаєш, а можеш хоча б частково закривати потреби родини самостійно.
Цей епізод добре показує типову історію для багатьох українок за кордоном: нова країна змушує переосмислити навички й знайти роботу там, де ти можеш бути корисною вже зараз.
Медицина: кейс, який закінчився поїздкою до Києва
Медицина для українців у Болгарії – це не лише про "правила системи", а й про ситуації, які залишають слід. Олеся згадує болісний досвід із дитиною: син зламав руку, і після звернення до лікарів у Болгарії, за її словами, була допущена помилка. Через це кістки зрослися неправильно – і родині довелося .
Ця історія не про узагальнення "вся медицина погана". Вона про інше: у чужій країні ти часто не маєш запасу довіри та знань системи, а помилка в лікуванні може мати довготривалі наслідки. Саме тому Олеся акцентує: важливо ставити запитання, перевіряти, консультуватися повторно й не соромитися наполягати, особливо коли йдеться про здоров'я дитини.
Окремий побутовий нюанс – аптеки та правила: з деякими препаратами все залежить від рецепта й конкретної аптеки.
Школа: чому українська освіта стала вибором
Для Олесі шкільне питання – одне з ключових. Вона обрала українську школу: з українською мовою й програмою. Болгарську школу як варіант вона не ставила на перше місце, бо не планує залишатися назавжди.
Водночас болгарська мова може бути в житті дитини – через курси або додаткові заняття, якщо є потреба й бажання. Це ще один приклад того, як кожна сім'я шукає баланс між адаптацією "тут і зараз" та збереженням зв'язку з Україною.
Українська спільнота: підтримка, яка тримає
У випуску йдеться зокрема й про те, наскільки важливою є українська спільнота. Саме вона часто підставляє плече там, де офіційної підтримки мало: інформація, контакти, навчання, взаємодопомога. Для багатьох це стає способом не лише вижити, а й поступово відновити відчуття ґрунту під ногами.
Подивіться історію Олесі та порівняйте зі своїм досвідом
Цей випуск – про Болгарію без прикрас: про ставлення місцевих, про сезонну оренду й комунальні витрати, про медицину та школу, яку кожна родина обирає по-своєму.
Напишіть у коментарях:
- у якій країні зараз перебуваєте ви / ваша родина;
- що було найважчим на старті: житло, медицина чи школа;
- чи стикалися ви зі стереотипами або упередженими реакціями і як на них реагували?
Як раніше повідомляв 5.UA – у лютому 2026 уряд Болгарії затвердив уже 13-й пакет військової допомоги Україні від початку повномасштабного вторгнення рф.
Читайте також: із Німеччини до Болгарії: українка розповіла, що її здивувало у Варні.
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.