Про Чехію часто говорять як про країну, де інтеграція українців працює "найкраще". Але досвід біженців зазвичай складається не з гучних формулювань, а із щоденних рішень: де жити, як знайти роботу, як залагоджувати фінансові питання в чужій країні і що робити, коли адаптація дітей йде зовсім по-різному.
У цьому випуску – історія українки Олесі, киянки, мами двох дітей. До Чехії вона приїхала майже одразу після повномасштабного вторгнення. Спершу, як і багато родин, вона намагалася знайти безпечніше місце в Україні, але зрештою вирішила виїхати. Її точкою старту став гуртожиток для українців, а далі – Острава, найближче велике місто, де можна було знайти і житло, і роботу.
Більше історій про реалії життя українців в різних країнах світу – на YouTube "Ми не вдома".
Старт у гуртожитку і перші рішення в Остраві
Олеся розповідає про типовий для багатьох маршрут: спочатку – тимчасове розміщення, потім – спроба "стати на ноги". Острава стала для неї практичним вибором: місто достатньо велике, щоб знайти роботу й оренду, але не таке дороге, як столиця.
Робота через хобі: як брауні відкрив двері в кондитерську
Одна з найсильніших ліній випуску – самореалізація через те, що колись було хобі. В Україні Олеся пекла торти, тістечка, пряники – спочатку на замовлення, а початок цього шляху пов'язує ще з 2014 роком: після анексії Криму та війни на Донбасі вона пекла для українських військових, бо волонтери розповідали, як хлопцям бракує домашньої їжі.
У Чехії ця навичка несподівано стала її "першою сходинкою". Олеся знайшла роботу в кондитерській в Остраві й у випуску показує заклад та знайомить із власницею. Вона прийшла не з резюме, а з тим, що вміє: принесла брауні, яке зачепило власницю – і та запропонувала їй роботу. Це приклад того, як у новій країні іноді працюють не формальні слова, а реальна здатність робити щось руками – і робити добре.
Друга робота: тримати зв'язок з Україною через медіа
Паралельно Олеся має ще одну роботу – у компанії, що надає digital-сервіс ретрансляції контенту, зокрема українських телеканалів. Для неї це підробіток, але не лише про гроші. Олеся має досвід у тележурналістиці і пояснює, чому їй важливо бути дотичною до українського контенту за кордоном: це і про зв'язок з українською спільнотою в Чехії, і про можливість для місцевих бачити інформацію з України.
Житло в Чехії: дорожнеча, порожні квартири і "побутовий бюджет"
Окремий блок – житло. Олеся прямо говорить: житло в Чехії дороге, в Остраві трохи доступніше, але все одно складно. І відзначає важливий нюанс з її власного досвіду: квартири часто здаються порожніми. Тобто "в'їхати" – це не тільки заплатити за оренду, а й мати бюджет на базові речі.
В її історії підтримка прийшла звідти, звідки інколи не очікуєш: знайомі, сусіди, вчителі в школі, "знайомі знайомих" привезли меблі та техніку – і це зняло величезне фінансове навантаження. Але Олеся радить українцям: навіть якщо вам пощастило з людьми, краще мати окремий бюджет на побут, бо в більшості випадків купувати доведеться самим.
Діти, школа і рішення, яке болить найбільше
Олеся загалом позитивно говорить про школу і ставлення до дітей, але зі старшим сином адаптація пішла складніше. На момент переїзду він був у підлітковому віці й фактично жив футболом. Зі слів Олесі, через непорозуміння в місцевому футбольному клубі конфлікти перейшли й у шкільне середовище – бо це були ті самі діти. Зрештою сину довелося повернутися до Києва, і зараз він живе з татом.
Олеся залишається в Остраві з молодшою донькою – і чесно говорить про постійну внутрішню напругу: з однією дитиною вона в безпечніших умовах, але їй складно тримати побут і дві роботи, приділяючи достатньо уваги доньці. Паралельно вона постійно на зв'язку з сином у Києві – і це емоційно важка частина їхньої історії. Зі слів Олесі, син пояснив свій вибір просто: футбол – це те, без чого він не може.
Молодша донька, навпаки, добре адаптувалася і їй подобається школа та нове середовище. Цей контраст – один із важливих висновків випуску: іноді інтеграція відбувається по-різному навіть у межах однієї сім'ї.
Медицина: сімейний лікар, страховка і маршрути в системі
Медицина в Чехії, за досвідом Олесі, працює через систему сімейного лікаря: він проводить первинний огляд, виписує рецепти та, за потреби, дає направлення до вузьких спеціалістів або на додаткові обстеження. Вона також пояснює, що за умови перебування в системі та чинного страхового покриття термінова допомога для українців працює стабільно, а всі інші питання – аналізи, обстеження, планові консультації – зазвичай проходять через маршрут, який задає сімейний лікар.
Соціальні виплати: підтримка є, але "жити на них" – ні
У випуску порушується тема соціальних виплат: вони можуть підтримати на старті, але не закривають повністю потреби родини. Олеся проговорює типову логіку: коли виходиш на роботу, підтримка може зменшуватися – і ти все одно лишаєшся в режимі дуже обмеженого бюджету. Саме тому для багатьох українців у Чехії звучить проста формула: виходу немає – треба працювати, навіть якщо це не одна робота.
Цей випуск – про Чехію без прикрас: житло і реальні витрати, робота через навички, соціальна допомога, медицина та школа, де адаптація дітей може піти зовсім різними шляхами.
Напишіть у коментарях у відео:
- у якій країні зараз ви / ваша родина;
- що було найскладніше на старті: житло, робота чи школа;
- чи були у ваших дітей конфлікти/складнощі в новому середовищі – і що вам допомогло?
Як повідомляв 5.UA – Чехія отримує від українців вдвічі більше, ніж витрачає на соціальні виплати. Станом на третій квартал 2025 року українці, які проживають у Чеській Республіці, сплатили податків на суму 8,2 млрд чеських крон (приблизно 28 млн євро), що вдвічі перевищує обсяг соціальних виплат, наданих урядом для біженців із України.
Читайте також: Політичний скандал у Чехії: тисячі людей вийшли на підтримку президента Павела – до чого тут літаки для України
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.