140 тисяч нових онкопацієнтів щороку, 70 тисяч – йдуть із життя через рак. За рівнем смертності від онкозахворювань у світі Україна – серед лідерів. Причина тому – відсутність профілактики, скринінгу та якісної ранньої діагностики, а також стандартизованих підходів лікування, вважають і лікарі, і хворі. Змінити це має Національна стратегія боротьби з раком. Її наразі розробляє профільне міністерство. Тим часом, як борються і перемагають недугу українці – далі в сюжеті.

"Ця боротьба схожа на те, що ти стоїш на краю прірви. Шаг вправо – ти живий, шаг вліво – твої шанси на одужання з кожним днем меншають", – розповідає Марина Ваталінська-Кушнір.

Вінничанка Марина бореться з раком уже 3 роки. Пройшла шлях від зневіри до ремісії, а потім знову рецидив.

"У мене такий один із підступних видів раку. Рідких. Рак грудей тричі негативної форми, він важко піддається лікуванню і є дуже агресивним", – каже жінка.

Вона завжди відчуває підтримку коханого чоловіка, але їй довелося пройти страх, біль, байдужість медиків у держзакладах. Та найбільшою завадою під час лікування від раку стали гроші.

"Один тільки цикл мого лікування коштує 800 тисяч гривень. Коли є надія, да, є ліки, які можуть допомогти, але ти розумієш, що суми просто піднебесні. Тобто, в тебе немає грошей – ти помираєш", – пояснює пані Марина.

Половина суми вже зібрана небайдужими, і Марина розпочала лікування. Утім, відсутність державного фінансування, не єдина проблема онкохворих в Україні.

"Кожна перша або друга історія – це історія про несвоєчасну діагностику", – зауважує співорганізатор форуму онкопацієнтів Ганна Узлова.

Ганна Узлова сама подолала рак, тож проблему знає зсередини. Каже: пацієнти чекають на ухвалення державою Національної стратегії боротьби з раком. Це дорожня карта організації профілактики, скринінгу та ранньої діагностики, а також паліативної допомоги. Але головне – ефективного лікування.

"Я як пацієнт особисто зіткнулася з неправильною тактикою лікування. Коли у нас є хороші препарати, але неправильно обрана тактика лікування, воно виходить в холосту", – переконує співорганізаторка форуму.

"Лікування в Києві, Херсоні, Ужгороді чи Харкові повинно бути однаковим. Воно повинно стандартизоване бути, а потім проводити аудит і шукати такі випадки, де є перелікування чи недолікування", – зазначає головний лікар Національного інституту раку Андрій Безносенко.

Ухвалення стратегії має допомогти не лише пацієнтам, а й лікарям.

"На 140 тисяч пацієнтів, у нас всього 1200 онкологів, можна порахувати, скільки на одного лікаря приходиться пацієнтів. Усі лікарі і медперсонал працюють понаднормово. В національній стратегії повинні бути механізми виправлення ситуації і з бюрократією, і з байдужістю, і з завантаженістю персоналу", – наголошує Безносенко.

"Зараз цей документ на фінальній стадії, ми його доопрацьовуємо з фахівцями ВОЗ і він буде представлений на парламентських слуханнях 12 лютого", – повідомив перший заступник міністра МОЗ Андрій Семиволос.

В Україні діагноз рак мають близько мільйона людей. Чимало і досі залишаються сам на сам зі своєю хворобою.

"На даний момент практично дуже складно отримати психологічну допомогу онкологічному пацієнтові", – зауважила тренер групи підтримки онкохворих Вікторія Костецька.

Цих трьох жінок об'єднала не тільки спільна біда, а й бажання допомогти іншим. Наразі вони єдині в Україні тренери груп підтримки, які пройшли кваліфіковане навчання. Своїм досвідом подолання раку діляться з іншими.

"Я дуже добре пам'ятаю себе. Хотілося б забути, але, на жаль, добре пам'ятаю, що я думала і що я відчувала, коли дізналася про свій діагноз. І тому я точно знаю, як важлива підтримка в цей момент. Ми точно знаємо, що ці люди відчувають, і можемо поділитися своєю історією", – каже тренер Наталя Єршова.

"Коли ти сам на сам зі своєю хворобою, не знаєш, до кого звернутися, кому поставити питання, то це тяжко, і підтримувало спілкування з такими ж подругами, з якими лікувалися і задавали питання один одному: "ой, а ти як – я так. Ой, і я так. Значить, нормально", – пригадує Наталя Ситнікова.

Розраду у спілкуванні з іншими жінками, які перемогли хворобу, знайшла і Марина.

"Ми себе сектою називаємо. Онкосекта. Я знаю, що і в день, і в ночі, коли мені треба, мені дівчата подзвонять і вислухають. Кому треба поплакати – ми вислухаємо. Але більше посміхаємося і радіємо. У нас своє життя. Але ми продовжуємо жити", – запевняє Марина Ваталінська-Кушнір.

Олена Соловйова, Ігор Селянінов, "5 канал"

Допомогти Марині одужати можете і Ви, скориставшись банківськими реквізитами: "ПриватБанк" 4149497871822195 – Марина Ваталінська-Кушнір.