Пройшли полон і російські тортури та ще мають це довести. Цивільним українцям, які вибралися з неволі поза обміном, складно отримати допомогу від держави. Кажуть, причина в бюрократії. Доводиться бігати кабінетами різних установ. Як підтвердити пережитий досвід, дивіться в сюжеті журналістки "5 каналу" Марії Дрозд.
Читайте також: Україна розслідує майже пів сотні справ про вбивства військових ЗСУ під час здачі в полон.
"Мене забрали в поліцію, там катували два дні. Ну, і там же ж і СІЗО, я там теж була. У трудовому рабстві на другій лінії оборони, ми там копали не тільки окопи, а всі фортифікаційні споруди. Там і окопи, і бліндажі, розмінування, дуже багато роботи", – поділилася колишня полонена Олена Ягупова.
У домівку Олени на початку окупації Запорізької області увірвалися російські ефесбевці із надуманим обвинуваченням. Жінку звинуватили у співпраці із ЗСУ, за це відправили в неволю на довгих пів року. До повномасштабного вторгнення Олена працювала в райдержадміністрації, а чоловік був на фронті. Каже, росіяни катували її, намагалися зламати морально, змушували обмовляти себе на камеру пропагандистів, вдавалися і до насильства. Врятуватися допоміг збіг обставин.
"Один із людей зміг зробити телефонний дзвінок на окуповану територію, і там рідні почали банально телефонувати. Цих людей 18 їх же ж не вб'єш усіх, тому що вже знали, де вони і що з ними роблять, ну, і вони були змушені нас відпустити", – розповіла Олена.
Подальша доля багатьох співкамерників Олені невідома. Хтось так і не виїхав із окупованої території, а значить, став жертвою щоденного стеження.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
Драматичний досвід під час окупації пережив і Олександр, мешканець Приморська Запорізької області. Чоловік разом з іншими місцевими патрулював вулиці, бо поліції не було. Тоді ж на них натрапили російські військові, але чоловіки підкорятися окупантам відмовились.
"деенерівці, не знаю, що їх спонукало, напевно, те, що ми живемо краще та вільніше, вони були найбільш озлоблені з-поміж усіх представників регіонів росії", – сказав колишній полонений Олександр Панченко.
В ув'язненні Олександр пробув 15 днів, пережив знущання і допити. Та вибити з чоловіка інформацію про дислокацію підрозділів ЗСУ росіянам не вдалося, бо він цього і не знав. Згодом бранця перемістили до іншого міста, а тамтешні окупанти, як з'ясувалося, не знали про своїх поплічників у Приморську. Олександр скористався їхньою необізнаністю.
"Мене перевезли до бердянської камери. І там, спілкуючись із поліцейськими з кримінального розшуку з Донецька, я зрозумів, що вони не знають, що було в Приморську. Я зіграв на цьому, видаючи їхніх зрадників за якихось наших порядних людей. Вони були раді цій інформації, тому через деякий час начальник поліції Приморська власноруч привіз мене додому", – пригадав Олександр.
І Олена, і Олександр звільнились із полону самотужки, поза обміном. І згідно з нашим законодавством, можуть розраховувати на грошову підтримку держави. Це виплата у 100 тисяч гривень. Та щоб її отримати, своє перебування в ув'язненні треба ще довести.
"Отримуєш відповідь, а там написано "недостатня кількість голосів комісії". А ми що, на виборах? Які голоси комісії? Без вказання причини відмови", – зауважив Олександр.
Із такою проблемою стикаються чимало цивільних полонених. До прикладу, Олена не може довести статус ув'язненої вже півтора року.
"Все, що можливо додавати до заяви, свідків, якщо вони разом перебували в камері. Також це будь-які медичні довідки, якщо людина вже проходила медичний огляд після полону. Це може бути і інтерв'ю зі ЗМІ, чим більше буде додано до заяви додатків, якихось фактів, тим буде простіше встановити цей факт", – пояснила юристка ГО "Об'єднання родичів політв'язнів кремля" Людмила Шумкова.
За словами колишніх полонених, вся проблема – у відсутності комунікації. Правоохоронні органи замало або зовсім не співпрацюють з іншими держустановами. Біганина із документами неабияк ускладнює процес, а 100% гарантії, що вдасться отримати статус колишнього полоненого, немає. Утім, рішення Комісії з питань встановлення фактів неволі можна оскаржувати або починати процес оформлення документи знову.
Марія Дрозд, Микола Довгий, "5 канал"
Дивіться також:
