Тарас Шевченко і жінки: відверто про особисте життя поета

Сьогодні, понад 2 століття тому народився український поет, письменник, художник, громадський та політичний діяч, національний герой і символ України. Редакція "5 каналу" зробила добірку про коханих поета: від кріпачок до княгинь

Завдяки емоційній та чутливій натурі Тарас Шевченко закохувався часто. Але щоразу доля позбавляла його родинного щастя та кохання, про яке мріяв поет. 

"Не женися на багатій, Бо вижене з хати, Не женися на убогій, Бо не будеш спати. Оженись на вольній волі, На козацькій долі, Яка буде, така й буде, Чи гола, то й гола. Та ніхто не докучає…".

Миргород, 1845 рік. 

Оксана Коваленко

Першим коханням Тараса Шевченка була Оксана Коваленко, про яку він писав у вірші "Мені тринадцятий минало…». Вона була на три роки молодшою  і  жила в сусідньому будинку. Матері їхні, дивлячись на дитячі забавки, навіть загадували одруження дітей. Проте, у звязку з тим, що Шевченко поїхав супроводжувати Павла Енгельгардта до Вільно, де й залишився навчатися, їхні долі розійшлися. Після Петербургу та Академії мистецтв, через 14 років вже вільний Тарас повернувся до рідної Кирилівки, але Оксана вже була одружена з кріпаком із сусіднього села і виховувала двох доньок.

Оксана Коваленко

Варвара Репніна

Коли Шевченко вперше приїхав до України після навчання в Академії, він познайомився з  княжною Варварою Репніною. Тоді, подорожуючи Київщиною, влітку 1843 року він завітав до Яготина, аби зробити замальовки. Родина Миколи Григоровича Репніна-Волконського так припала до душі поету, що він повернувся на триваліший час, залишившись на рік у його маєтку. Хазяїн був непересічною особистістю – князь, генерал, високоосвічений чоловік  із філософським складом розуму, старший брат декабриста Сергія Волконського. Шкода, що ця любов Шевченка також не мала продовження, адже поет із величезною повагою ставився до стосунків з Варварою та не наважився розвинути їх у більш, ніж дружні. Водночас, княжна закохалася у нього та підтримувала зв'язок з ним все життя: і в горі заслання, і в радості повернення на Батьківщину.

Варвара Репніна

Ганна Закревська

Були у поета і заборонені стосунки. На початку 1840-х років, Шевченко гостював в Березовій Рудці (нині – Полтавська область), в родині поміщика Платона Закревського. Тоді 29-річний поет закохався в 21-річну дружину господаря, проте невдовзі Тарас змушений був залишити  гостинну садибу через справи, і зв’язок увірвався. Цій дівчині Шевченко присвятив не один вірш: "Якби зустрілися ми знову, Чи ти злякалася б, чи ні? Якеє тихеє ти слово тоді б промовила мені? Ніякого. І не впізнала б. А може б, потім нагадала, Сказавши: "снилося дурній". А я зрадів би, моє диво!". Однак, їхні долі більше ніколи не переплелись – в 35-річному віці пані Закревська померла.

Ганна Закревська

Феодосія Кошиця

За деякими джерелами, під час свого першого приїзду в Україну, у рідній Кирилівці поет закохався в доньку місцевого священика Григорія Кошиці – Феодосію. Але батьки були категорично проти одруження своєї доньки з Тарасом, який отримавши посаду в Київському університеті та розпочавши роботу в Археологічній комісії, поїхав свататися на одне з храмових свят. Батьки попівни відмовили йому, внаслідок чого дівчина не змогла піти всупереч волі старших і, за місцевими переказами, невдовзі збожеволіла.

Ганна Ускова

В 10-річному засланні Шевченко вподобав дружину коменданта Новопетровської фортеці Ганну Омелянівну Ускову. Про їхнє спілкування пліткували та осуджували, тому їм довелося припинити приятельські розмови, але Ганна протягом довгих років залишалася щирим другом поета.

Усакова

Катя Піунова

Після помилування 44-річний поет був пригнічений засланням і солдатчиною і відчував себе старим не по роках… Проте, мріяв про молоденьку дружину "з простих", з якою хотів би повернути втрачені на каторзі роки молодості. В Нижньому Новгороді він зустрів своє наступне кохання – молоду актрису Катю Піунову, яка здалась йому ідеалом жіночої вроди. Поет допоміг їй влаштуватися до Харківського театру, після чого актриса зрештою втекла від нього до Казані з 25-річним актором, за якого згодом вийшла заміж. Потім шкодувала  про це: "Але ж мені ще шістнадцяти не було! Що я там розуміла! Мені здавалося, що в Тарасі Григоровичу женихівського нічого не було. Чоботи дьогтярні, кожух ледь не на голе тіло, шапка смушева чи не найпростіша…". Проте вона змогла зрештою визнати правду: "Так, про душевний світ, про розум великого поета позабула, клепки забракло!".

Марія Максимович

Далі була чи то дружба, чи то закоханість, або взагалі відносини з дружиною близького друга Михайла Максимовича Марією. Деякі кажуть, що дитина Михайла і Марії насправді від Шевченка. Однак біографи поета запевняють, що Шевченко не дав волю почуттям і між ним і Марією була лише віддана дружба.

Максимович

Лукерія Полусмак

Останнім хоханням Шевченка була проста дівчина, як він і бажав. Служниця його петербургських друзів, яка на прохання поета стала вільною. Він навіть організував навчання для неї, найнявши репетитора. Однак дівчина не зуміла оцінити, що для неї зробив Шевченко. Незважаючи на те, що вона вже була заручена з Тарасом Григоровичем, почала непристойно фліртувати зі знайомими поета. За однією з версій, зрадила нареченому з репетиром. Так це чи ні, але Шевченко з нею порвав. А через 3 місяці помер ... Лукерія вийшла заміж за перукаря, а після смерті поета не один день провела на могилі колишнього рятівника, каючись в зраді.

Приносила гостинці й роздавала дітям, подовгу сиділа на могилі й одного разу написала в книзі відвідувачів: "Сподіваюсь, ти бачиш, як я каюсь…".

Невідоме про українського генія:

Попередній матеріал
Міфічні крематорії та вилов голубів для їжі: ТОП-10 російських фейків за тиждень
Наступний матеріал
Шпигунський скандал: детально про отруєння Скрипаля та можливі наслідки для РФ