Тож, за рік середньостатистичний українець виробляє понад 200 кілограмів сміття. Це багато. Усе воно потрапляє на сміттєзвалища. І там мільярди тонн відходів.

Торік, до речі, Україна потрапила на 9 місце рейтингу країн із найбільшим обсягом відходів на одну людину. Тож що ми маємо? Сміття є, а от повноцінної його переробки в країні немає. Лише уявіть, 5% непотребу йде на сортування, а решту ми, люди, просто викидаємо в природу.

То що Україні заважає доєднатися до цивілізованого світу і нарешті запустити механізм переробки? І доки наш із вами непотріб годуватиме сміттєву мафію? У неї є полігони, на них працюють безхатьки, землю орендують за копійки, а всі тарифи йдуть до кишень чиновників. Ось так і утворюється сміттєва мафія.

500 гривен – в Києві, в центрі на Подолі. 80 гривень в Святошинському районі столиці, 500-600 грн на Позняках. Стільки ця група киян платить за вивезення сміття комунальникам. Вони зібралися на толоку на Позняках. Очищують ось цей клаптик землі до Всесвітнього дня прибирання. Тут смітник влаштували відпочивальники. Стихійних звалищ, але значно більших, в усій Україні понад 30 тисяч. Бо так вивозити відходи – дешевше.

Сергій Волков, експерт з охорони довкілля, говорить: "Захоронення – це єдина технологія в Україні, яка працює, яка дешева. 6 євро виходить захоронення на полігоні".

Там з'являється і сміттєва мафія. А все тому, що переробки сміття в нас немає.

Чільник Державної екоінспекції (2019-2020) Єгор Фірсов говорить: "Сміттєва мафія – це хто? Люди, які тримають безхатченків на сміттєзвалищі, які роблять первинну сміттєпереробку. Таким чином переробляється від 1 до 5%".

Мішки, які тут назбирають, віддати на переробку не вдасться, просто нікуди. Вони поїдуть на 5-й полігон твердих побутових відходів під Києвом. Він приймає половину сміття міста і ще непотріб із містечок Обухівського району.

Його зважують. Перевіряють на радіацію. І висипають. Тут воно залишиться назавжди.

Цю купу сміття щойно привезли із Солом'янського району столиці. І по ній добре видно, що сортування сміттєвої проблеми в Україні не вирішить. Те, що з цієї купи можна забрати і переробити – це буквально 1%. Кілька скляних пляшок, кілька пластикових і ось такі жерстяні банки. Решта лишиться тут, захоронена на полігоні.

А ось вантажівка зі станції переробки в Обухові. Там відбирають папір і пластик. Усе це гниє разом із харчовим сміттям роками. Чайок над полігоном літає більше, ніж на березі моря. А сморід чути за кілька кілометрів.

А це вже Львів, перша компостувальна станція. Приватний оператор сміття вирішив сортувати органіку – очистки від овочів, зіпсовані фрукти, залишки їжі з ресторанів. Саме вони дають запах і фільтрат – речовину, яка отруює ґрунт і підземні води. Тепер із цих відходів роблять безкоштовне добриво вже комунальники.

Любомир Тимчишин, начальник відділення компостування ЛКП "Зелене місто", каже: "Макдональдс перший, тут усі помідорчики, булочки, все тут, кава. Харчові відходи проходять 72 години знезараження. Висипають на борти, там трава, листя. Перемішується і аератором пресується".

У Львові проблема сміття стала політичною. У 2016 там горіло єдине на все місто Грибовицьке сміттєзвалище. Його закрили. Це змусило Львів швидше впроваджувати нові звички. Наприклад, контейнери для роздільного сортування.

Богдан Михалусь, власник компанії "Грінера Україна", каже: "Коли ми цей процес започаткували, то в баках для вторсировини ми знаходили приблизно 25-30% вторсировини. 70% – це були змішані відходи".

Тепер львів'яни навчилися сортувати. Але переробку налагодити поки що не вдалося.

"У нас усе вручну. У нас немає немає ніякого автоматизованого типу. Тому що дуже маленькі об'єми", – каже Михалусь.

Роздільні контейнери стоять і в Києві. Їх обслуговують комунальники "Київспецтрансу". Вивозять раз на місяць. Бо накопичуються повільно.

Андрій Грущинський, директор ПрАТ "Київспецтранс", каже: "Всюди сміття є проблемою. І за вирішення проблеми з переробкою сміття цивілізовані суспільства платять гроші".

Зараз кожен містянин платить за вивезення сміття комунальній службі, до прикладу, Київкомунсервіс у столиці. Вони сплачують кошти приватним або комунальним перевізникам. Ті вивантажують вміст баків і відправляють на полігон. З полігонами мають контракти. П’ятий київський приймає тонну сміття з будинків за 160 гривень, а з торговельних центрів та ресторанів – за 206 гривень. Натомість у Європі захоронення коштує навіть дорожче за переробку. У нас же галузі переробки сміття, якщо це не скло чи пластик, немає зовсім.

Директор полігону вважає, що ціна питання – 100 гривень з людини.

Андрій Грущинський, директор ПрАТ "Київспецтранс", говорить: "Логічніше було б плату за переробку закласти в вартість тих товарів, які ми з вами щоденно споживаємо Таким чином через споживання створився б ресурс для сміттєпереробних заводів. І тоді б багата людина, яка багато споживає, заплатила б за б іншу людину, яка споживає менше. Це справедливо".

Ці зміни хочуть запровадити новим законом народні депутати. Знову, бо схожий законопроєкт про управління відходами лежав у минулому скликанні парламенту два роки. Але навіть не потрапив до сесійної зали. Він був невигідний тим, хто проштовхував інтереси великих виробників.

Олександр Маріковський, народний депутат від "Слуги народу", каже: "Наш новий законопроєкт створює умови ієрархії поводження з відходами. Від зменшення відходів до захоронення лише хвостів – це до 5%".

У разі ухвалення документа сумлінність виробників контролюватиме агенція з управління відходами або підрозділ міністерства. За невиконання – штрафи або й усунення з конкурентного ринку. Лише тоді буде на що зводити сміттєпереробні заводи.

Та передусім, кажуть екоактивісти, треба змінити поведінку виробників.

Анастасія Мартиненко, голова громадської організації "О.Зеро", говорить: "Ось і пляшки не переробляються. Ось ця історія, пакети від чипсів, не переробляється. Виробляти те, що не переробляється – це безвідповідально.

Новий законопроєкт зобов'яже міста розставити муніципальні пункти сортування. А ще – створити базу для реєстрації відходів тих, у кого сміття щороку більш як 500 кілограмів. Та нові правила не працюватимуть, доки українці не звикнуть платити за переробку і споживати відповідально.

Марія Писаренко, Олексій Іванченков, Євген Радіон, "Підсумки тижня"