Роман Шухевич: численні втечі від стеження та останній бій Читайте по-русски

Роман Шухевич 5 канал / Машина часу
Роман Шухевич прийняв свій останній бій у конспіративному помешканні в селищі Білогорща

7 лютого 1943-го, Волинь. Під прикриттям ночі у містечко Володимирець заходить велика група озброєних людей. У руках у них переважно карабіни й нагани, у декого навіть сокири, лише у кількох автомати. Швидко подолавши кілька вулиць, чоловіки атакують відділ німецької поліції. Коротка перестрілка і з будівлі знято прапор зі свастикою. Убито коменданта-німця й 7 поліцаїв. Звільнено полоненого члена ОУН Діброву. Такою була перша антинімецька акція Української повстанської армії. Утім як стверджує польський історик Гжегож Мотика, це був не кінець акції, а початок рейду. На його думку уже вранці наступного дня буцімто той самий загін УПА під командуванням Перегіняка вчиняє напад на польську колонію Паросля біля Сарн. Унаслідок атаки сокирами вбито 155 мешканців села, серед них жінки і діти. І хоча нападники представилися червоними партизанами, польські історики переконані, що йдеться саме про першу антипольську акцію УПА на Волині. Натомість українські історики наполягають, що конфлікт розпочався на Холмщині з антиукраїнських акцій Армії Крайової. Хто б не почав перший, уже за кілька місяців це переросло у справжню українсько-польську війну, відголоски якої лунають ще нині.

Причин і приводів для кривавого польсько-українського протистояння було більш ніж достатньо. Це і напружені відносини в міжвоєнний період, і взаємні звинувачення у колабораціонізмі, і під'юджування з боку німців та радянських партизан, і роль окремих лідерів, а головне – несумісні уявлення керівників українського та польського підпілля про повоєнні кордони. ОУН і її військова потуга УПА бачили в майбутньому Україну в кордонах етнічного розселення українців. Польське підпілля хотіло повернення Польщі в кордонах 1939 року. А свою етнічну меншість на Волині та в Галичині вважало достатнім аргументом для цього.

Жертвами і учасниками війни ставали не тільки учасники повстанських армій, але й переважно мирне населення. Представник іншої нації автоматично вважався ворогом. Незалежно від статі і віку. Причому обидві сторони свої напади та звірства виправдовували як так звані відплатні акції. Нинішня Польща називає події на Волині геноцидом і покладає відповідальність за це на керівництво ОУН та УПА, зокрема й Шухевича, хоча жодних доказів його злочинних наказів немає.

Насправді Роман Шухевич як один із керівників Організації українських націоналістів відмовився від ідеології інтегрального націоналізму. У 43-му році ОУН змінило гасла на ліберальні: "Воля людині, воля народам". Усе це, щоб бути зрозумілими на Заході, а також сподобатися українцям на Сході.  

Стратегія Шухевича полягала у співпраці із демократичними країнами Заходу та поневоленими народами СРСР. Тактично він розраховував на те, що США і Британія відкриють Другий фронт на Балканах і дістануться України швидше, ніж Червона армія. Не сталося. Інший розрахунок Шухевича стосувався роздмухування антисталінського повстання по всій Україні. Осередки ОУНівського підпілля сягали Донбасу. На допомогу їм мали вирушити регулярні підрозділи УПА.  

Роман Шухевич
Роман Шухевич5 канал / Машина часу

Радянська влада, яка приходила в Україну за спиною Червоної армії, зіштовхнулася з серйозною проблемою. Ім'я цій проблемі було український народ. І лісова армія УПА. Ба більше, керівництво СРСР дізналося про наміри УПА перекинути частину загонів із Західної України на Наддніпрянщину.

"І для цієї мети було створено на базі Здолбунівського куреня, де служив Басюк з'єднання Холодний Яр. Воно налічувало 3 курені великі і воно мало би йти кількома шляхами через Житомирську, Вінницьку, Хмельницьку область і саме в Холодний Яр. Ці курені мали розійтися по призначених районах і в потрібний момент за командою, налагодивши зв'язки з місцевою мережею ОУН підняти це повстання", – розповів історик Ігор Бігун.

Червоні партизани подали до Москви явно перебільшені дані щодо розмірів угрупувань УПА. Для недопущення східного рейду українських повстанців із Москви на Волинь було кинуто 35-тисячну армію НКВС. Ці війська оточили з'єднання УПА і з боями загнали їх у котел поблизу села Гурби на межі Тернопільської і Рівненської областей. У 20 числах квітня 1944-го протягом семи днів тривали кровопролитні бої, у яких НКВС використовувало кінноту, танки і навіть авіацію. Коли становище підрозділів УПА здавалося безнадійним, керівництво під прикриттям ночі наважилося на тихий прорив.

"Під прикриттям ночі упорядкував я відділи. Новомобілізовані й цивільні ходили з місця на місце і скрізь зустрічалися з небезпекою. Табір із раненими чекав, що ми візьмемо їх із собою, але прорватися з ними та цивільними неозброєними людьми було неможливо", – згадував командир з'єднання "Холодний Яр" Микола Свистун, "Ясен".

Євген Басюк
Євген Басюк5 канал / Машина часу

Вранці 25 квітня 1944-го НКВС рушило на черговий штурм Гурбинського лісу. Вперше їх не зустріли постріли. Виявилося, у лісі нема нікого, крім цивільних і поранених.

Полки НКВС і червоних партизан далеко в тилу Червоної армії полетіли ще далі на Схід наздоганяти холодноярське з'єднання УПА. З боку Дніпра їм ішло підкріплення. Похід УПА на Схід провалився. Однак провалився і намір Кремля одним махом позбутися повстанської армії. Боротьба розтяглася на десятиріччя.

Шухевич зробив висновки з Гурбинського бою. УПА переважно відмовилося від великих з'єднань. Але й НКВС теж змінило тактику ведення боротьби. Так з'явилися псевдобоївки УПА.  

Рік 2009-й, Москва. Ефір популярної телепрограми "Жди меня". На екрані зворушлива історія. Капітан органів держбезпеки Євген Басюк чомусь у статусі ветерана Другої світової війни розшукує сина. У телевізійній версії історія Басюка така – у 49-му він через неправдивий донос був заарештований і засуджений до 25 років сталінських таборів. Після смерті Сталіна звільнений і навіть реабілітований. Дружина однак чоловіка не дочекалася, повторно вийшла заміж. Сина від першого шлюбу Євген більше не бачив. За допомогою проєкту "Жди меня" нарешті відбувається зустріч, якої батько чекав 60 років.

Роман Шухевич
Роман Шухевич5 канал / Машина часу

Утім Ігор Бігун, дослідивши архіви колишнього КДБ, доводить, що Євген Басюк не зовсім той, за кого себе видає. Крім органів держбезпеки, він служив в Українській повстанській армії. Загалом його життя ідеально відображає усю історію повстанського руху до, під час і після Другої світової війни.

Отже, Євген Басюк. Народився 1922-го року в багатодітній селянській родині на Рівненщині, тоді Польща. Попри тотальну бідність і працю з дитинства, намагався вчитися. Юнаком вступив до лав популярної тоді підпільної Організації українських націоналістів. У віці 17 років поїхав на Закарпаття воювати за Україну. Із 43-го року в УПА, в 44-му – начальник штабу підрозділу "Холодний Яр".   

"7 вересня 1944 року його заарештували. Його привезли до Рівного, потім перевезли до Києва, де він просидів близько 10 днів у в'язниці НКГБ, дав докладні свідчення про свою діяльність і погодився на співпрацю з радянською держбезпекою", – зазначив Бігун.

4 серпня 1944-го, Москва. Комісар державної безпеки Лаврентій Берія підписує таємну інструкцію про створення спецгруп НКДБ, які будуть імітувати українських повстанців. У такі групи, крім власне працівників держбезпеки, можна залучати завербованих колишніх бійців УПА. Легендовані боївки ставали практично поза законом. Їм дозволялося вбивство і грабіж. Під виглядом українських партизан ці спецзагони НКДБ з 44 по 49 рік вчинять тисячі злочинів проти людяності. В одну з таких боївок і потрапив колишній начальник штабу з'єднання УПА "Холодний Яр" Євген Басюк. 

Спецбоївки НКВС-НКДБ під виглядом УПА – один із найцинічніших винаходів СРСР. Одним махом було убито кількох зайців. Ціль перша – звірства від імені УПА компрометували українських повстанців і працювали краще за будь-яку пропаганду. Ціль друга – викривати повстанських ватажків і полонити або вбивати їх. Нарешті, третя – викликати у керівництва руху опору справжню параною. Утім це був саме той випадок, коли те, що ти параноїк, ще не означає, що за тобою не стежать. 

Роман Шухевич
Роман Шухевич5 канал / Машина часу
     

Керівник Служби безпеки ОУН Микола Арсенич, псевдо "Гуцул", розслідуючи кілька замахів НКВС на керівника УПА Романа Шухевича в 1946-му, дійшов висновку, що зрадник десь зовсім поруч. Під час допиту в співпраці з органами зізналася зв'язкова Шухевича на псевдо "Наталка". Розповіла при цьому майже фантастичну історію.

"Жінка стала жертвою витонченої гри МГБ. Після арешту її катували, рятували переодягнені в "своїх", і "ті" теж катували. Вона зізналася переодягненим сексотам і знову потрапила в лещата гебні, зламалася", – Олег Радик, "Гуцул 432 – генерал безпеки УПА".  

Така історія непоодинока. Метод широко застосовувався псевдобоївками УПА і мав назву Бочка. Гебісти садили полоненого повстанця в авто. У дорозі на конвой буцімто нападали свої.

"Дуже часто їх маскували як підрозділи служби безпеки ОУН, які мали право проводити слідство. Потім розігрувалася ціла комедія, вистава, коли загін, агентурно-бойова група убивала чекістів, захоплювала в полон повстанця, знаходила компрометуючі матеріали нібито про співпрацю з радянськими органами, звинувачувала в тому, що він нібито продався. Людина щоби врятувати себе і вірячи, що перед нею сидять справжні повстанці, починала активно доводити свою невинуватість і розкривати всі свої зв'язки, кого вона знає з провідників командирів, які лінії зв'язку", – пояснив Бігун.

Останнє конспіративне помешкання Романа Шухевича
Останнє конспіративне помешкання Романа Шухевича5 канал / Машина часу

Не забували псевдоповстанці й про іншу мету своєї діяльності – грабунок та вбивства. Тим більше, про моральні перестороги у такому виді діяльності уже не йшлося. Зокрема, колишній повстанець, а тепер енкаведист Євген Басюк неодноразово забирав у селян усе, що йому подобалося.

"Одного разу у вчительки вкрав чоловічий костюм, десь вкрав облігації на суму 5 тисяч рублів, в інших випадках налічується 5 чи 6 випадків доведених свідченнями його колег, інших агентів бойовиків, коли він пограбував селян у тих місцевостях, де була його агентурно-бойова група. Це квіточки. Зазвичай такі спецгрупи під маскою повстанців убивали, катували людей", – розповів Бігун.

У 1949-му прокурор МВД УРСР Кошинський написав доповідь про злочини спецбоївок НКВС і закликав владу ліквідувати їх. Під ніж вибірково правосуддя потрапив і герой цієї розповіді Євген Басюк. Йому згадали і участь в УПА, і мародерство і інші злочини. Басюк вірно служив новій владі і в таборах. Після відсидки оселився в Росії, у прикордонному з Україною Гуково. А в 90-х роках став ветераном так званої великої вітчизняної війни.

Одним із основних завдань НКВС, а згодом МДБ в Україні був пошук керівника повстанського руху. Однак Роман Шухевич неначе кепкував над тисячами агентів, які намагалися його вистежити.

"Одним із показових прикладів було те, як Роман Шухевич відвідував свого хворого батька. Він був у лікарні, у Львові. Його охороняло МДБ – радянські спецслужби – Міністерство державної безпеки. Ввечері до входу в лікарню під'їхала машина, з якої вийшов чоловік у формі офіцера МДБ. Конвоїри, які там стояли, віддали йому військове вітання. Потім він вийшов, сів у машину і поїхав. Це був Роман Шухевич", – наголосив Бігун.

Інший промовистий приклад – його лікування на Одещині. 

"У Романа Шухевича на той час погіршилося здоров'я у зв'язку з постійним перебуванням у лісах, у криївках, через постійне фізичне і психічне напруження. Виснаження. Потрібно було лікуватися. І от зі своєю зв'язковою Галиною Дідик вони здійснили таку фактично авантюру. Із Західної України, під фальшивими документами вони з'їздили на Одещину, на курорт, де Шухевич пройшов лікування. Збереглися навіть фотографії, де Галина Дідик позує на фоні моря. І стандартний такий підпис "Привет с моря", щось таке. І таких поїздок було кілька. І жодного разу не попалися. У них була зброя, пістолети", – зазначив Бігун.

Утім довго так тривати не могло. Наприкінці 49-го стало остаточно зрозуміло, що боротьба програна. Роман Шухевич та очолювана ним Головна визвольна рада ухвалюють рішення про розформування бойових одиниць та штабів повстанської армії.

"Коли вся ця ситуація стала зрозуміла, що методом зброї уже не можна буде досягти, про що була така раніше думка, він тоді прийняв рішення: ті люди, які не засвітились у боротьбі, мають легалізуватися, знайти собі місце в житті й у реальному секторі продовжувати боротьбу. На Донеччині, коли відновлювалися ті всі копальні, туди не хватало людей. Туди будь-хто міг прийти й сказати "Я хочу працювати", і його мовчки брали на роботу. І там опинилося дуже багато людей, які опинились під загрозою на Галичині", – розповів історик Олександр Кучерук.

Радянське МДБ усе щільніше стягує свої кільця довкола Романа Шухевича. Конспіративне помешкання Шухевича було в селі Білогорща, нині в межах Львова. Тут він перезимував зиму 1949-1950 років. Але на початку березня стало відомо, що подальше перебування тут уже небезпечне.

"Чекістам це вдалося, коли вони арештували одну зі зв'язкових, підсадили до неї завербовану агентку, яка вдаючи з себе справжню підпільницю, яка збирається вийти на волю. Мовляв, слідство не знайшло проти неї доказів. Агентка зуміла вивести зв'язкову на відвертість, і та їй повідомила, що Романа Шухевича треба попередити про ці арешти, й дала адресу. І тоді негайно, на рівні міністерства було організовано чекістську операцію. Село Білогорща, передмістя Львова, зараз уже в межах міста, було оточене силами МДБ. І чекісти прийшли в будинок, де переховувався Роман Шухевич", – зазначив Бігун.

На випадок небезпеки в будинку був передбачений маленький сховок. Але цього разу пересиджувати у сховку не було сенсу. Роман Шухевич прийняв свій останній бій. Він вирішив прориватися назовні, зав'язалася перестрілка.

"Шухевич сам вискочив зі своєї криївки, кинувся до виходи, відкривши вогонь по чекістах. Зокрема, застрелив майора Ревенка. Проте сам отримав важке поранення. Коли тіло привезли на впізнання, його син Юрій Шухевич, який сам уже був під арештом, і його змусили впізнавати тата, помітив на скроні кульовий отвір. Це свідчило, що він дострелився сам", – додав Бігун.

Роману Шухевичу було лише 42 роки. Повстанський рух між тим продовжував своє існування аж до 1960-го.

 

Попередній матеріал
Відпочинок за кордоном: куди можна вилетіти з України та за яких умов
Наступний матеріал
Януковичу – 70: найбільші фейли "гаранта"-втікача
Loading...