День Гідності та Свободи відзначає Україна 21 листопада. Цього дня рівно 20 років тому розпочалася Помаранчева революція – народні багатотисячні мітинги проти фальсифікацій результатів президентських виборів 2004 року та на підтримку тодішнього кандидата Віктора Ющенка. Наша Ганна Рибалка переглядала архівні кадри та разом із учасниками тих подій пригадувала, як і чому довкола помаранчевих кольорів згуртувалася уся країна.
Листопад 2004-го. Унікальні кадри. 30-річний "голос майдану" Євген Нищук танцює під пісню, яка невдовзі стане гімном Помаранчевої революції.
Актор, учасник Помаранчевої революції Євген Нищук: "Очевидно, було все: і шалики, і шапочка, десь вони ще в мене є".
Ведуча "5 каналу" Яна Конотоп: "Я не дуже люблю помаранчевий колір. Це просто не мій колір. Але я тоді купила собі помаранчеву дублянку. Це був такий маніфест".
Журналістка "Цензор.нет" Тетяна Ніколаєнко: "Мені дісталася дільниця, де голосував янукович. Я, продерши очі, пішла туди. Було холодно. І мені здається, я навіть не думала, що одягла помаранчевий светр".
31 жовтня 2004 року в країні відбувся перший тур президентських виборів. Захід і центр надали перевагу експрем'єру та лідеру "Нашої України" – Віктору Ющенку. Південь і схід – іншому Віктору, януковичу.
Для масових фальсифікацій команда януковича на повну застосовувала адміністративний ресурс. З легкої руки російських політтехнологів, послугами яких користувався синьо-білий кандидат, в країні створили низку маніпулятивних кремлівських наративів. Зокрема, чи не найвідоміший – про так звані "три сорти українців". А ще біло-сині залучали до кампанії церкву московського патріархату.
"Вони друкували такі маленькі іконки з закликом молитися за перемогу раба божого Віктора Федоровича. Тому що не можна було просто написати "за перемогу раба божьего Виктора" адже Вікторів двоє", – розповіла шеф-редакторка LB.UA Соня Кошкіна.
Другий тур виборів відбувся 21 листопада 2004 року. Саме тоді вже на Майдан вийшли 30 тисяч людей. Наступного – вже сто тисяч. За кілька днів на Хрещатику вже встановлювали намети.
"Першим таким виявом був саме заклик, коли під тиском вдалося прорватися на Майдан і збудувати сцену. 21 листопада упродовж дня потихеньку почали з'їжджатися люди. Великим подивом було для влади, коли близько 19-ї години тут був повний Майдан", – пригадав учасник Помаранчевої революції Євген Нищук.
24 листопада ЦВК оголосила попередні результати президентських виборів у другому турі. Перемогу намалювали кандидату від влади – Януковичу. Масові та брутальні фальсифікації під час голосування та підрахунку голосів збурили українське суспільство.
Шеф-редакторка LB.UA: "У момент, коли виходить Ківалов – це фінальний брифінг – і оголошує, що віктора януковича обрано президентом. Тобто ще немає ні печаток, ні протоколів. Наша Україна намагається зірвати це засідання. Вони скандують якісь гасла. Вони б'ються з депутатами від влади. Є кадри "5 каналу", де дівчата-журналістки просто стоять і плачуть, тому що вони не можуть нічого вдіяти. Ти розумієш в якийсь момент, що ну все, це кінець".
Обуренню народу не було меж. Люди вимагали чесного підрахунку. 27 листопада на позачерговому засіданні Верховної Ради депутати висловили недовіру Центральній виборчій комісії. Водночас прихильники януковича роздмухували сепаратистські настрої, що загрожувало цілісності країни. Але що передувало Помаранчевій революції? Які дії влади змусили українців вийти на Майдан?
"Думаю, що ця ситуація розвивалася від парламентських виборів. Вони відбулися за два роки до того, як "наша Україна" їх виграла. Були вибори в Мукачевому. Ми пам'ятаємо ті фальсифікації. Потім були вибори в Одесі, де переміг в окрузі Ківалова дуже зручний ручний депутат Кісе. Весь рік до Помаранчевої революції через оці фальсифікації місцевих виборів, нардепів, через те, що відбувалося з опозиційними депутатами, з опозиційною пресою – суспільство готувалося, що результати виборів спробують спотворити", – зауважила журналістка "Цензор.нет" Тетяна Ніколаєнко.
5-го вересня, за місяць до першого туру виборів, опозиційного до влади кандидата в президенти Віктора Ющенка отруїли.
"Я пам'ятаю, що Ющенко ось так пройшов повз мене – і я його не впізнала. Я навіть не привіталася. Тому що... його неможливо було впізнати", – додала шеф-редакторка LB.UA.
Але крім самої опозиції, владі не подобалися і ті, хто давав їм слово. "5 канал" 2004-го був єдиним телемовником, який надав слово і владі, і опозиції.
Тодішній голова парламентської комісії у справі про отруєння Ющенка Володимир Сівкович подав позов до суду, яким заблокував рахунки каналу. Колектив "5 каналу" заявив про тиск на непідконтрольний владі мовник. І оголосив про голодування. На захист каналу тоді стало багато журналістів.
"Помаранчева революція не була б такою, якою вона була, а хто його знає, чи досягла б своєї мети, якби не "5 канал". Наша історія з голодуванням стала такою передумовою до великих подій у країні. На той момент президент Кучма, як це нерідко буває з президентами другої каденції, та і першої теж, намагався забетонувати систему, забетонувати інфопростір. Для того, щоб контрольовано пройти вибори, на яких мають обрати його наступника. Все було під це заточене. І потім багато політиків мені говорили, що Кучма хотів раніше змусити замовкнути "5 канал", – наголосила ведуча "5 каналу" Яна Конотоп.
Крапку в історії з виборами поставив Верховний суд. Це сталося 3 грудня 2004-го. Повторне голосування провели 26 грудня. За його результатами переміг Віктор Ющенко. За кілька років українці розчаруються в лідерах помаранчевого майдану. Вони загрузнуть у чварах і популізмі. Дехто – пристане до табору біло-синіх. На наступних виборах у 2010-му реванш здобуде віктор янукович. Його правління створить усі передумови, щоб росія за чотири роки розпочала війну.
Ганна Рибалка, Олексій Тищенко, Орест Пона, "5 канал"
Читайте також: Помаранчева революція та Революція Гідності: підбірка унікальних архівних кадрів "5 каналу".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.