"Вона врятувала сотні життів, але ми не врятували її". У Києві прощалися з парамедикинею "Госпітальєрів" Іриною Цибух із позивним "Чека". Вона загинула за декілька днів до свого 26-го дня народження. На прощання прийшли декілька тисяч українців. На Майдані Незалежності вони заспівали 10 пісень, як заповіла сама Ірина. На прощанні був журналіст "5 каналу" Юрій Пугач, далі його репортаж.
Цілковита тиша і сум панують на Михайлівській площі у столиці. Цю тишу перериває лише плач людей. Вони стають на коліна, проводжаючи в останню путь журналістку і парамедикиню Ірину Цибух із позивним "Чека".
Попрощатися з Іриною прийшли друзі, колеги, бойові побратими, батьки і брат. Дівчина загинула, виконуючи бойове завдання, за декілька днів до свого 26-го Дня народження. Їй назавжди залишиться 25.
За свої невимовно насичені 25 років Ірина побудувала неабияку журналістську кар'єру. Вона була менеджеркою реформи Суспільного мовника. Неодноразово матеріали Ірини перемагали на журналістських конкурсах. У 23-му вона отримала від президента орден "За заслуги" III ступеня, а у березні 24-го стала лавреаткою премії "УП 100. Сила жінок". Повномасштабне вторгнення заскочило її на сході України. Там Ірина презентувала свій документальний фільм про дітей із віддалених сіл Донеччини й Луганщини.
"Хотілось би мати якісну достойну політику освітню і національної пам'яті, які би дозволяли тут людям відчувати себе місцевими на своєму місцевому ідентичному ґрунті", – казала журналістка та парамедикиня Ірина Цибух.
У перші дні вторгнення вона долучилася до лав добровольчого батальйону "Госпітальєри", в якому стала старшою в екіпажі. Війну вона бачила на власні очі ще з 2014-го.
"Я точно не розумію людей, які зараз не доєдналися до війська і до волонтерської частини спротиву. Але я точно не відчуваю образу на тих, хто не роздуплився раніше. Бо я знаю цих людей. Це не просто несправедливість. Це щось, що задіває набагато глибші мої почуття, які говорять захищати цих людей", – зауважувала "Чека".
У складі "Госпітальєрів" Ірина забезпечувала евакуацію поранених бійців із найгарячіших місць і надавала домедичну допомогу. Вона врятувала сотні життів, однак не вберегла своє. Віддати шану Ірині прийшло декілька тисяч українців. Ходою вони рушили до Майдану Незалежності.
Організовує прощання з Іриною її найближча подруга – співачка й бандуристка Марина Круть.
"Іра була моєю найкращою подругою. По духу, по крові і по цінностях. Я навіть не знаю, чи є ще такі люди. Їх можна перерахувати на пальцях однієї руки. З такими цінностями, з такою величиною розуму, масштабу, відсутністю страхів і величезною гордістю за те, що вона українка. Я можу точно сказати, що вона змінила моє життя", – сказала подруга Ірини співачка та бандуристка Марина Круть.
Невимовно щемно, що 25-річна Ірина, усвідомлюючи можливість загибелі, заповіла, щоб на прощанні пролунали 10 її улюблених пісень. Українці у центрі столиці співали їх усі разом в один голос.
"Іра писала про те, що єдине, що ми винні нашим військовим – це замінити їх на позиціях. І тому я хочу, щоб всі, хто сьогодні проливав сльози, також діяв. Ви або у Силах оборони, або ви допомагаєте Силам оборони", – наголосила подруга Ірини Юлія Кочетова.
Також ще одна подруга дівчини, командир взводу ЗСУ "Ксена" поділилася: "Вона боролася на багатьох напрямках і на багатьох фронтах. Як з ворогом, так само і всередині країни. Зокрема, за визнання героїв, ветеранів, які загинули під час захисту нашої Батьківщини".
"Вона бачила сенс у тому, що вона захищає. Вона захищала всіх нас і наші життя. Для нас, як для громадян – це просто можливість сказати їй дякую і подякувати їй за все те, що вона зробила, захищаючи нас, мою дитину. Тому це наша можливість висловити вдячність їй", – сказала киянка Дарина.
Як казала Ірина Цибух: "Якщо ми розуміємо культурну травму або національну травму як формотворчу для нашої ідентичності, то ми розуміємо, що коли ми лишаємося живі, мимоволі ми стаємо відповідальними перед мертвими. Відповідальними перед мертвими говорити і пам'ятати про те, що відбулося. Тому що пам'ять є основою для того, аби ця нація як духовний принцип взагалі могла існувати".
Є давнє повір'я: коли у день прощання з людиною йде дощ – значить плачуть і на небесах. Цього ж дня, коли українці прощалися з Іриною Цибух, небо у столиці пролилося не просто дощем, а потужною зливою з градом. Поховають Ірину 3 червня на Личаківському кладовищі у рідному Львові.
Юрій Пугач та Орест Пона, "5 канал"
Читайте також: у Києві попрощалися з військовим та поетом Максимом Кривцовим.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
