Бригада бере участь у важких боях за Україну з 2014 року
Бойовий досвід цих "рексів" буквально зашкалює. Вони воюють від 2014-го. Тож не дивно, що саме на нацгвардійців "Червоної калини" покладають найвідповідальніші завдання на найтяжчих напрямках. Нині вони утилізовують російське сміття на Покровському відтинку фронту.
Покровський напрямок
Нині росіяни змінили тактику. На штурми замість десятків окупантів сунуть одиниці. Щодня по пів сотні штурмів. Цими малими групами вони намагаються прорвати напрямок.
"Їхні штурми, на нашу радість, доволі неорганізовані. Тому не складно розбити їхню піхоту, якщо вона йде без підтримки техніки броньової. Ти не можеш дізнатися, чи це добре підготовлені бійці, чи це їхні, так скажемо, ваньки-встаньки та непотріб, яких вони відправляють. Тому доводиться посилювати пильність та діяти максимально обережно", – пояснює головний сержант взводу 14 БрОП "Червоної калини" Смола.
Про неймовірну складність роботи військових на цьому напрямку розповідає й командир танкової роти бригади Віктор Вовк із позивним "Вожак". Проте зазначає, що за пів року бійці "Червоної калини" не віддали ворогові жодного метра української землі.
"Сказати, що просто гаряче, то не сказати нічого. Десь провалюємося, десь відбиваємо. Наша бригада за цих пів року не втратила жодного метра української землі. Не хочу сказати, що противник – це дуже ніжно. Земля так удобрена, що дикі свині, собаки розтягують ті всі тіла. Але вони далі лізуть і лізуть. Вони не зупиняються ні на день. Покровськ – це передостанній ривок для захоплення Донеччини. Там лишиться тільки Краматорська агломерація. Покровськ – це дуже важливий вузол, як дорожній, так і автомобільний. Це пряма дорога до Дніпра. Коротшого шляху не існує", – говорить командир.
Сунуть малими групами не просто так. Окупанти хвилюються за своє м'ясо, бо щойно більше стадо з'являється в полі зору наших армійців – ліквідація не за горами.
"Вони рухаються по одному, навіть по двоє вже не йдуть, дуже рідко по два, чи по три. Переважно по одному йдуть, щоб на них менше звертали увагу, потім накопичуються в певних норах, і тоді вже, як назбирається їх 5–6 осіб, вони йдуть штурмувати якусь позицію, якийсь бліндаж наш. Коли вони підходять – працює їхня арта і ті ж самі FPV-дрони, "Мавіки", – додає "Вожак".
Зв'язатися із бійцями вкрай складно. Мобільного інтернету немає, старлінк ледь працює. Вийти з умовних укриттів хлопці не можуть, як і виїхати чимдалі від позицій, бо ворог чатує буквально за кожним.
Нацгвардійці брали участь у бойових діях за Сіверськодонецьк та Лисичанськ. Визволяли та утримували Білогорівку Луганської області, Спірне та Верхньокам'янське Донецької області. Навесні 2023 року "Червона Калина" брала участь у контрнаступі на Запорізькому напрямку. Вони вибивали окупантів із позицій і метр за метром повертали Україні втрачене. Дуже дорогою ціною.
"Дуже складні були заміновані місцевості, ділянки, рубежі оборони складні, зуби дракона. З нашої сторони задіяно багато сил та засобів в прориві противника. Малими темпами ми здійснювали прорив, шукали слабкі місця противника", – пригадує той контрнаступ начальник штабу автотранспортного батальйону бригади "Форд".
Від перших днів повномасштабного вторгнення нацгвардійці боронили столицю та не допустили спроби прориву противника до Києва. Вони розбили колону російської армії біля селища Бузова. Тоді армійці знищили близько 80 одиниць техніки окупантів і разом із ЗСУ визволили понад 20 населених пунктів Київщини.
"Складається ситуація, що ми їх дістати не можемо через асфальт, вони до нас дістати не можуть через асфальт, але їм не шкода своїх людей, і тому вони відправляли людей на забій і просто продавлюють кількістю. Неграмотні, ненавчені, неокомплектовані. До вечора ми відбили той штурм, урешті-решт, але у мене було четверо трьохсотих. Від легкого до тяжкого. Нам довелося відтягнутися до більш закріпленої позиції. Це був бліндаж із круговою обороною. Трохи на відході залишили їм сюрпризів", – розповідає головний сержант Смола.
Найважче на війні втрачати побратимів. Командир танкової роти Віктор Вовк із болем згадує героїчні подвиги військового Павла Лисиці, які, на жаль, коштували йому життя.
"Дуже важко втрачати хлопців. Втратили один екіпаж, два хлопці залишились живі, а один загинув. Відправив хлопців, потім вони його почали добивати птурами з РП. Хотіли танкістів взяти в полон. Майже не вийшло, тому що цей Павло Лисиця, людина своїм життям відправила втікати двох членів екіпажу, бо троє вони б не втекли, через те, що він був поранений. А їх оточили десь людей з 15, то точно, він взяв їхні автомати, прийняв бій. Скільки міг, скільки відстрілювався. Коли вже скінчились набої, вони його застрелили, – говорить він.
14-та Бригада оперативного призначення ім. Івана Богуна "Червона Калина" Національної гвардії створена на базі 8-го полку оперативного призначення, більш відомого як "Калинівський" та "Ягуар". Гасло бригади - "Ворог тліє, де калина червоніє". У 2014-му підрозділ запобіг створенню псевдореспубліки "ХНР". Тоді спецпризначенці бригади провели блискучу спецоперацію: визволили Харківську ОДА і знешкодили сепаратистів без жодного пострілу.
Під час АТО та ООС військові "Червоної калини" билися під Семенівкою. Воювали за Дебальцеве, Лисичанськ, гору Карачун та Донецький аеропорт.
Попри все, бійці зізнаються: не надто вірять перемовам, не вірять, що ворог зупиниться і буде легка перемога.
