Віддати шану захиснику із позивним "Годзила" прийшли рідні та бойові побратими. У 2016 році військовослужбовцю мало б виповнитися 50. Трохи більше восьми місяців він не дожив до ювілею. Дмитро Годзенко загинув торік 31 березня у Зайцевому. За день до того як їх підрозділ мали вивести із зони бойових дій.
Снаряд 120-го калібру влучив у будинок, у якому перебував військовий. Дмитро Годзенко пройшов Майдан і у перші дні війни добровольцем став до лав 17-го окремого мотопіхотного батальйону. Родом боєць зі Львова. Його нагородили орденом "За мужність" III ступеня. У військового залишилися дружина і двоє дорослих синів.
"Діма був надзвичайно світлою людиною. Дуже освіченою, мудрою. Своє плече підставляв. На ньому багато чого трималося в батальйоні", - говорить демобілізований військовослужбовець ЗСУ Антон Заєць.
"Потрапили перший раз під обстріл. Потім Дмитра поранили ще раз. Після госпіталю він знову повернувся на передову. І третій раз вже забрали життя великої гарної людини", - згадує боєць "Бумер".
"Спілкувався він з тими людьми, що там живуть у сірій зоні. Навіть якщо замучений після чергування був, все одно кажемо: "Дімон, йди до тебе прийшли твої улюблені бабульки", - говорить демобілізований військовослужбовець ЗСУ Василь Веляник.
Дивіться фото за темою:
Характер, сила та відвага – образ українського захисника
