Квітень 2015-го. Президент Росії Владімір Путін зустрічається з російськими равинами і вихваляє перед ними таланти міністра пропаганди Третього рейху Йозефа Геббельса.
"Геббельс же казав, що чим неймовірніша брехня, тим легше в неї повірять. І він добивався свого, він був талановитою людиною", – казав Путін.
Що ж... Пошану Путіна до Геббельса легко зрозуміти – він його блискучий послідовник. Уся путінська Росія перетворилася на величезну фабрику з виробництва дезінформації.
Щоб зрозуміти, як працює нинішня пропаганда РФ, "Машина часу" на "5 каналі" вирішила проаналізувати першоджерела – інформаційну війну часів Другої світової війни.
Здавалося б, що спільного в сучасної Росії та Геббельса? Наприклад, колорадський жук. Чимало з вас чули або навіть упевнені – це американська біологічна зброя, розроблена, звісно, у штаті Колорадо. Це нісенітниця. Колорадський жук потрапив у Європу ще наприкінці ХІХ ст. Розповсюдження міфу – результат тривалої російської дезінформації. Але автором цього міфу є той таки Йозеф Геббельс.
"Чим масштабніша брехня, тим скоріше в неї повірять"
Міністр народної освіти Третього Райху Йозеф Геббельс ще у 1933-му вигадав кілька правил пропаганди. Він вважав, що задля мети – оволодіння масами – усі засоби хороші. Тож крім "білої", правдивої інформації, потрібна ще "сіра" – напівправда, і "чорна" – брехня. При цьому, чим масштабніша брехня, тим легше у неї повірять, повчав Геббельс.
Як і Гітлером, Геббельсом керувала нереалізованість. Його п'єси не оцінили ні читачі, ні театри. А журналістські опуси в газетах категорично відкидали. Навіть на фронт під час Першої світової війни Геббельса не взяли – через кульгавість. Усі ці невдачі 1922-го привели його в націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини – НСДАП.
Історик Іван Дерейко пояснює: "Геббельс, як і багато німців після програної Першої світової, звинувачував у всіх своїх бідах євреїв. І це при тому, що він спочатку виходив у ліве крило НСП, т. зв. "крило братів Штрассерів", яке виступало проти правого ухилу, очолюваного Адольфом Гітлером. Геббельс, будучи гауляйтером Берліна, навіть був відомий висловом про те, що "буржуа Гітлер повинен вийти з партії". Однак потім, після по суті розгрому соціалістичного крила НСП, Геббельс перейшов на бік Гітлера – і Гітлер йому більше про це ніколи не згадував, вони залишалися поплічниками до самого кінця Другої світової війни, до власної загибелі".
Але була одна історія, яка їх розділила. Історія з жінками.
У Геббельса була слабкість – жінки. Невпевнений у собі через фізичну ваду, він домагався їхньої прихильності... словами.
Одна із його численних коханок, чеська акторка Ліда Баарова згадувала: "Я відчула легке поколювання у спині, по всьому тілу, наче він пестив мене своїми словами".
Вони познайомилися на Олімпіаді в Берліні 1936-го. Першим на Баарову поклав око Гітлер. За вечерею фюрер зауважив: вона нагадує йому одну жінку з трагічною долею. Ліда згадала про племінницю Гітлера, яку він зробив своєю коханкою, а згодом її знайшли убитою – і дуже злякалася. Геббельс натомість був м'яким і ласкавим. Одна біда – одружений. Проте за якийсь час чоловік привів на зустріч із коханкою дружину Магду. Та заявила, що не проти їхніх стосунків – за виконання кількох умов. Дружина заборонила коханці вагітніти, а своєму невірному чоловіку – кидати сім'ю.
Ідилія на трьох тривала недовго – Магда поскаржилася на подружню зраду Гітлеру. Той приревнував, привселюдно вичитав Геббельса та заборонив йому аморальну поведінку. А Лідії – наказав залишатися в Берліні й чекати зустрічі з ним.
Та акторка не послухалася диктатора і втекла додому. Коли ж він анексував її країну – емігрувала в Італію. Присоромлений Геббельс тим часом учився підкоряти не одинокі серця, а мільйони умів.
"Народне радіо" Йозефа Геббельса
Ставши міністром пропаганди, Геббельс заборонив десятки німецьких газет – і їхня кількість одразу скоротилася уп'ятеро. Але всю увагу він перекинув на основну інформаційну зброю того часу – радіо.
"Одразу після приходу нацистів до влади в 1933 році Йозеф Геббельс розпочав програму народного радіоприймача. У чому вона полягала? За допомогою німецьких інженерів був створений достатньо елегантний в дубовому корпусі, але при цьому дешевий радіоприймач. Це радіо можна було купити, відкладаючи, скажімо, марку щотижня. Таким чином Німеччина – 90 млн населення тогочасного Рейху – справді вся Німеччина слухала Фюрера", – розповідає історик Іван Дерейко.
Радіо – за правильної організації – означало безальтернативний доступ до кожної оселі. Кожен німець щодня чув про те, як Гітлер і компанія знову робить їхню країну великою. Про зовнішніх і внутрішніх ворогів. І вірив.
У Йозефа була одна хороша риса – він добре вчився. Про силу радіо Геббельс дізнався від марсіян. Точніше, від американців.
"Напад марсіан"
31 жовтня 1938-го, у ніч на Гелловін, мільйони американців східного узбережжя налаштували свої хвилі на одну з музичних радіостанцій. Але щойно там почалася реклама, перемкнули хвилю на сусідню CBS, де тривав репортаж про надзвичайну подію – на Землю напали марсіяни.
Репортер із місця подій схвильовано описував приземлення НЛО, їхню новітню зброю, проти якої безсилі авіація й танки. Та згодом у радіо запанувала гнітюча тиша. Крізь шуми в ефір пробився радіолюбитель, який намагався зв'язатися бодай із кимось. Перш, ніж диктор оголосив, що триває радіопостановка "Війни світів" за романом Герберта Велза, у Нью-Йорку почалася масова паніка. Тисячі містян намагалися втекти з міста. У заторах та тисняві загинули кільканадцять людей.
Коли правда таки з'ясувалася, натовп обурених кинувся до радіостанції – лінчувати авторів постановки. А вже за кілька годин запис радіовистави терміновим авіарейсом вирушив у Берлін – на замовлення Йозефа Геббельса.
Операція "Консерви"
Гітлера вразила шалена ефективність радіопостановки, що миттєво змінила картину реальності для мільйонів людей. Йому ж був необхідний привід для нападу на Польщу, у який повірили б усі. Тож фюрер вирішив імітувати його у прямому ефірі – також за допомогою радіо.
Увечері 1 вересня 1939-го слухачі однієї з німецьких радіостанцій почули вигуки польською мовою та стрілянину. Ранкові газети пояснили: те, що люди чули по радіо, було вторгненням – щоправда, не інопланетян, а поляків. Тому війна – неминуча…
Це була одна з перших інформаційних спецоперацій у світовій історії. Тієї ночі нацисти вбили кільканадцять людей – але вже найближчим часом рахунок жертв піде на мільйони.
Саме він запустив у хід операцію "Консерви". За його командою о 20:00, коли біля приймачів було найбільше людей, група переодягнених есесівців захопила свою ж німецьку прикордонну радіостанцію, вигукнула в ефір польські гасла і зчинила стрілянину в повітря.
Для більшої правдоподібності в акції задіяли кільканадцять в'язнів концтабору Дахау – саме їх ССівці називали "консервами". Людей вбрали у форму війська польського і тут же вбили. Наступного ранку Гітлер прийшов до парламенту, заявив про напад Польщі на Німеччину – і розпочав Другу світову війну.
Хто такий лорд Гав-гав
Рік 1941-й. На фронтах Другої світової – затишшя перед бурею. Основні бойові дії – у радіоефірі.
Конкуренція на коротких хвилях достатньо велика. Японія намагається вплинути на американців і навпаки, Британія різними мовами звертається до окупованих територій Європи. А Німеччина пропагує свої цінності Англії спотвореним голосом лорда Гав-гав (прізвисько, дане британцями за специфічну вимову) – в ефірі програми "Говорить Німеччина" 9 разів на день звучить британський фашист Вільям Джойс.
"Британське міністерство дезінформації веде систематичну кампанію залякування британських жінок і дівчат, розповідаючи їм про небезпеку осколків німецьких бомб. У відповідь на ці попередження британки вимагають від своїх модисток, щоб ті виготовляли весняні та літні капелюхи з тонкої жерсті, покритої шовком, оксамитом або іншими драпувальними тканинами", – повідомляв Джойс в ефірі.
Вільям Джойс народився в США, у Нью-Йорку. Коли йому було три роки, батьки переїхали до Ірландії, а згодом – в Англію. Маленький Біл завжди був войовничим емігрантом – під час однієї з бійок йому зламали ніс. Це змінило його голос до невпізнанності.
Коли родина жила в Ірландії, юний Джойс проявив себе радикальним англійським імперіалістом. Він не лише підпрацьовував кур'єром у британській окупаційній армії, а й регулярно доносив поліції на підозрілих місцевих. За це повстанці з Ірландської республіканської армії навіть намагались вбити англійського "Павлика Морозова", але чомусь не подужали.
У 20-річному віці уже в Лондоні Біл захопився популярними тоді ідеями фашизму. Він кілька разів міняє партії. Безперервно б'ється. Під час однієї сутички зазнає дошкульного поранення ножем – рубець тягнеться від вуха до рота. Щоразу, коли чоловік дивиться у дзеркало, відчуває ненависть до опонентів.
Наприкінці 1930-х Біл вступає до Британської спілки фашистів. У 1943-му ця організація налічувала 40 тисяч членів, з нею рахувалася навіть впливова газета "Дейлі Мейл". Утім Джойс вважав англійських фашистів недостатньо радикальними.
За тиждень до початку Другої світової він переїжджає до Німеччини. Тамтешні друзі знайомлять його з міністром закордонних справ Рейху – Ріббентропом, а той – із Йозефом Геббельсом.
Уже за два тижні Джойс стає автором і диктором німецької редакції "Європейського радіо". Кілька разів на день він підходить до мікрофона зі словами: "Німеччина. Говорить Німеччина".
У березні 1940-го уряд Англії опитав жителів країни, чому вони слухають Вільяма Джойса. Більшість відповіла: його новини настільки нереальні, що здаються смішними; багато хто сказав: бо його слухають інші і що це ім'я у всіх на вустах; деяких слухачів дивував його голос і манера вести діалог в ефірі; хтось слухав, бо хотів почути німецьку точку зору.
Як нацисти деморалізували армію США "ласкавим жіночим голосом"
На бік нацизму могли привести не лише політичні переконання, а й розбите серце. Такою є історія найвідомішої американської радіоведучої, котра за завданням того ж Йозефа Геббельса мала деморалізувати солдатів армії США. Аудиторія дала їй прізвисько Аксіс Саллі, тобто Саллі з Осі Берлін – Рим – Токіо, як називали себе держави фашистського блоку.
Справжнє ім'я дикторки – Мілдред Джилларс. Звичайна американська дівчина, яка мріяла підкорити сцену і стати зіркою та кумиром мільйонів. Симпатична, здібна, непосидюча, Мілдред починала здобувати акторську, музичну та лінгвістичну освіти – але все кидала на півдорозі. Пробувала себе на театральній сцені, танцювала у водевілях і грала на піаніно – знову без помітних успіхів. Завойовувала публіку Нью-Йорка, Парижа і Дрездена – проте зіркою так і не стала.
Не здобула щастя і в коханні.
Зрештою, вона закрутила роман із відомим американським професором німецького походження Максом Коішвіцем. Відвертий прихильник Гітлера, він втратив кафедру у США за антисемітські випади. Мілдред не раз кидала скандального коханця, але поверталася до нього знову і знову. Жінка була ровесницею століття, та на початок війни не мала ні кар'єрних успіхів, ні сім'ї. Тож коли Макс запропонував їй поїхати до Берліна і отримати там нову цікаву роботу на радіо – радо погодилась.
"Мілдред у циклі передач "Дім, милий дім" зверталася до своїх слухачів не з класичними ідеологічними пропагандистськими лозунгами, а спокійним тихим еротичним голосом під акомпанемент європейських музичних хітів того часу, зачіпаючи струни душі військовослужбовців, акцентувала на тому, що вони давно не були вдома, про те, що вдома залишилися їхні діти, сім'я, дружина, батьки – чим латентно впливала на те, аби ці військовослужбовці дезертирували, або ж насправді покидали свої місця і намагалися повернутися додому якомога швидше, чим деморалізувала військовослужбовців", – розповідає Іван Дерейко.
Подібна практика була насправді в японців, але японці використовували ще додатково пін-ап зображення на тему, мовляв, поки військовий на передовій, його дружина наче б то розважається з варварами з протиборчої сторони, які поступово захоплюють нові і нові території.
Чому СРСР заборонив радіоприймачі і що таке "сковорідки"
СРСР вступив в інформаційну війну проти колишніх союзників – нацистів – лише у серпні – вересні 1941-го. Радянська влада заборонила радіоприймачі, щоб громадяни не слухали німців. Натомість російські голоси вривалися в німецькі радіопередачі, щоб повідомити, що під час війни гинуть німецькі солдати.
Під час Сталінградської битви Червона армія вперше застосувала проти Вермахту психологічну зброю. Просто на лінії зіткнення були встановлені гучномовці. У хвилини перемир'я звідти лунало цокання метронома. Воно раптово обривалося і чоловічий голос німецькою мовою говорив: "Кожні сім секунд на фронті гине німецький солдат".
Це повторювалося багато разів, а потім починало лунати танго. І такий метод врешті подіяв. У полон здалося одночасно 90 тисяч німців.
За словами історика Івана Дерейка, на власній території СРСР працював за принципом колективного розуму. Часом інформацію голосом Левітана транслювали т. зв. "сковорідки" – великі передавачі на вулицях. Щоб застосувати ідею Геббельса про передавач у кожному домі для споживання державної інформації, Радянському Союзу знадобилося ще багато років.
Ампула з ціанідом
Тим часом розклад сил змінюється і британці атакують захід Німеччини. Їм вдається захопити в полон лорда Гав-гав. Попри те, що він громадянин США, його судять за державну зраду. І відправляють на шибеницю. Те, що за зраду Британії засудили і стратили американця – досі юридичний прецедент Сполученого королівства.
Для американки Аксіс Саллі усе закінчилось не так фатально, але значно символічніше. Її новий коханець Пауль Карлсон пішов до Вермахту, але загинув на фронті. Джилларс повернулась до Коішвіца – але той помер від туберкульозу. Після війни вона намагалась розчинитися серед тисяч біженців – але її таки спіймали.
"Її процес у США став справжньою сенсацією – і нарешті до жінки прийшла слава. На фото і кінокадрах того часу Мілдред поводиться не як підсудна, а як пані на прийомі – позує, одягає найкращі хутра і анітрохи не бажає принижуватись перед переможцями", – каже історик.
Та це більше схоже саме на роль. Американський суд виявився гуманнішим за британський і всього лише ув'язнив її на 30 років. Коли ж минула третина терміну – жінка отримала право на помилування, але з власної волі не подавала прохання про нього ще 2 роки. А потім таки звільнилась і одразу постриглася в черниці. У місцевій католицькій школі до кінця життя безкоштовно викладала англійську, французьку та музику.
1 травня 1945-го в охопленому боями Берліні міністр пропаганди Йозеф Геббельс залишився сам із дружиною Магдою та шістьма дітьми. Дітей вклали спати. Їм роздавили між зубів ампули з ціанідом. Після цього Магда і Йозеф наклали руки на себе. Таким безславним був фінал найвідомішого пропагандиста ХХ ст. – кумира Володимира Путіна.
Була в історії радіовійн Другої світової ще одна маловідома, але дуже цікава, майже неймовірна сторінка. Єдине підпільне радіо, яке тривалий час працювало на окупованих територіях – було в Україні, у Карпатах. Це радіо УПА з кодовою назвою "Афродіта". Про нього – у наступних випусках "Машини часу".
Незнання історії не звільняє від відповідальності.
Читайте також: Війна пам'ятників: Путініана – новий етап монументальної пропаганди Кремля