На тлі гучного дипломатичного скандалу довкола рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити президента України Володимира Зеленського найвищої державної нагороди – ордена Білого Орла – в українському суспільстві здійнялася хвиля обурення. Своєю жорсткою оцінкою дій польської сторони поділився відомий український географ, письменник та засновник краєзнавчого проєкту "Україна Інкогніта", чинний керівник Державного історико-архітектурного заповідника (ДІАЗ) "Стародавній Київ" Роман Маленков.
У своєму Facebook-дописі він порівняв поведінку польського керівництва із примхами "вредної дитини у пісочниці" та наголосив, що країна, яка вчинила одну з найбільших примусових депортацій в історії, не має морального права звинувачувати українців. На підтвердження своїх слів дослідник оприлюднив уривок із власної книги "Від Сяну", що висвітлює криваві злочини польських регулярних військ проти мирного українського населення у 1946 році.
Трагедія села Завадка Морохівська
Письменник навів як приклад історію знищення села Завадка Морохівська, де польська армія влаштувала кілька хвиль розправ над цивільними мешканцями, які відмовлялися залишати свої домівки. Перший задокументований етап насильства розпочався в січні 1946 року.
"23 січня 1946 року польська оперативна група чисельністю 80 бійців біля села Завадка Морохівська наскочила на великий загін УПА. Відбувся бій – поляки відступили. Взявши підмогу, вони повернулися через два дні. Звичайно, повстанці вже давно пішли, але розлючених польських солдатів важко було зупинити – вони кинулися як скажені в село й почали вбивати мирних селян. Часто це були не просто вбивства, а калічення й катування до смерті. Вбили близько 70 осіб – усіх потім поховали у братській могилі, а село підпалили. І це були не підпільники, не партизани – регулярні польські війська творили отакі злочини", – йдеться в уривку книги Маленкова.
Згодом військові поверталися до понівеченого села ще двічі – у березні та квітні того ж року, розстрілюючи людей біля місцевої школи за відмову від депортації, поки населений пункт повністю не припинив своє існування.
Хроніка тотального виселення українців
Дослідник наголошує, що трагедія окремого села була частиною системної державної політики Варшави. Загалом за період 1944–1946 років із рідних земель було насильно "репатрійовано" та вивезено до СРСР 482 109 українців.
Проте на цьому примусове переміщення корінного населення не завершилося:
- Після відмови СРСР приймати нових переселенців, на Закерзонні залишалося близько 140 тисяч українців.
- У 1947 році польський уряд розпочав операцію "Вісла", повністю виселивши під корінь українські родини на північні та західні території, що раніше належали Німеччині.
- Для повної асиміляції діяло жорстке правило розселення – не більше ніж по три українські родини на одне село.
Реакція в соцмережі
У коментарях під дописом Романа Маленкова користувачі соцмереж також активно нагадали про інші замовчувані сторінки історії. Зокрема, читачі згадали про офіційну співпрацю Другої Речі Посполитої з нацистською Німеччиною у 1930-х роках, візити Гіммлера та Геринга до Варшави, а також участь Польщі у поділі Чехословаччини та анексію Тешинської Сілезії у 1938 році. Дописувачі резюмують, що спроби Варшави диктувати Україні, як називати свої військові підрозділи під час війни проти росії – є деструктивними і грають винятково на руку Москві.
Як раніше повідомляв 5.UA – після скандального рішення Кароля Навроцького, який позбавив Зеленського найвищої польської нагороди – президент України відправив поштою орден Білого Орла назад до Польщі. Згодом на знак солідарності від цієї нагороди відмовилися другий президент України Леонід Кучма, третій президент України Віктор Ющенко та п'ятий президент України Петро Порошенко.
Читайте також: Річ не в політиці: Навроцький відповів Зеленському щодо ордена Білого Орла
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
