Рік 2014-й, Росія. Валдай. Через кілька місяців після початку неоголошеної війни проти України президент РФ намагається переконати Захід: Україна штучне утворення, весь Південь і Схід якого "ісконно русскій".
"Напомню, что пользуясь терминологией еще царских времен – это Новороссия. Харьков, Луганск, Донецк, Херсон, Николаев, Одесса. Не входили в состав Украины в царские времена. Все это происходило после побед Потемкина и Катерины в известных войнах. С центром в Новороссийске. Отсюда и Новороссия", – президент Росії Путін.
"Казати про те, що ця територія заселялася, скажімо, росіянами і що росіяни там створили Новоросію – ну це абсурд. Це – повний ідіотизм", – історик Ігор Гирич.
Путін бреше. Щоб спростувати пропагандистські кліше, "Машина часу" продовжує цикл розповідей про минуле Південної України.
Проблеми з фантазією у колонізаторів. 118 німецьких колоній на Херсонщині
Кажуть, один тиран, якого в народі прозивають непристойним словом, полюбляє читати історичні книжки. Читає він їх, мабуть, неуважно. Вичитав, що столицею новоросійської губернії в який час був Новоросійськ. І сказав, думаючи про ось це російське місто (Новоросійськ Краснодарського краю – 5.ua). Якого на той час навіть не існувало. Наприкінці XVIII століття Новоросійськом на короткий час назвали Новий Кодак, пізніше Катеринослав, а тепер – Дніпро.
Рік 1764-й, 22 березня. На території, що належало до вольностей Війська Запорозького Низового, Російська імперія створює нову губернію і називає її Новоросійською. Початки реалізації плану з ліквідації Січі.
"Практично всі колонізатори схильні давати такі назви завойованим територіям. Ну скажімо коли іспанці завоювали Мексику, вони її назвали "Еспанья Нуева" – Нова Іспанія. Хоча це аж ніяка не була Іспанія. І таким чином їх дуже багато: Нова Зеландія, Нова Англія… Це, як кажуть вчені, типовий колоніальний дискурс. Ну назвали Новоросією. Могли назвати по-іншому. Новою Скіфією, наприклад, чи ще якось. Це залежить вже від фантазії колонізатора. А у російських колонізаторів фантазія завжди була дуже слабкою, дуже бідною", – філософ, політолог і публіцист, уродженець Севастополя Ігор Лосєв.
Через 4 роки Росія починає нову війну з Туреччиною. Усі захоплені території Причорномор'я автоматично включають до складу Новоросійської губернії. Згідно з імперським міфом, ці землі до приходу російської цивілізації були незаселеними. Однак це неправда. Перші українські поселення на території Херсонщини датуються XV-XVIстоліттям, а з середини XVIII кількість слобід і зимівників поблизу гирла Дніпра різко зростає.
"У нас всі села в Україні є козацькими. Насправді це все не так. Багато сіл було засновано поміщиками, колоністами. А от Старозбур'ївка це справжнє козацьке село, яке засноване 1770 році запорізьким полковником Опанасом Колпаком. І першими тут були селяни - козаки полтавського полку з Лохвицького повіту. Практично перших 100-150 років це була така колонія на півдні, в Таврійському степу полтавська колонія", – дослідник історії та сільській голова села Стара Збур'ївка Віктор Маруняк.
Ніде правди діти, з приходом на ці терени Російської імперії колонізація степу значно пожвавилася. Здебільшого за рахунок іноземців, яких Катерина Друга заманювала на нові землі усілякими пільгами. Власне так і виник специфічний багатонаціональний мультикультурний феномен Херсонщини.
"За переписом у нас проживає близько 115 етнічних груп, але активних, які проявляють себе десь 20-30", – соціолог Микола Гоманюк.
Особливо активно вирушили освоювати степ земляки Катерини - німці.
"У часи Катерини ІІ німці тут залишили потужний слід, особливо на правобережжі херсонської області було багато поселень, наприклад, Високопілля - колишнє Крайнау. І довкола - все були німецькі поселення", – Гоманюк.
З німецькими колоністами на Херсонщині пов'язано багато історій. Зокрема виникнення найвідомішого українського заповідника - Асканії-Нової.
Штучне походження української пустелі. Історія заснування заповідника Асканія-Нова. Що спільного між страусами і буржуями?
Рік 1828-й, 1 березня. Імператор Росії Микола Перший за безцінь (8 копійок гектар) продав своєму далекому родичу німецькому герцогу Фердинанду Фрідріху Ангальт-Кетгенському величезний шмат землі на Херсонщині для розведення овець. Нова колонія отримала назву, яка нагадувала про батьківщину.
"Коли сюди прийшли перші поселенці, вони назвали селище на честь замку Асканія, який давним-давно існував у Німеччині", – вчений секретар заповідника "Асканія - Нова" Наталія Корінець.
Справи з вівцями пішли не так добре, як сподівався герцог і землю вирішили перепродати.
"Продали німцеві на прізвище Фейн. У нього була лише одна дочка, яку він видав заміж за німця на прізвище Фальц. Щоб не зникло прізвище Фейн спеціальним імператорським указом Олександра ІІ було дозволено об'єднати два прізвища. Так виникла династія Фальц-Фейнів", – Корінець.
Мине зовсім небагато часу і один з Фальц-Фейнів заснує найвідоміший український заповідник. Проте трохи раніше діяльність цього роду призведе на Херсонщині до виникнення іншого чуда природи.
Фальц-Фейни підійшли до розведення овець значно серйозніше, ніж родичі російського імператора. Вони закупили поголів'я у десятки тисяч у себе на батьківщині, і ці стада рушили через усю Європу. Справжнє велике переселення овець. Місцеві казали, що Фальц-Фейни не зможуть порахувати не лише худобу, а й собак, які її пасуть. За приблизними підрахунками у степах опинилося більш як чверть мільйона овець.
"Орди тих овець кочували по Херсонщині, це каховський район, Чаплинський, Каланчацький, Олешківський, їх було дуже багато. Але це так просто не минулося. Вівці знищили траву, яку утримувала землю від дніпровських пісків. Тому тут під Олешками утворилися дюни і бархани", – журналіст та історик Роман Кабачій
За часів СРСР штучну пустелю вирішили штучно озеленити. Засадити лісом. Переважно марно, бо ліс легко горів. Однак площу пустелі у такий спосіб зменшили.
"В багатьох районах у радянські часи пісок вдалося закріпити лісом. Він простягається від Каховки до Кінбурнзької коси", – Кабачій.
Фальц-Фейни в історії України запам'яталися не лише екологічною катастрофою. Син Софії та Едуарда Фрідріх в 11 річному віці отримав у подарунок вольєр для птахів.
"Ще маленьким хлопчиком він проявляв любов до птахів. Коли він навчався у Тартському університеті, його любов до птахів посилилась. Коли він після смерті батька успадкував цей маєток, то гроші, які він заробляв на вівчарстві та зернових, він вкладав на створення зоопарку", – Корінець.
Життя у маєтку проходило під суворим наглядом матері Софії. Фрідріх так ніколи і не одружився, хоча кілька разів серйозно закохувався.
"У нього в молодості був роман із служницею на ім'я Серафима. Вона була родом з Полтавщини. Трагічно загинула. І він тоді з Італії привіз пам'ятник, який так і називається Серафима. І тепер він став символом кохання. Кажуть, він справді був схожий на Серафиму", – Корінець.
Майже все, чим сьогодні пишається заповідник Асканія, було створене Фрідріхом Фальц-Фейном. Це і заповідний степ – єдиний не ораний в Україні, і ботанічний сад з небаченим розмаїттям рослин, і зоопарк, і велетенські загони для тварин, в яких вони живуть у напіввільному стані, і численні ставки для птахів.
Але настав 1917-й і на Херсонщину прийшла Червона Армія.
Читайте також: Машина часу. Історія міста Бровари: слід УПА та міські парки на кістках
"Його арештували більшовики, але за нього просило багато вчених, як вітчизняних, так і закордону. Його відпустили і він рятуючи своє життя, був вимушений жити в еміграції", – Корінець.
Фрідріх виїхав до Берліна. З другим приходом більшовиків у 1919-му терор тільки посилився.
"Його матір убили в маєтку... Це Херсонщина. Більшовики у 19 році. Влада часто змінювалась. Негативно відзначилися всі: білогвардійці, червоноармійці, просто бандити. Є спогади працівників-очевидців, що п'яні червоноармійці бігали за страусами з шашками і кричали "вбивай буржуїв". Науковці, які тут займалися природою степу, були розстріляні, вислані, короче кажучи, репресовані", – Корінець.
В 1897 році у віці 38 років раптово помирає графиня Фальц-Фейн, уроджена Софія Забагайло. Граф Олександр Фальц-Фейн збудував їй оцей мавзолей разом з капличкою. У 20-тих більшовики зруйнували гробницю, а тіла просто викинули.
У 30-х роках заповідник Асканія було розформовано. Відновити його вдалося аж у 80-х роках минулого століття. А в 90-х він став самостійною організацією. Сьогодні це одна з візитівок України. Поміж інших екзотичних тварин тут живе і українська сіра - прародич тура.
Про Фальц-Фейна нагадує тільки ім'я у назві заповідника і пам'ятник. Після другої світової з Херсонщини зникли і інші німці, які колись складали одну з найбільших національних спільнот регіону.
"Під час другої світової вони були депортовані в Сибір, Казахстан. Хто зміг, повернувся, але в останні часи майже всі виїхали до Німеччини", – соціолог Микола Гоманюк.
"Був випадок коли мені паспорт в обличчя кинули і сказали: що тут роблять серед нас фашисти, їх ще давно должні були розстріляти", – мешканка села Зміївка Тетяна Деменюк.
Малоканські села, євреї-хлібороби, турки-месхетинці – Херсонщина мультикультурна і багатонаціональна. У середині XIX століття росіяни були лише 5 за чисельністю національною спільнотою на Херсонщині
Рік 1802-й. Новоросійська губернія назавжди зникає з карт. Її поділили на Херсонську, Таврійську і Катеринославську. Термін ще якийсь час вживався серед простолюду, проте у 20 столітті остаточно зник. З'явився у наш час він виключно завдяки політтехнологам з Кремля.
Щоб остаточно розвіяти усі сумніви щодо етнічного складу так званої Новоросії, звернімося до цифр. У 1976-му році в Москві, у видавництві "Наука", вийшла книжка під промовистою назвою "Заселение Новороссии в конце XVIII – первой половине XIX века". І там наведені дані переписів, за якими 85% населення губернії складали українці.
Херсонська губернія, яка включала в себе крім нинішньої Херсонської області, Миколаївщину, Одещину і навіть Придністров'я була найстрокатішою за національним складом.
"Російська імперія заснувала тут міста. хоч їй не вистачало росіян для їхнього заселення і фактично міста набралися українського етнічного елемента. Але не тільки українці. В межах Херсонщини були малоканські села, а це старообрядці російські і дуже багато було німецьких колоній, 118 десь колоній. Так само були польські, і навіть чеські села", – журналіст та історик Роман Кабачій
Ще одна важлива національна спільнота Херсонщини – євреї. Особливо, це стосується міст.
"Конгломерат єврейський багато вклав у цю міську культуру", – кандидат філологічних наук Володимир Демченко.
Проте суто Херсонським феноменом були євреї у селах.
"Євреї-хлібороби. Ми звикли, що євреї це міське населення. Але в херсонській губернії було багато єврейських поселень. Калініндорф це остання назва, перейменована. Дорф то був колгосп єврейський. Назва і єврейська і радянська одночасно", – соціолог Микола Гоманюк.
У 1851-му офіцери російської армії провели у Херсонській губернії перепис, в якому зокрема визначали національність мешканців. Українці (чи як тоді писали малороси) становили тотальну більшість – понад 700 тисяч. Другою за чисельністю нацією виявилися молдовани-волохи – 75 тисяч, третьою – євреї – 55 тисяч. На четвертій позиції – німці – 40 тисяч. І лише на п'ятому місці росіяни – 30 тисяч. Національну належність визначали за мовною ознакою, іншого способу ідентифікації тоді не було.
"Але російська мова була урядовою і кожна українська сім'я, яка переїжджала із села в місто, зрусифіковувалась. І та сама Херсонщина, де в більшості сіл вона україномовна, і маленькі міста, а крупні міста російськомовні", – Кабачій.
Утім якою б імперською не була політика царської Росії, наступне її втілення – СРСР – далеко переплюнуло у асиміляційних здібностях. Сталін взагалі легко переміщав по карті цілі народи. А в 70 роках за Брежнєва політикою партії стало створення нового типу ідентичності – радянської людини. Українці, білоруси, грузини, євреї, азербайджанці, таджики, узбеки, турки і осетини – всі мали зникнути, а на їх місце прийти російськомовний совєцький чоловік без минулого.
"Крім того радянська влада зробила тотальне перейменування, знищивши в топоніміці це різноманіття. Красива німецька назва Розенталь (Долина Троянд) була звісно перейменована на якесь Благодатне чи інше. І зараз це різноманіття не відчутне, яким Херсонщина колись жила", – Кабачій.
Багато малих національностей розчинилися у плавильному котлі радянського експерименту. Утім вже в новітній час на карті багатокультурної Херсонщини з'явилися нові етноси. Наприклад турки-месхетинці та... корейці. Спочатку Сталін переселив їх з далекого сходу в Казахстан.
"Це депортовані у 1937 році з Приморського краю, з Далекого Сходу протягом двох тижнів були депортовані приблизно 200 тисяч людей", – керівник обласного відділення Всеукраїнської асоціації корейців Людмила Видріган.
Частина корейців потім потрапила на Херсонщину, яка для них як і для представників десятків інших національностей стала новою батьківщиною. Справжнім домом.
"Я гостро відчула після подій 2014 року на Сході України. Люди якось стали більш згуртованими, відчуваємо, що ми в Україні і що це наша батьківщина", – Видріган.
Про те, як уживаються представники різних народів в межах одного села – у найближчому випуску Машини часу. Продовження хронік степової України за тиждень. Незнання історії не звільняє від відповідальності.
Читайте також: Машина часу. Херсон – це Україна: Як з'явились та чому зникли козаки
