Фото wikimapia.org

Машина часу. Історія міста Бровари: Швидка комунізація і довга декомунізація

Історична назва міста "Броварі" – саме через "і". Бровари через "и" з’явилися внаслідок русифікації, спочатку на мапах, а з 1969 і в офіційному вжитку

Рік 1630-й. Митрополит унійної церкви Йосиф Рутський скаржиться владі  на православного архімандрита Петра Могилу. Мовляв, той озброїв тисячу підданих Печерського монастиря із Броварів та навколишніх сіл, очолив їх запорізькими козаками, і відправив на розборки в Зазим’є. Невідомо як було насправді, але саме цей документ став офіційним початком відліку, одною з перших згадок про Бровари – нині міста за декілька кілометрів від Києва.

Історична довідка. Броварі" – саме так, через "і" правильно звучить історична назва міста. За однією з версій це слово кельтського походження, якому 2,5 тисячі років, множина від "бровар", тобто пивовар – професії, яка віками була популярною на цих землях серед козаків і в монастирях. Бровари через "И" з’явилися внаслідок русифікації, спочатку на мапах, а з 1969 і в офіційному вжитку.

Від початку 17 століття Бровари пережили розквіт, неодноразове зруйнування російським військом, повернення Печерській Лаврі і покріпачення, стали форпостом оборони Києва від більшовицької Росії у 1917 – 20-му, потім зазнали голодомору, а у 50-х роках 20 сторіччя індустріалізовані та комунізовані. Процес декомунізації і повернення історичної пам’яті у великому місті поруч зі столицею України виявився справою далеко не простою.

За СРСР кожен третій броварець партійний. Швидка комунізація і довга декомунізація

Протягом 50-60-х років ХХ сторіччя у Броварах один за одним запускаються заводи, серед перших – електровиробів, холодильників, "Торгмаш" та низка інших. За рахунок робочої сили місто стрімко зростає. Від Другої світової до 70-го року населення збільшилось більш як в чотири рази. Із сорока тисяч броварців третину складають робітники. Більшість із них входить в іншу третину – партійних: комуністів і комсомольців. На той час лише членство в цих організаціях давало шанс на кар’єру. Можливо, саме така пропорція стала причиною тихого опору нинішній декомунізації.

Рік 1956. Розташовані під Києвом Бровари отримують статус міста. Районний центр біля столиці Української РСР не вперше привертає увагу керівництва Союзу. Влада планує зробити із Броварів стратегічний промисловий центр, і цього разу їй ніщо не перешкоджає. З Києва сюди перевозять заводи, масово заселяють робітників і партійних діячів.

70-80 роки ХХ століття. Бровари – друге за величиною місто Київської агломерації після самої столиці УРСР – переживають будівельний бум. Населення зростає більш як удвічі і перевищує 80 тисяч. У 1986-му районний центр приймає кілька тисяч переселенців з чорнобильської зони. У Броварях відкриваються нові навчальні заклади і підприємства, лікарні і заклади дозвілля, зокрема розпочинає роботу краєзнавчий музей. Тут будуються перші багатоповерхівки, з’являються нові райони, а з ними – нові вулиці. Комунарів, Енгельса, Маркса тощо. У 90-х після проголошення Незалежності відбулася перша хвиля декомунізації. Найодіозніші імена теоретиків і практиків червоного терору однак збереглися в топоніміці Броварів аж до останнього Майдану.

Рік 2014, ніч на 21 лютого. Революція на Майдані переросла у кровопролиття, Україна підраховує жертв Небесної сотні, а Янукович пакує чемодани. В старому центрі Броварів перед міською прокуратурою, де стоїть пам’ятник Леніна, збираються невідомі. Готується черговий замах на скульптуру вождя пролетаріату.

"Коли ми писали клопотання, щоб прибрати пам'ятник, то нам відповідали, що це збурюватиме людей. Коли почались криваві події на Майдані, ми з хлопцями організувались, підкотили ЗІЛ, троси, зачепили його за шию. З першої спроби трос порвався", – розповів лідер Броварської організації "Свобода" Олег Шевчук.

З другої спроби пам’ятник падає, як і сотні інших іллічів по всій Україні. Тим часом, оригінал продовжує лежати в Кремлі. Менш ніж за місяць Росія повністю анексує Крим, за два – розпочнеться російсько-українська війна на Сході України. І рівно через 15 місяців президент Порошенко підпише пакет законів про декомунізацію.

"Представляючи проекти, я назвав їх пакетом законів з "невідкладної декомунізації". Невідкладної, бо вони мали бути прийнятими ще після революції 1991-го. Тоді, може, нам не була б потрібна революція 2004 та 2013-2014. Але краще пізно, ніж ніколи", – Володимир В'ятрович у блозі на "Українській Правді".

Один із законів зобов’язує місцеві ради очистити свої мапи і ландшафти від назв і пам’яток, пов’язаних із радянським тоталітаризмом. У муніципалітетів – 6 місяців, щоб спільно з громадою скласти перелік об’єктів, які підлягають декомунізації, і визначитись із новими назвами. А ще півроку, щоб втілити зміни у життя. Проте для Броварів цього часу виявиться замало.

Тодішня міськрада не поспішала виконувати закони. Справу декомунізації у свої руки взяла група активістів і краєзнавців. Вони склали списки на перейменування, обґрунтування, відправили документи в інститути історії і національної пам’яті. Фактично активісти очолили процес, практично замінивши маріонеткову комісію від місцевої влади.

"У червні 2015 року були виставлені списки перейменувань на сайті Броварської міської ради. Ці списки широко в інтернеті обговорювались. Були згодні, були й не згодні, але влада на це ніяк не реагувала. Діждалися до того, що відбулися вибори. Реакції влади не було. Якби не новий склад ради, то ці перейменування не пройшли би", – впевнена громадський і культурний діяч, старший науковий співробітник Броварського краєзнавчого музею, член Національної спілки краєзнавців України Марія Овдієнко.

Щоб декомунізація таки зрушила з мертвої точки, довелося чекати нових місцевих виборів. На яких вперше більшість отримали представники так званого демократичного табору.

Рік 2015, 25 грудня. Нова міськрада Броварів одноголосно приймає рішення про перейменування 70 вулиць у місті. Можливо, колись дерусифікують і назву міста. А вже сьогодні декомунізація повертає броварським вулицям старі назви. Це Переяславський і Зазимський шляхи, Красилівська, Миколаївка, Благодатна. Останні три десятки років носили імена Островського, 8-го з’їзду Рад і Леніна.

Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Княгині Ольги та Княжа – такі назви вулиць могли з’явитись у будь-якому населеному пункті, де проходить декомунізація. Проте для Броварів давньоруський період історії України має особливе значення. Ще до першої згадки про місто на цьому місці були поселення українців: тут мешкали рибалки і монахи Київської лаври, проходив торговельний шлях на Київ, діяла щонайменше одна церква. А вулиця Київської Русі названа так ще й у пам’ять про два однойменні батальйони Збройних сил України, які зараз воюють на Донбасі. Їх формували зокрема і з жителів Броварів. Серед них уже 8 загиблих, імена 6 з них також увіковічнили під час перейменувань.

Броварі: від козаків до двадцятого століття. Тарас Шевечнко у Броварях

Рік 1648. Богдан Хмельницький очолює українське козацтво і починає війну проти Речі Посполитої.  Для придушення повстання мобілізується шляхта. За однією з історичних версій, князь Ярема Вишневецький, якому належать броварські землі, будує тут укріплення і розміщує озброєний загін. Броварці повстають, знищують поляків і оголошують себе козаками. Цього ж року вони зводять козацьку церкву Петра й Павла і допомагають відбудувати монастирський храм Святої трійці. Броварі переживають короткочасний розквіт, містечко стає козацьким, торговим і релігійним центром.

Марія ОВДІЄНКО

"У 1649 році, під час війни за незалежність Богдана Хмельницького, у Броварах було створено козацьку сотню. Тому ми і вулицю так назвали – Козацької сотні", – Марія Овдієнко.

Усього у доробку "декомунізаторів" козацькій славі та пов’язаним процесам присвячено кільканадцять вулиць. За Совка Богдану Хмельницькому теж присвячували топоніми, зокрема у 54-му його ім’ям назвали обласний центр, трактуючи вимушений військовий союз як братську любов двох народів…

Доба Руїни у Броварі прийшла у буквальному сенсі. У 1658-му козаче містечко руйнують війська російського графа Шереметьєва. За десять років вони ж повністю спалюють Бровари. Місцевого населення майже не залишається. Місто відновлюватимуть понад сторіччя. За цей час Петро І передає цю місцину Києво-Печерській Лаврі, а Катерина ІІ скасовує інститут гетьманства і запроваджує кріпацтво.

"Заплакала, пішла шляхом,

В Броварах спочила,

Та синові за гіркого

Медяника купила…"

– Тарас Шевченко "Катерина", 1840 р.

Рік 1829-й, Тарас Шевченко вперше відвідує Броварі. 15-річний підліток у валці з іншими кріпаками іде за паном Енгельгардтом, який переїжджає у Вільно. Пізніше, повернувшись в Україну в сорокових, Шевченко не раз буває тут проїздом. Через Броварі пролягає дорога на Чернігівщину, де у Кобзаря багато друзів. Шевченко зупиняється на поштово-кінній станції, а поки міняють коней, заходить на П’ятницький базар. У 47-му Тарас навіть радить своєму другу історику Миколі Костомарову купити хату саме в Броварях, і супроводжує його під час оглядин.

"Продавався будиночок. У ньому жили дві сестри. Для нас цей факт цікавий і тим, що тут за сприяння Шевченка хотів купити хату Костомаров. І тим, що ці дві жіночки-сестри були з родини Богомольців. Тому під час декомунізації ми назвали одну з вулиць іменем Богомольця", – Марія Овдієнко.

Декомунізація вдруге звела на мапі Броварів друзів: Шевченка і Костомарова. Також тут з’явилися вулиці Платона Симиренка, промисловця і мецената, який фінансував третє видання "Кобзаря", і ще одного Тарасового друга – Михайла Максимовича, першого ректора київського університету. З 1939-го – університету імені Тараса Шевченка.

Був Шевченко у Броварях і після смерті.

"Коли перевозили Шевченка з Петербургу до Канева, то шлях лежав через Бровари. Це була остання зупинка перед Києвом. В церквах йшли служби. Його не заносили в церкву. Багато людей зібралося  і по обидва боки шляху проводжали Шевченка у вічність. На місці цього парку стояв пам'ятник російському царю Олександру. У 1917 більшовики пам'ятник розбили, а сходинки залишилися. І ось на цих сходинках встановили пам'ятник Шевченку", – Марія Овдієнко.

Упродовж ХХ сторіччя і до сьогодні пам’ятник Кобзарю не раз міняли і реставрували. Ще за радянських часів його іменем названо площу, а згодом вулицю, кінотеатр, сквер. У ньому, на місці остаточно зруйнованої більшовиками Свято-Троїцької церкви минулоріч відкрилась єдина в Україні Тарасова церква. Це капличка святого Тарасія, на честь якого батьки назвали майбутнього поета. Давній проект товариства "Просвіти" так і не відбувся у Каневі і знайшов своє місце у Броварях часів декомунізації.

Рік 1917-й. Перша світова війна і Жовтневий переворот у Петрограді вперше дають шанс Україні на здобуття незалежності. Влада у столиці переходить із рук в руки, повсюдно спалахують бунти і повстання. З Росії суне червона армія. Броварі на східних підступах до Києва стануть полем битви на довгі 30 місяців.

Рік 1920, 8 червня. Червона армія остаточно захоплює Броварі. Попри нетривалий партизанський рух і поодинокі селянські повстання впродовж наступних років, на Броварщині починає насаджуватись радянська влада. Ці події багато років потому зумовлять зворотній процес – декомунізацію.

Назви нові, таблички старі. Симон Петлюра повертається у Бровари. Чим завинив перед Кремлівською пропагандою Джеймс Мейс

Більшовицько-українсько війна залишила в історії Броварів кривавий і героїчний сліди. Злочинців і ворогів Української незалежності радянська пропаганда активно культивувала, возвеличувала у брехливих легендах, географічних назвах і незлічених меморіалах – наприклад, цю дошку на школі номер 2 випадково помітили журналісти "Машини часу" лише цієї весни. А проукраїнські герої були приречені на довге забуття.

"Якби пересічного броварця спинили б і запитали чому одну із вулиць названо іменем Симона Петлюри, то напевно, ніхто не відповів би. Але це не випадковість. Ім'я Петлюри має безпосереднє відношення до нашого міста", – Марія Овдієнко.

Саме на залізниці у Броварах стояв штабний вагон Симона Петлюри. Звідси він керував обороною Києва від Росії.

"За нашими уявленнями, як мінімум, меморіальна дошка, а було б непогано якби ось тут на вокзалі чи біля вокзалу, бо це ж подія не тільки броварського масштабу, а всеукраїнського масштабу. Я пропонувала раніше, ще за часів Януковича, але мені відповідали, що ви ж розумієте, що ця влада не сприймає Петлюри", – Марія Овдієнко

Серед інших та влада не сприймала і радника Симона Петлюри  Сашка Удовиченка, і начальника броварського штабу Володимира Савченка та інших керівників армії УНР. Героїв бою під Крутами, що відбувся неподалік, Січових стрільців та їх сотника Романа Сушка, які придушили збройний бунт червоних у Броварях, уродженців району Ружного і Костири та багатьох інших. Сьогодні броварська міськрада нарешті вирішила вшанувати цих українських героїв.

Після закінчення війни мир так і не настав. Червоний терор продовжував множити жертви і замітати сліди злочинів, стирати пам’ять і переписувати історію.

"Довгий час вважалося, що в Броварах голодомору не було

30с. Аж уже за часів президентства Ющенка, коли збиралися матеріали до книги "Пам'яті", ми також силами краєзнавчого музею опитали людей, які під час голодомору були дітьми. Ми довели, що голодомор був, особливо у навколишніх селах", – Марія Овдієнко

За переказами очевидців, на початку 30х у Броварях побудували підземне зерносховище на мільйони центнерів. Під час Голодомору сюди звозили конфіскований хліб. Так само до загальних ям звозили покійників. На початку німецько-радянської війни зерносховище спалили, а після Другої світової на місці найбільшого з поховань було облаштовано базар і зведено башту.

"Ота водонапірна башта, що навпроти базару, там була яма. Розказують старожили, що в ту яму скидали мертвих. Транспорту не було, якийсь візок. В 60-их, коли яму розкопували, то екскаваторник, як сідав у кабіну, то випивав пляшку, бо не міг дивитися на ті кістки", – Марія Овдієнко.

Саме в Броварях уперше в Україні назвали вулицю іменем Джеймса Мейса. Хоча втілити цю ідею вдалося не одразу.

Довідка. Джеймс Ернест Мейс – американський історик і політолог. Вихідець із індіанського племені черокі, яке зазнало геноциду. Найвідоміший дослідник Голодомору в Україні. Завдяки його діяльності про голодомор дізнався світ. Останні роки життя жив і працював в Україні, похований на Байковому цвинтарі.

"Ідея одну з вулиць перейменувати на вулицю Джеймса Мейса з'явилась у нас після смерті Мейса. Нам принципово було, щоб вулицю Постишева перейменувати на вулицю Мейса. Тому що Постишев був організатором голодомору. Коли ми пропонували нашій комісії вулицю Мейса, то вони просто реготали, лягали і реготали, бо вони не знали хто то такий, неосвічені люди", – Марія Овдієнко.

Про появу вулиці Джеймса Мейса у Броварях вийшла окрема стаття у газеті "День", про подію добре відгукнулась вдова Джеймса, письменниця Наталя Дзюбенко-Мейс. Слідом за пригородом ім’я американського дослідника вшанували вулицею в Києві. Про декомунізацію в Броварях і зокрема вулицю Мейса заговорили й за кордоном, по той бік фронту.

Однак декомунізація у Броварах збурила не тільки закордон, а й так звану 5-у колону.

Ще на початку 2016-го в броварські суди надходить одразу два позови проти історичного рішення міськради. Проґавивши всі інші механізми, противники декомунізації розпочинають судову тяганину, яка фактично заблокувала процес. Прихильники повернення історичної пам’яті, не чекаючи нічого від влади, самотужки взялися виготовляти і замінювати таблички. Комісія з перейменувань готує новий пакет змін назв. Наразі ж боротьба за повернення Броварам української історії перемістилася в апеляційний суд області. Найближчим часом дізнаємося цим закінчиться ця історія, незнання якої не звільняє від відповідальності.

Попередній матеріал
На кордоні з Польщею у черзі стоїть 970 автівок
Наступний матеріал
Бойовики ОРЛО вкотре порушили Рамкове рішення щодо розведення сторін у Станиці Луганській

У Броварах люди проти декомунізації

Скандальна декомунізація у Броварах

Гельсінська група закликала продовжити дерусифікацію та декомунізацію в Україні

В'ятрович: В Україні перейменовано понад тисячу населених пунктів – процес декомунізації триває