"5 канал" і "Машина часу" розповідають вам про найбільші міфи Другої світової, які перекручував сталін, і зараз перекручує путін.
Дивіться повний випуск програми:
Друга Світова війна залишається однією із найбільш перебреханих сторінок історії. Її перекручував сталін. І зараз перекручує путін – з тією ж метою.
Найважливіший міф
Ми вирішили віддячити кремлівському псевдоісторику взаємністю і показати, де саме і чому він бреше. Почнемо з найважливішого міфу: "Другу Світову війну почав Гітлер нападом на Польщу".
Нагадаємо: війну спільно розв'язали Гітлер і Сталін, поділивши зони загарбань у Східній Європі у таємних протоколах до пакту Молотова-Ріббентропа. І разом напали на Польщу
Німеччина розпочала свій похід на Варшаву 1 вересня. А підступний сталін, як міг, відтягнув вторгнення – аж до 17-го числа.
За цей час Гітлеру оголосили війну Англія і Франція, а конфлікт став глобальним. кремль же залишився наче збоку від світової бійні. Адже про секретні протоколи до його пакту з нацистами стало відомо лише після війни.
сталін відвертіше показав свою хижацьку сутність нападом на Фінляндію.
Тож срср тихцем загарбав захід України і білорусь, північну Буковину і Бесарабію, а також відгриз шматок Фінляндії – на всю сил не вистачило. Фіни навіть склали про це пісню, де порівняли голову радянського уряду молотова з царським сатрапом генералом бобріковим, якого вони убили у 1904-му році.
Так само – лише стурбованістю – світ зміг відреагувати на окупацію більшовиками країн Балтії у 1940-му. сталін шантажем домігся від них права розмістити власні військові бази. А вже опираючись на них, провів "перевибори" і "референдуми" та наступну безкровну окупацію. Достоту як путін у Криму.
сталін назвав ці свої загарбання "визвольними походами". А путін у статті про Другу світову "потішив" новим відкриттям того ж штибу – мовляв, "радянська окупація країн Балтії була "законною". І винайшов новий благозвучний синонім до слова "загарбання": "інкорпорація".
Перервав цю серію інкорпорацій лише Гітлер – коли сталін наїхав ще й на союзну Німеччині Болгарію. Там теж хотів розмістити свої бази – всупереч пакту з Гітлером.
І тут ми підійшли до сталінсько-путінського міфу номер 2, мовляв, "Гітлер підступно і без оголошення війни напав на СРСР".
кремль десятиліттями твердив: "Гітлер напав підступно, без оголошення війни чи висловлення якихось претензій".
Загалом же цей закид – повна брехня. Адже за 10 годин до цієї промови і за дві години до нападу саме молотов отримав із рук німецького посла графа фон Шуленбурга так звану "Ноту німецького МЗС уряду СРСР" від 21 червня 1941-го року. І там молотов почув претензії до срср.
Серед них – активізація більшовицької пропаганди, шпигунська і підривна діяльність, тиск і шантаж нейтральних чи союзних Райху держав – Югославії, Болгарії і Туреччини. А найголовніше – концентрацію військ на кордонах для нападу.
Про підготовку цього документу – так званого "Ультиматуму Гітлера" – радянська розвідка знала і доповідала кілька разів. Але сталін вірив, що зайнятий війною на Заході фюрер теж обмежиться "глибокою стурбованістю". Але той вирішив вдарити першим. І спричинив виникнення нового сталінського міфу.
Міф номер три: "Радянський союз вів не Другу світову, і не німецько-радянську війну, а свою, "священну", "Велику вітчизняну".
йосип сталін не визнавав західного бачення Другої світової війни. Адже за такого трактування світова бійня почалася із змови кремля з Гітлером, та розділу Польщі. сталін придумав свою концепцію – "Про Велику вітчизняну війну радянського союзу". Саме так називалась його програмна книга, видана ще у 1942-му році. Ця війна розпочалася лише із нападом Гітлера у 1941-му. Така сталінська концепція активно використовується і досі.
20 років срср поволі відживав від страшної війни. Щоб її забути керманичі цієї країни-монстра вдавалися до специфічних кроків. Наприклад з 1951 по 1954 роки сталін і хрущов прибрали з вулиць міст сотні тисяч жебраків-ветеранів, переважно калік. Усіх їх перевезли на острів Валаам у Ладозькому озері.
Аж коли виросло нове покоління, яке геть не пам'ятало страхіть війни, в срср придумали перетворити її на державотворчий міф.
На світ витягають уже розвінчані міфи. Зокрема, про так званих "героїв-панфіловців".
За легендою, "коли німецька армія уже підходила до москви, 28 бійців із дивізії генерала панфілова зупинили танкову атаку Вермахту ціною власних життів". У честь "героїв" називають вулиці. Легенда ця оспівується у шкільних підручниках, книжках і художніх фільмах.
Рік 1947-й. В СРСР триває "полювання на відьом". Органи нквс масово арештовують усіх, хто, як їм здається, міг співпрацювати з окупаційним німецьким режимом. Зокрема військова прокуратура Харківського гарнізону затримує Івана Євстафійовича Добробабіна, який начебто служив 1943-го у німецькій поліції.
При обшуку у Добробабіна знаходять брошурку про "героїв-панфіловців". Виявляється, за співпрацю з нацистами арештували чоловіка, нагородженого званням Героя радянського союзу. Посмертно. Він і є одним із 28 "панфіловців". Розслідування дуже швидко виявило, що історія про героїв – вигадка редактора газети "Красная Звєзда" Олександра Кривицького.
Бій під москвою мав місце, проте кількість німецьких танків була перебільшена. Ба більше, в реальності "панфіловцям" не вдалося зупинити їх наступ. А велика частина так званих "героїв" добровільно здалася в полон. Зокрема, і герой радянського союзу посмертно Добробабін.
Під час перебудови російські архіви ненадовго відкриваються – і вся ця історія стає відомою в деталях. Що бійців було не 28, а цілий полк. Що вони не вистояли, а були розбиті і нацисти прорвались до москви. І що фразу про "відступати нікуди" придумали сталінські пропагандисти.
Але це не зупинило пропагандистів путінських. Уже у 2016-му міністерство "культури" росії – а там є і таке – спонсорувало зйомки нового пропагандистського фентезі з недвозначною назвою "28 панфіловців". І вклало вигаданим героям в уста нові, ще пафосніші фрази.
Але путіну треба, щоб росіяни щиро хотіли повторити криваву бійню. Тому їм нагадують про тріумфи і перемоги – наприклад, у найбільшій танковій битві. І це – 5-й міф у нашому списку.
Перелом у німецько-радянській війні настав 1943-го – коли Райх зазнав поразки у курській битві й остаточно перестав наступати на сході. радянська пропаганда твердила – "саме там, під прохорівкою, відбулася найбільша танкова битва в історії. Там зійшлось 1200 машин із обох сторін, і німці не пройшли".
Але це – брехня. Справжня танкова супер-битва відбулася у перші дні війни. У ній з обох боків було задіяно більше 4 тисяч танків. Із них німецькими були лише 700. Радянська танкова лавина мала викинути німців за кордон – і продовжити наступ на Люблін.
Величезна кількість радянських військ і танків була розкидана по усій цій території. Щоб завдати потужного удару, їх треба було вивести на рубіж атаки, дочекатись, доки підтягнуть відсталих, підготують і заправлять машини та проведуть розвідку. Але цього часу начальник штабу жуков їм не давав – навпаки, гнав уперед під страхом розстрілу.
Через незлагодженість керівництва і команд, а також через брак розвідданих, цілі колони танків, а подекуди – дивізії, безрезультатно в полях крутилися в пошуках німецьких військ.
Наслідки – катастрофічні. Деякі підрозділи бездумно гасали туди-сюди, не встигаючи за ходом подій.
У результаті – нищівного удару танкової лавини так і не сталось, а була маса різнонаправлених і нескоординованих атак. У бій їх кидали ледве не поодинці, прямо з маршу, як тільки ті змогли доїхати до місця бою.
А навіть якщо деякі командири змогли виконати наказ і навіть досягали успіхів, то це оберталось іще більшими проблемами для них самих. Так до Дубна замість 5-ти мехкорпусів прорвались лише залишки одного – і були там оточені та розгромлені.
А увесь Південно-Західний фронт червоної армії, замість штурмувати Люблін, відкочувався до Києва. Червона армія справді провела найбільшу танкову битву в історії, але бездарно її програла.
Попередній висновок такий: сталін і путін не перебрехали історію, а перетворили її на інформаційну зброю, яка вбиває досі.
Після війни сталін твердив: "Переміг гітлера майже самотужки, бо союзники відкрили другий фронт тільки у 1944-му, під кінець". І це 6-й міф у нашому списку.
Таке перекручення було потрібне сталіну все для того ж, щоб усі забули про його союз із нацистами і спільні паради червоноармійців із гітлерівцями.
Найвідоміший з них відбувся після спільного штурму двома червонопрапорними арміями Брестської фортеці.
На початок Другої світової Брест був частиною Польщі. Уже 2 вересня Люфтваффе бомбардувало фортецю. 14 вересня до Бресту дійшли німецькі танки армії Гудеріана. Місто було взяте, проте фортеця вистояла. Проте польські захисники, поміж яких були і українці, відбили напади.
"З різних напрямків по цитаделі завдавали ударів мотопіхотна і дві танкові дивізії. Вночі я разом із товаришами підбирав і вивозив вбитих на Тересполь. Це відразу за річкою. Міст ми тримали до останнього"
Капрал Семенюк, учасник захисту Брестської фортеці 1939 року.
Зустрівши запеклий опір, німці припинили напад. Не хотіли зайвих втрат, адже за пактом Молотова-Ріббентропа Брест відходив радянському союзу. 17 вересня у москві польському послу вручили блюзнірську ноту, в якій повідомляли про вступ у Польщу червоної армії. Буцімто "для захисту інтересів" українців і білорусів".
22 вересня 1939 року в Брест увійшли перші частини 29-ї танкової армії червоної армії. Водночас генерал Хайнц Гудеріан отримав від міністра закордонних справ документи про лінію розмежування, яка мала пройти по річці Буг. Наступного дня відбувся спільний парад переможців. О 16:00 на трибуну піднялися Семен Кривошеїн та Гудеріан.
Того ж дня червона армія вирішила викурити з фортеці рештки польського гарнізону, проте невдало. Одна з радянських танкеток була підбита, інша сама скотилася у рів. Лише 26-го вересня над брестською фортецею замайорів червоний прапор.
Ті з захисників фортеці, яким вдалося вислизнути, уже найближчим часом опинилися в лабетах нквс. Капітан Радзишевський швидше за все був розстріляний з іншими польськими офіцерами в Катині, генерал Плісовський, який очолював героїчну оборону Бресту, отримав кулю в потилицю у Харкові.
У цей же час, у вересні 1939-го, ще не відмобілізована французька армія завдала першого удару по території самого Райху, зайнявши місто Форбах у німецькому Саарі.
Нацисти мобілізувались швидше – і вторглись до Франції. Розбили її, і почали повітряну війну проти Великої Британії – так звану "битву за Англію". Цю битву Гітлер програв – і це була його перша поразка.
Із 1941 року британці відбивали атаки фашистів Муссоліні та нацистів Гітлера у Єгипті. Кампанія затягнулась, але у 1942-му британці здобули першу перемогу над Роммелем, а у 1943-му провністю ліквідували німецьку групу армій "Африка".
У 1942 році британці вперше висадились у Європі – у французькому порту Дьєп. Тоді вони зазнали поразки. Але вже наступного року спільно з американцями успішно висадилися в Італії, і вибили її з війни.
І от усього цього, цих битв, перемог і поразок, за версією сталіна, не було!
Висадка союзників у Нормандії
Заперечити наступні дії союзників сталін уже не міг – занадто вони вже стали грандіозними і переможними. Висадка союзників влітку 1944-го у Нормандії досі вважається найбільшою десантною операцією в історії. І вони ж першими вторглись на територію Німеччини, бо сталін зупинив свої війська на Віслі, щоб дати нацистам придушити польське повстання у Варшаві.
Але і сьогодні путін вважає вусатого тирана кращим за західних лідерів.
Дуже пов'язане із цим твердження, що "сталін якщо не сам переміг Гітлера, то хоча б вистояв проти нього – точно сам". І це міф номер 7.
Ще до свого офіційного вступу у війну США почали допомагати усім, хто воював із нацистами. Улітку 1941-го Гітлер напав на срср, а вже з осені, ще до підписання якихось договорів, допомога від союзників почала надходити до срср.
Ця схема допомоги жертвам отримала назву ленд-ліз, тобто дослівно позика-оренда. Рузвельт пояснив американцям її необхідність так: "Я дам таку аналогію. Якщо горить будинок сусіда, а у мене є садовий шланг – я позичу його сусідові, доки не загорівся і мій будинок".
Загалом сталін отримав 22 тисячі літаків, по 13 тисяч танків і гармат, більше 400 тисяч вантажівок і джипів, засобів зв'язку на 500 дивізій. Це все в рази більше, ніж було у Гітлера разом із союзниками у 1941-му році.
Допомоги від "заокеанських імперіалістів" вистачило, щоб відновити розбиту у 1941-му році армію і вистояти. Але вже надана послуга – не варта нічого, вирішив сталін.
срср мав повернути або оплатити те, що не було використано або знищено під час війни. Але нічого не оплатив і не віддав. Уже фактично крадені американські машини, системи зв'язку, навіть черевики – використовували в союзі ще десятиліттями.
Вперше борг срср за цю неоціненну підтримку у найгірші роки війни визнав лише брежнєв під час історичного візиту американського президента Ніксона до москви. Сталось це аж у 1972 році.
Знову про борг нагадав президент Буш-молодший – уже Горбачову у 1990-му. Той знову пообіцяв все повернути – до 2030-го.
путін у своїй псевдо-історичній "статті" назвав ленд-ліз дослівно "суттєвим", але тут же його принизив. "Він", мовляв, "покривав лише 7% від потреб срср". Ця цифра ще сталінська, брехлива, і неодноразово спростована.
путін не тільки використовує сталінські методички про війну, але й вигадує свої, ще цинічніші та брудніші. Наприклад, що "Гітлера переміг не просто сам срср, а одна лише росія". І це – міф номер 8 у нашому списку.
Чому путін вважає росію країною-переможцем? Знову ж таки – бо "своїх" поклали он скільки.
путіну можна нагадати інші цифри. Що росіяни складали в середньому лише половину всієї радянської армії, ще третину – українці, решту – інші народи червоної імперії.
В 1-му, 2-му та 3-му Українських фронтах – тобто у групах армій, які через Україну наступали на Захід – наші співвітчизники складали від 50 до 80%. Всього ж до червоної армії було призвано більше 7 мільйонів українців, половина з яких загинула.
Однак правда для кремля нічого не варта. путін говорить про інше. Він просто повторює цинічний слоган до дня "перемоги", яким уже отруїв усю росію, – "можем повторіть".
Дев'ятий міф Другої світової – саме про це. Що росіяни – "виключно переможці", а усі інші – "зрадники та колабораціоністи".
Тавро "зрадників" на цілі народи почав навішувати ще сталін. І це було не просто расистське твердження – а привід до масових репресій, депортацій та геноциду цілих поневолених більшовиками націй. Саме це звинувачення стало номінальним приводом для депортації кримських татар.
Ходили чутки і про депортацію усіх українців. Їх поширювала німецька розвідка. А ще – перший секретар кпрс микита хрущов та нарком нквс урср василь рясной. хрущов на ХХ з'їзді заявив таке: "Українці уникли цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то він (Ред. – Сталін) би й їх виселив".
путін же звинувачує у колабораціонізмі не тільки народи срср, але й усіх, кому мріє закрити рота за правду про ту війну. Це несусвітнє звинувачення вихопилось у нього не просто так. Бо логіка цифр показує "країну-переможця" у зовсім іншому світлі. Бо найбільшим актом колабораціонізму – не індивідуального а загальнодержавного – є, без сумніву, пакт молотова-ріббентропа. А вже після нападу нацистів на срср більше мільйона росіян перейшло на бік ворога і воювало проти антигітлерівської коаліції. Фактично, саме росіяни – найбільші колаборанти з народів срср, а можливо, і всього світу.
Нагадаємо, кримських татар виселили за вигадану нквд цифру у "25 тисяч колабораціоністів". Насправді їх було ледве не удвічі менше. А як вам мільйон колабораціоністів-росіян? І хто тут народ-зрадник?
Із кримців нацисти змогли створити десяток допоміжних батальйонів, а от із росіян – цілих чотири армії.
Однак путін цього знати і чути не хоче – навпаки, мріє змусити замовкнути усіх, хто про це говорить.
путін усіх навколо звинувачує у переписуванні історії і обіцяє за це несусвітні кари. А сам не просто перебріхує її окремі аспекти, а змінює базові та всесвітньо визнані дати – наприклад, кінця Другої світової. І це – сталінсько-путінський міф номер 10.
Неспростовний факт: війна в Європі закінчилась 8 травня 1945-го. Союзники, після важких переговорів, першими домоглися від нацистів згоди на капітуляцію – і негайно її підписали – без санкції кремля. Це сталось на території визволеної Франції, у Реймсі, 7 травня. За домовленістю, мир наставав пізно ввечері 8 травня. Саме ця дата і стала "Днем перемоги над нацизмом" для всього світу.
Але не для сталіна і його підданих. Він домігся повторного підписання капітуляції – на своїх умовах. Третій Рейх вдруге склав зброю у Берліні вночі 8-го травня, за 3 години до настання обумовленого в Реймсі миру. У Москві в цей час уже настав наступний день.
Та Друга світова на цьому не закінчилась. Останню країну Осі – Японію – добивали всі країни антигітлерівської коаліції.
Представник срср був тут гостем, а не господарем, як у Берліні. Проте підпис під актом про капітуляцію поставив – як і усі, у неділю вранці 2 вересня 1945-го, на борту американського лінкора Міссурі.
Але сталін і тут вчинив наперекір усім – призначив святкування на наступний день, понеділок 3-го вересня. Ця ж дата викарбувана на медалі для учасників бойових дій проти японців.
Закінчення найкривавішої війни в історії – срср відзначав лише 2 роки. Уже у 1946-му році сталін скасував будь-яке відзначення цієї дати. У 1990-х її відновив Єльцин – згідно із загальносвітовою традицією. Але до 75-річчя перемоги у другій світовій гратися із цією датою почав путін.
"Насправді виглядає це сміховинно. Тому що абсолютна більшість всього світу буде розуміти, що 2 вересня було прийнято акт капітуляції. Навмисно після 1 вересня – дня початку і роковин Другої світової війни", – сказав історик Олександр Палій.
Однак перенесенням дати закінчення війни путін прикрив не тільки злочини сталіна – але і свої власні! Бо 3 вересня у росії – день скорботи.
Тоді загін чеченських бойовиків захопив школу з дітьми і вчителями. Вимагали переговорів і виведення російських військ з Ічкерії. Але в школі раптом пролунав вибух, силовики пішли на штурм – і сталась кривава трагедія.
Головною версією трагедії у Беслані було те, що терористи підірвали вибухівку у спортзалі, де тримали заручників, після чого спецназ пішов на штурм. Але російське слідство дійшло іншого висновку.
"Школу, насправді, підірвали не всередині, не терористи, не бомби терористів підірвалися всередині спортзалу, а школа була обстріляна зовні, з гранатометів та вогнеметів. І це спровокувало вибухи всередині", – розповіла журналістка Олена Мілашина.
У цьому ключі стає зрозуміло, що винуватцем загибелі бесланських дітей є не чеченські терористи, а той, хто дав наказ обстріляти школу, повну заручників. Тобто – путін чи його найближче оточення.
І це не конспірологічна версія, а офіційний висновок суду. Тільки не російського, а європейського з прав людини.
У росії сталінське 9 травня давно перетворилося на так званий "день перемоги" путіна над фашизмом" – у перебреханій війні, яка закінчилась ще до народження фейкового переможця. Але для пересічного росіянина ця війна триває – бо нинішні жертви кремлівської агресії теж автоматично стають "нацистами". Тож питання коли закінчилася – і чи закінчилась Друга світова – актуальне, як ніколи.
Читайте також: на росії зняли з себе відповідальність за розв'язання Другої світової війни, а потім ще й заступилися за сталіна.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.