Андрій Макаревич прийшов на концерт Кортнєва й Леонідова в Ізраїлі й обурився діями родичів заручників, які пікетували вулицю. І в мене вир емоцій.
Я все життя шукаю "хороших росіян". І в Росії, і серед російської еміграції. Навіщо? Бо я щиро вірю, що не існує поганих націй, поганих народів, "великих" і "невеликих" культур чи мов. Усі рівні. Усі народи мають героїв і негідників, усі мають право жити на власній землі за своїми правилами. Росіяни – теж. Але спочатку вони повинні перемогти маленького огидного путіна в собі. У кожного з них у серці – шматок льоду, як у Кая з казки Андерсена. Чи міг Кай сам перетворитися на людину з почуттями, розморозитися? Ні. Для цього потрібна Герда, яка пройде тисячі випробувань, щоб розтопити його серце.
Для німців після Другої світової такою Гердою став демократичний світ. Не СРСР, який допоміг знищити Гітлера, а демократії, які навчили німців знову бути людьми. Я, звичайно, пам'ятаю мільйони зігуючих німців. Але вони змінилися. І гідність, з якою канцлер Мерц говорив із Трампом, викликає захоплення.
Німецький канцлер Фрідріх Мерц сказав Трампу: "Завтра – 6 червня, День висадки в Нормандії, коли американці одного разу поклали край війні в Європі". Трамп відповів у своєму стилі: "Це був не надто приємний день для вас". І Мерц гідно і мудро сказав: "Це був день визволення моєї країни від нацистської диктатури".
Оскільки росія від путінської нацистської диктатури ще не вилікувалася, то й росіяни, навіть з ізраїльським паспортом, залишаються не просто носіями російської культури, а частиною "русского мира". Моє визначення "русского мира", яке я закріпив у законі поправкою, таке:
Ідеологія "русского мира" – це російська неоколоніальна доктрина, в основу якої покладено шовіністичні, нацистські, расистські, ксенофобські, релігійні ідеї, образи й цілі.
Але чому я вважаю, що нібито опозиціонер Макаревич, навіть після отримання громадянства Ізраїлю, залишився "русскомірцем"? Бо він прийшов на концерт російських музикантів в Ізраїлі й після цього написав пост:
"Чудовий концерт моїх друзів Олексія Кортнєва та Максима Леонідова. Давно не отримував такого заряду позитиву – разом з усім залом.
Втім, подію дещо затьмарила чергова демонстрація в самому центрі Тель-Авіва. Знову сотня натхненних з палаючими очима зупинили життя всього міста, знову десятки тисяч громадян не змогли вчасно дістатися туди, куди мали потрапити. Знову "Заручники – будь-якою ціною!".
В Ізраїлі люди виходять на вулиці, щоб змусити уряд боротися за звільнення заручників, яких захопив ХАМАС. Це дуже схоже на демонстрації родичів наших полонених, які борються за їхнє звільнення й вимагають від держави конкретних дій. Уявіть собі такого Макаревича, який приходить на концерт своїх російських друзів у центрі Києва і обурюється протестами родичів полонених з "Азовсталі".
А це цілком можливо. Бо за проєктом закону про множинне громадянство і Макаревич, і інші "хороші" росіяни, білоруси, а навіть "хороші" туркмени зможуть стати громадянами України.
Демократичні країни мають боротися за кожного свого громадянина. Але ці росіяни приходять не лише зі своїми піснями й танцями, а й зі своїми цінностями – де життя людини нічого не варте.
Саме тому потрібен новий Нюрнберг для росіян. Щоб у майбутньому російський Мерц дякував не путіну, не "русскому міру", а українцям та іншим демократичним націям – за звільнення від диктатури у країні й російських головах, в яких концерт двох росіян у Тель-Авіві виявляється важливішим за визволення заручників.
Микола Княжицький