Голод 33-го прийшов на землі Полісся, коли Раїсі Парфенюк було 6 років. Літня жінка добре пам`ятає, як у її рідну Тетерівку прийшли комуністи. Без зайвих пояснень відібрали останній кусень хліба,  до останньої зернини очистили комори.

Бабуся згадує: від голодної смерті родину рятував ліс. За теплої пори - збирали ягоди та гриби. Коли випадав сніг - їли помиї, які приносила мама з військових таборів.

"Сталінською чумою" називає Катерина Зіновчук голод 33-го. Зараз їй 94, проте старенька досі пам`ятає нелюдські умови, в які влада загнала селян.

Лише за офіційними даними у Житомирському районі голод забрав 3 тисячі 830 життів. Вимирали цілі села.

Загалом на Житомирщині від голоду померли щонайменше 35 тисяч людей. Але історики кажуть - ця цифра занижена. Адже комуністична влада приховувала причини масової загибелі від голоду. Високу смертність 33-го списували на хвороби.

Психологи кажуть - геноцид українського народу в 33-му році позначився не лише на здоров`ї, а й на психіці тих, хто вижив. 

У пам`ять про жертв голодомору студенти та викладачі Житомирського державного університету імені Івана Франка висадили 33 верби у різних куточках міста. 

Наталія Дехтієвська, Юрій Киричук, Житомирщина, 5 канал