Жертв примусового виселення українців у 1944-1951 роках вшанували у Києві, біля пам'ятного хреста "Жертвам репресій 30-х початку 50-х років". На місці працювали журналісти "5 каналу".
Близько двох десятків людей прийшли вшанувати пам'ять репресованих та депортованих з території України та Польщі. 9 вересня 1944 представники УРСР та Польської народної республіки підписали угоду про евакуацію українців з Польщі, і так само польських громадян з території УРСР. Для цього створили відповідні органи
Спочатку говорилося про те, що це буде абсолютно добровільно, кожен зможе виїжджати або ні, але насправді люди були депортовані, їх репресували, до них приходили відповідні органи, які змушували їх переїжджати.
"Моя родина, наприклад, вони жили біля Червонограда в теперішньому Сокальському районі, і частину цієї родини вже коли передавали ці землі від Польщі Радянському Союзу, оскільки вони вважалися поляками, їх виселили з цих земель, переселили на північ Польщі. Безумовно, це величезна трагедія", – каже депутат "Європейської солідарності" Микола Княжицький.
Крім того журналісти поспілкувалися з жінкою, якій було на момент депортації 8 років. Вона разом із батьками, зі своїми братами та сестрами виїхала із Польщі. Хоча зазначала, що це була територія України за часів Данила Галицького.
"Пам'ятаю, як вже останні дні перед тим, як нам виїхати, до нас прийшли польські вояки озброєні, зібрали нас в кам'яниці, так по-сусідськи поклали ниць на землю. А в останні дні сказали так: або розділяємо, або ж ви покидайте цю територія, або ще один варіант – якщо ви приймете католицьку віру", – каже пані Ангеліна.
Вона разом з родиною прийняли рішення про переїзд на територію України. Вона розповіла, що їх погрузили у товарний вагон та відправили на станцію, після чого їм довелося кілька місяців жити у лісі разом із вовками та іншими тваринами. Це відбувалося декілька місяців.
Пізніше їх переселили в барак, в одну кімнату. Там вони жили не однією сім'єю, там було кілька сімей і так вони ще прожили кілька місяців після цьогою
Вона зазначила, що її батьки дуже тяжко працювали для того, щоб віддати своїх дітей у школу, допомогти здобути їм освіту
Сьогодні тут були поминальні заходи, тут була і поминальна молитва – загалом це тривало близько півтори години. Також до хреста репресованих поклали квіти.
Єва Ніколашвілі, "5 канал"
