Загострення ситуації армійці помітили поблизу Новоолександрівки на Луганщині. Там ворог застосовує заборонені Мінськими угодами міномети та артилерію. Зокрема, у понеділок бойовики активно гатили зі зброї 120-го калібру. Один зі снарядів поцілив у приватний будинок. Репортаж кореспондентки "5-го" Вікторії Ковальової.

Новоолександрівка – прифронтове село на Луганщині. Через бойові дії тут залишилися жити 10 родин. Майже усі вони – пенсіонери. Уже 6 років живуть без магазинів, аптек та електрики. Володимир везе харчі й бензин для генератора з сусідньої Попасної. Каже: того вистачить лише на тиждень.

"У кого генератор, ліхтарики, свічки. А так обіцяють. Кожен раз обіцяє Червоний хрест світло нам. А поки немає", – каже Володимир.

Жити без світла місцеві вже звикли, а от до обстрілів, які посилилися останнім часом, звикнути не можуть. Уже декілька тижнів село здригається від потужних вибухів. Окупанти намагаються поцілити позиції українських захисників, які тримають лінію оборони на околиці.

"От останні рази вони підбирають, коли вітер в їхню сторону, що звук уходить в їхню сторону і ми не чуємо виходів. Чуєш тільки декілька секунд польоту міни. І все – зразу розрив. Б'ють ствольною артилерією, міномети. Б'ють здалеку", – розповів армієць Олександр.

"В середньому до 10 вистрілів і більше. Бувало більше. Але вистріли з таким розривом у часі. Наступного пострілу і 3 хвилини чекати, і 5. Ніколи не знаєш. Подавити міномет, от треба тільки ще один міномет у противагу. Вони стріляють з дальшої відстані. І стрілкова зброя цьому ніяк завадити не може", – пояснює боєць Руслан.

Міномети накривали позиції армійців від самого ранку понеділка. Олександр саме вартував на посту. Каже: було моторошно, проте з місця не зрушив.

"Страх – це те, що заставляє людину виживати. Але контрольований страх. Не той страх, що злякався, утік і сховався. Ні! Контрольований страх, який тебе тримає на межі", – запевняє Олександр.

Коли окупанти починають гатити з артилерії, вояки ховаються в укриття. На посту залишаються тільки чергові, щоб не допустити в цей час підступу ворожих диверсантів.

"Під артобстріл може якраз намагатися пройти піхота противника. І тоді вже атакувати. Хай підходе. Ми ждемо. "Ласкаво" зустрічати будемо", – переконує Руслан.

Олександр на фронті від початку бойових дій. Свій шлях на війні розпочинав біля Цвітних пісків та Металіста на Луганщині. Згадує: на цій ділянці фронту армійці зазнали найбільших втрат у вересні 2014-го. Тоді у Мінську вперше сіли за стіл переговорів. Чоловік каже: відтоді в обіцянки окупантів не вірить.

"Бачили багато чого. І чеченців бачили. І "аллах акбар" вони кричали. Дружать не так. Так, як вони розказують, що вони нам друзі. Дружать не з танками і не з "Градами". Ми на своїй землі. Вони загарбники", – наголошує військовослужбовець.

Загострення ситуації на цій ділянці фронту армійці пов'язують із тим, що ворог прагне зайняти вигідніші для себе позиції. Армійці – не дають.

Вікторія Ковальова, Олександр Лахтін, Сергій Могилевич, Луганська область, "5 канал"