Йому – лише 20, а про його військові досягнення уже говорять у світі. Ще недавно студент, а нині військовий із позивним "Змій" захищає країну з першого дня повномасштабної війни. Попри відсутність військового досвіду, на рахунку хлопця – вже не один убитий окупант.
"Збито танк, БМП з десантом та підбитий танк, який був переданий на потреби Збройних сил. У ТрО я потрапив разом з батьком – мати, звичайно, про це не знала, вона думала, що ми волонтеримо, та й друзі не знали, одногрупники, доки не повідомив: сесію здати не можу, бо на службі в ЗСУ. Ми зайняли десь 29 березня оборону, було завдання тримати це перехрестя, щоб не дати оркам піти по Житомирській трасі на Київ. Безпосередньо тут була наша позиція, яку ми тримали. Позаду мене – вуличка, по якій безпосередньо рухалася російська техніка, а під тим знаком – це позиція, звідки виходили і били з протитанкового гранатомета номер 7", – розповідає "Змій".
І сталося це під Білогородкою, неподалік легендарних оборонних укріплень. Саме тут, у Дмитрівці, "Змій" із побратимами зупинили наступ танкової колони росіян.
Вони називають себе нащадками Київської Русі, але їх не пропускають споруди давньої держави. Змієві вали захищали Київ від ординців понад тисячу років. Вберегли столицю вони й зараз – тепер уже від російської навали.
Історію Русі окупанти тут пізнавали на практиці – техніка "другої армії світу" не змогла форсувати Змієві вали. А все це завдяки князю Володимиру, який ще в Х столітті почав будувати оборонні системи. Хоча наші предки вірили: у всьому заслуга Микити Кожум'яки, який орати борозни для насипів запряг велетенського Змія. Звідси – і назва валів.
"Змієві вали були системою довгих валів із вбудованими в них укріпленими населеними пунктами. От ми зараз стоїмо на місці одного з них – літописного Білгорода. Побудова цих валів – це була справа централізованої держави з центром у Києві. Князі організовували очевидно частково залежне населення і військові загони. Будувалися вони буквально протягом 80 років", – пояснив історик та археолог Артем Борисов.
Наші пращури хутчіше заселяли території, де були оборонні забудови – там вони почувалися захищеними. Масова господарська колонізація валів свідчить про їхню ефективність, каже історик.
"Коли кіннота підходила до цього величного валу, на горі якій була стіна дерев'яна, вони її мали подолати. Основна загроза кочівників була в їхній раптовості нападу. Коли ж вони намагалися спалити стіну, видавали своє місцеположення. Інший шлях був – обійти цю стіну і вони намагалися обійти через Межиріччя Стугни, Ірпеня, зрештою саме туди і проникали кочівники під Київ. За цей час можна було зібрати сили для оборони Києва", – наголошує історик.
Перед захистом Києва цієї весни востаннє оборону тут тримали за часів Другої світової. На валах будували оборонні точки. Вони стримували ворожий наступ на відстані від міста, куди не досягала артилерія. Змієві вали колись сягали близько двох тисяч кілометрів. Нині вціліло менше половини, вважають фахівці. Окрім того, що з часом укріплення руйнуються самі, історичні пам'ятки безжально нищать забудовники. На Київщині цей процес, на жаль, не вщухає. Прадавні споруди, які не мають рівних у світі, слід берегти, каже історик. Можливо, вони ще не раз допоможуть захистити Київ.
Оксана Паращак, Орест Пона, "5 канал"
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
"Послання" на 155-мм снарядах: як бійці 44-ї окремої артбригади ЗСУ нищать русню – ФОТОРЕПОРТАЖ
