Вони десятками годин чергують у судах, виходять у прямий етер у зливу й спеку, можуть пробігти марафон, аби взяти коментар у переможця – і все це, аби якісно й швидко розповісти вам, глядачам, найцікавіші новини. Нині своє свято відзначають журналісти. За картинкою в телевізорі стоїть злагоджена робота цілої редакції. І праця кожного – важлива й незамінна. Як це відбувається за кадром та з якими труднощами стикаються журналісти – матеріал збирала журналістка "5 каналу" Маргарита Варадовська.
Журналіст "5 каналу" Мирослав Солонар зосереджено готується до виходу в етер. До випуску новин пів години. Відзнятий матеріал він має передати на канал.
"Це наш рюкзак, це свого роду, пересувний вайфай. Ми його підключаємо до камери, і одразу вже вибираємо відео, яке ми просто переганяємо на канал", – розповідає Мирослав Солонар.
Відео Мирослава треба змонтувати, щоби глядач під час його включення з місця події побачив картинку та коментарі. За це беруться редактори, яким треба встигнути на найближчий випуск новин.
"Я його маю змонтувати, вирізати це все, і змонтувати так, як він хоче, за схемою. Бувають такі ситуації, що тобі доводиться робити пряме включення не за годину до етеру, а прямо під час етеру. Мій рекорд – включення за три хвилини. Це емоції, але, що робити, треба! Змонтувала, рендерю і кидаю в АСБ", – розповідає редакторка Аліна Бурцева.
АСБ – це апаратно-студійний блок – місце, де твориться магія телебачення. Все, що глядач бачить на екрані, можливе саме завдяки людям, які працюють тут.
Перед включенням журналісти завжди перевіряємо звук.
Ведуча "5 каналу" Євгенія Китаїва теж ретельно готується до етеру. Розповідає новини Євгенія не з пам'яті, як думають деякі глядачі. Мовляв, усі ведучі говорять від себе або заучують текст напам'ять. Насправді – ні. Рятує суфлер – екран із текстом, за яким стоїть камера. Керують ним педаллю. Що дужче тиснеш – то швидше біжить текст.
"Поруч із суфлером телевізор, і там я бачу ефір прямий, те, що в нас відбувається. Інколи бувають такі включення, що я можу перейнятися якоюсь темою під час ефіру. І в такий момент моя нога може просто натискати на той суфлер. Я не контролюю ні ногу, ні суфлера. Бо я емоційна людина. Я тут сиджу така, і потім я піднімаю очі і розумію, що в мене на суфлері геть інший текст. І тут уже доводиться імпровізувати, щоб усе стало на місце", – розповідає Євгенія Китаїва.
Під час роботи журналістів буває усяке. Часом стає навіть страшно.
Наприклад, акція протесту на підтримку активіста Сергія Стерненка. Тоді Валерія Павленко вела трансляцію рекордну для себе кількість часу – дві з половиною години. Крім холоду заважав страх. Тоді на акції були сутички.
"Вже попри те, що в тебе обличчя залите перцовим балончиком, ти боїшся, що можеш туди всередину потрапити. Чому я, наприклад, продовжую це робити, ті самі стріми, трансляції. Завдяки фідбеку. Я отримую просто ну колосальну кількість коментарів від наших глядачів, які пишуть: дякую вам за новини, дякую "5 каналу", дякую, що ви це робите, дякую за онлайн-трансляцію. Ну, це ж неймовірно", – каже Валерія Павленко.
І справді – щодня ми працюємо, щоби наші глядачі знали більше. Не перемикай.
Твій український, "5 канал"
