ДАП. Народження "кіборгів": як ЗСУ спричинили істерику в окупантів, а ті потрапили у власну пастку – "Таємниці війни" Читайте по-русски

Донецький аеропорт Facebook/Андрій Шор
У кінці травня 2014-го більша частина Донбасу була окупована. Бойовики зазіхали на стратегічно важливі об'єкти. Зокрема, й на ДАП. Його оборонятимуть 242 дні, а тих, хто його утримував, назвуть "кіборгами"

Донецький аеропорт – один із симовлів російсько-української війни.

До війни він був одним із найкращих в Україні. Здійснював міжнародні і внутрішні рейси.

Будівництво аеропорту в Донецьку розпочалося у 30-х рр. ХХ-го ст. Відкрили його у 33-му, назвали "Сталіно". Під час Другої світової війни весь цивільний повітряний флот аеропорту мобілізували до лав Червоної армії. Після звільнення Донеччини у 1944-му році аеропорт розпочав пасажирські й вантажні перевезення. Тут же базувався авіафлот, задіяний у виконанні хімічних робіт.

У 1973-му аеропорт перебудували за проєктом архітектора Спусканюка та ввели в експлуатацію нову споруду аеровокзалу. Перебудова дозволила приймати в Донецьку практично всі існуючі на той час типи літаків, що значно збільшило обсяги пасажирських і вантажних перевезень.

ДАП, 2014
ДАП, 20145 канал

Наприкінці 2011-го аеропорту присвоїли імя композитора Сергія Прокоф'єва – уродженця Донеччини.

До Чемпіонату Європи-2012, який Україна приймала спільно з Польщею, аеропорт реконструювали, вклавши в нього майже 7 млрд державних гривень. При цьому первинний кошторис був у 3,5 рази меншим. На бюджетні кошти побудовані нова злітна авіасмуга довжиною 4 км, товщиною 1 м та новий семиповерховий термінал. Авіасмугу урочисто відкрили 26 червня 2011-го – першою на ній приземлилася "Мрія" – український найбільший у світі літак. Новий термінал запрацював із травня 2012-го. Його пропускна здатність оцінювалася у 3100 пасажирів на годину.

ДАП до війни
ДАП до війни5 канал

На думку закордонних експертів, після реконструкції міжнародний аеропорт ім. С. Прокофьєва в Донецьку став одним із найкращих в Європі. Річний пасажиропотік становив понад 1 млн осіб. На травень 2014-го з Донецька виконували рейси 13 авіакомпаній у 17 міст 12 країн світу (зокрема, у Німеччину, Іспанію, Туреччину, Ізраїль).

І хто б міг подумати, що за лічений час летовище стане ареною найзапекліших боїв – і суцільними руїнами.

ДАП, 2014
ДАП, 20145 канал

Уперше до аеропорту російські найманці вторглися 17 квітня 2014 р. Захопили аеровокзал та вивісили там прапор т. зв. "ДНР". При цьому летовище ще працювало у звичному режимі, приймаючи і відправляючи внутрішні й закордонні рейси. Вдруге взяти під контроль важливий об'єкт бойовики спробували в кінці травня – серйознішими силами, задіявши кадрових військових із Росії і Чечні. Утім, під контроль вони взяли лише новий термінал і лише на певний час; старий утримували українські військові. Так почалася історія оборони ДАПу, яка тривала важких та запеклих 242 дні.

Перший очільник штабу АТО Віктор Муженко став ключовою особою у плануванні сотень військових операцій. У студії проєкту "Таємниці війни" з Яною Холодною на "5 каналі" він детально розповів про вторгнення російських терористів у Донецький аеропорт.

У момент оголошення АТО і в момент прийняття рішення він був третім представником від ЗСУ у штабі АТЦ. До цього був призначений генерал-полковник Геннадій Воробйов, його змінив генерал-майор Юрій Борискін, і вже потім Муженка відкликали з оперативного мобільного угруповання "Полісся", яке виконувало завдання на Херсонщині по прикриттю кримських перешийків із квітня-місяця.

"Я прибув у Генштаб, і мені начальник Генштабу поставив завдання пролетіти й ознайомитися з ситуацією на Донбасі. Я ще не знав, для чого це робиться. Але мав певні думки, що, можливо, мені доведеться ще попрацювати і на території Донецької та Луганської областей. І вже з 5 числа був як представник від ЗСУ в штабі АТЦ", – згадує генерал.

Муженко розповідає: "Мені надійшло запитання від міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, чи не буду я проти, якщо він рекомендуватиме мене на посаду керівника АТО. Я відповів, що ми ще не розуміємо формат цієї операції, адже на той час законодавча база визначала, що керівництво має здійснювати СБУ. І яким чином будемо задіювати ЗСУ і які задачі вони будуть виконувати?".

У другій половині травня він вилетів у Київ для спілкування з в. о. президента Олександром Турчиновим, і вже 20 числа відповідним Указом було визначено і призначено його на посаду першого заступника керівника АТЦ – керівника АТО.

За словами офіцера, на той час було зрозуміло, що створеними до цього силами, засобами і системи керівництва не було можливості реалізувати ті завдання і попередити загрози, які вже постали.

"Ми розуміли, що це все не поодинокі групи, а певні структури, які мають відповідне управління і оснащення, як би там і хто не називав і не говорив", – розповідає екскерівник АТО.

ДАП, 2014
ДАП, 20145 канал

Генерал розповідає про своєрідний "параліч" у системі управління і керівництва. Каже, що рішення не приймалися.

"Ми бачили ситуацію, що 13 числа напали на колонну, і 22 числа в районі Волновахи, і в районі Рубіжного. Проблема була в тому, що підрозділи, які заводилися і під Волноваху, і під РУбіжне – мали завдання створити лінію ізоляції. Вони не підпорядковувалися штабу АТО, а якраз тривав процес прийняття відповідних підрозділів, які розгорталися по лінії ізоляції, і було розпорядження Генштабу, що ми послідовно приймаємо, по мірі прибуття, у підпорядкування усі ці підрозділи", – пояснює офіцер.

І саме тому, каже він, штаб АТО управляв тільки тими підрозділами, які були в районі Слов'янська.

"Це було невелике угруповання – 1500-2000 людей. На всіх блокпостах, з усіма підрозділами обслуговування. Це і було те формування, яким ми могли управляти і яким ми могли ставити завдання в рамках чинного законодавства і навіть при певній його невідповідності тій обстановці, яка була", – розповідає Муженко.

А от що він розповідає щодо "командного параліча": "Наприклад, коли виникла ситуація в районі Рубіжного, на мене вийшов військовослужбовець 2-го батальйону 30-ї бригади по мобільному телефону і доповів, що вони знаходяться в оточенні і заблоковані на дамбі в районі Рубіжного. І я уже виходив на відповідного керівника, який здійснював управління підрозділами, які знаходилися на території Луганщини, для створення лінії ізоляції з пропозицією "яка вам потрібна допомога?". Адже у них була паніка і не було можливості комунікувати ні з ким. Коли я на нього вийшов, він сказав, що "ми очікуємо попа". Через військового комісара вони шукають зв'язки з духовенством, щоби провели перемовини, щоб наших військових випустили із заблокованого району. Я йому сказав, що ми можемо допомогти: "Тут, на пункті управління, присутній міністр оборони. Поговори з ним. Якщо він дасть добро, то будемо вирішувати це питання". Міністр Коваль сказав: "Ну раз ви можете, тоді очолюйте цей процес сам". І ми тоді на 4 вертольотах – 95-та бригада плюс 5-й вертоліт – оперативна група штабу АТО – всього 46 чоловік, які вже виконували завдання по деблокуванню... Це щодо рівня управління і, відповідно, прийняття рішень".

У ніч із 25 на 26 травня бойовики "ДНР" зайшли в будівлю Донецького аеропорту.

ДАП, 2014
ДАП, 20145 канал

Ось як про це згадує генерал Муженко: "Це було зранку 26 травня. Біля 04:00 години на мене вийшов старший – офіцер 3-го полку спецпризначення Андрій Буран. Він доповів, що на територію аеропорту, в будівлю нового терміналу, зайшла група бойовиків. Причому серйозно. Не розуміли ще до кінця кількість, називали кілька десятків людей".

"У ту ж мить я дав команду запросити усіх керівників, в т. ч. начальника штабу – тоді це був генерал Назаров. У штабі АТО тоді було десь 25-26 людей. Генерал Дроздов, як старший, який керував питанням повітряного компоненту. І тоді прибув прокурор Південного регіону. Ми виробили "замисел". Я доповідаю начальнику Генштабу: "Є така ситуація і такий замисел". Він відповів, що "так… замисел непоганий, але телефонуй міністрові оборони", – пригадує Муженко.

Загалом ідея полягала в тому, щоб застосувати повітряний компонент, ударити штурмовою авіацією, потім – армійською авіацією вертольотів, після цього планувалася висадка десанту під прикриттям і – бойові дії і дії з очищення нового терміналу.

Керівництво такий план підтримало. Але необхідно було доповісти про цей замисел міністрові оборони.

"Виходжу на міністра оборони, в. о. Коваля – "так, питань немає, ти – керівник АТО, приймай рішення". Ми зрозуміли, чому це потрібно було, адже від статики ми мали перейти до активних наступальних дій. До цього в нас їх не було. І ось тут крок: чи ми зав'язуємося в бойові дії (адже ми розуміли, що ДАПом це не закінчиться). Рішення немає ніякого. Вийшов на голову СБУ (генерал Наливайченко), який теж заслухав і ніяких рішень не приймав", – розповідає Муженко.

ДАП, 2014
ДАП, 20145 канал

"Але в цей період ми не чекали. Уже було стояло завдання авіації на зарядження боєкомплектів, підготовку десанту, створення груп", – додає він.

"Людей було мало. І ми з різних підрозділів були вимушені створювати групи, якими потім можна було підсилити тих, хто був у ДАПі", – пригадує колишній керівник АТО.

Крім того, у ДАПі були пасажири, які частково пройшли реєстрацію, і починати бойові дії за наявності цивільних українські військові не мали права.

"Тому ми очікували, коли відправлять два літаки: один о 07:00, інший о 07:05. Після цього я поставив завдання старшому в аеропорту, щоб вивели всю адміністрацію з будівлі аеропорту", – пригадує Муженко.

ДАП до війни
ДАП до війни5 канал

На думку генерала, бойовики розуміли, що щось має відбутися, але були дезорієнтовані: "Адже до цього відбулася розмова у нашого керівництва підрозділів, які були там, з Ходаковським (український колаборант, командир терористичного батальйону "Восток" – ред.), який запропонував евакуацію на КАМАЗах, на яких потім була евакуація бойовиків, хаотична евакуація".

"Ми отримали інформацію, що весь цивільний персонал залишив аеропорт приблизно о 9 год. Рішення ніякого не було, а перед цим я отримав команду десь близько 5 години підготувати телеграми на адресу президента, міністра оборони, начальника Генштабу, голови СБУ і, по-моєму, РНБО. На п'ять адрес ми відправили телеграми й очікували відповідного рішення. Я так розумію, між ними були консультації", – каже колишній керівник АТО.

Десь о 09:00 генерал Куцин повідомив Муженку, що "тут рішення ніхто не прийме. Виходь на Турчинова, тоді, можливо, і буде рішення щодо ваших дій". Замовив розмову з в. о. президента. Той запитав: "Ви упевнені, що наші хлопці витримають?" Муженко відповів, що якби не був упевнений, то б не телефонував. Відповідь була такою: "Дійте згідно з обстановкою". Муженко запитав: "Чи буде якесь підтвердження?" – "Так, буде".

ДАП, 2014
ДАП, 20145 канал

"Ми в очікуванні підтвердження. Пауза знову. Рішення поки немає. Ми готові повністю. Все заряджено. Всі отримали завдання. Організована взаємодія, орієнтовані спецпризначенці, які були в аеропорту", – пригадує генерал.

Перед цим бойовики вручили ультиматум: вони пропонували українським армійцям протягом 2 годин покинути будівлю старого терміналу, інакше будуть знищені.

"В цей час о 10:56 надійшла телеграма за підписом голови СБУ з одним лише словом: "Згоден". Ми зрозуміли, що згоден із нашими пропозиціями", – описує Муженко той вирішальний момент.

Він додає: "Я вийшов на полковника Барана, кажу: "Готовий?" – "Готовий". Записуй теж ультиматум. Дослівно, може, зараз 1-2 слова зміню, але так російською: "Требую в течение (постав прочерк) поникуть здание аэропорта, т. к. ваше пребывание в нем угрожает жизни и здоровью военнослужащих Вооруженных сил Украины. В противном случае вы будете уничтожены арсеналом всего вооружения, которое имеется в Вооруженных силах Украины" – час поставиш сам, іди вручай".

"Минуло хвилин 10-15, доповідає мені старший, що вручив. "Час який поставив?" – "Пів години" – "Достатьньо". Приблизно за пів години в телефонному режимі отримаємо інформацію, що діється в аеропорту. Доповідає, що якраз через пів години рух на даху терміналу припинився, вони (терористи – ред.) спустилися вниз, очікуючи нашого удару", – розповідає генерал.

ДАП, 2014
ДАП, 20145 канал

Удар був через 40 хв: "Коли вони знов піднялись нагору, зайшла пара штурмовіків. Льотчик зробив запит: "Я над ціллю. Що робити?". Кажу, хай спочатку з гармат обстріляє, а вже потім ненесемо удар ракетний. Він зробив постріл із гармати, потім зайшли на удар. Удар авіації, потім захід бойових вертольотів, потім висадка десанту – таких висадок було три протягом цього дня. Три групи висаджувались послідовно безпосередньо під вогнем. Але чітко було сплановано, була організована взаємодія і в аеропорту, і між підрозділами, які здійснювали десантування і авіаційну підтримку".

Втрат серех українських військовослужбовців тоді не було.

Крім того, був залучений підрозділ Повітряних сил, який знаходився на позиціях у пункті управління радіолокаційної роти.

Операцію з захоплення Донецького аеропорту росіяни довірили батальйону "Восток" під командуванням Олександра Ходаковського – українського колаборанта, екскомандира спецпідрозділу "Альфа" в Донецькій області.

Основною ударною силою мав стати диверсійний загін "Іскра", який прибув у Донецьк із РФ. До його складу увійшли колишні афганці, ОМОНівці, чеченці та кримчани – майже 120 осіб. У ніч на 26 травня вони частково зайняли новий термінал ДАПу, облаштували на даху вогневі позиції та висунули українським військовим, які перебували у старому терміналі, ультиматум – скласти зброю.

Згодом Ходаковський стверджував російським пропагандистам, що найманці сподівалися домовитися з українською армією, навіть зброї з собою, за його словами, майже не брали. Та це було брехнею. Бо в перші хвилини, як до ДАПу наблизилася українська авіація, армійський снайпер "зняв" ворожого стрільця, який цілив у гелікоптери з ПЗРК – переносного зенітно-ракетного комплексу.

Такий розвиток подій здійняв хвилю істерики колаборантів та найманців на російських телеканалах. Задіяння штурмової авіації вони не чекали. Ходаковський покинув аеропорт після перших же бойових зіткнень сторін.

Після потужного вогню з боку української армії та серії авіаударів по новому терміналу серед російських диверсантів і найманців закипіла паніка. Вцілілі та поранені найманці "Іскри" і "Востока" завантажилися у два КАМАЗи і кинулися навтьоки у бік Донецька. Через паніку на під'їзді до міста їх розстріляли свої ж. Та російські пропагандисти в ефірі росТБ розповіли, що КАМАЗи та особовий склад у них знищили бійці "Правого сектору".

ДАП, 2014
ДАП, 20145 канал

Як з'ясувалося, після ударів української авіації серед російських найманців поповзли чутки, що армійці з аеропорту наступають на Донецьк. Саме тому на під'їздах до міста сепари і колаборанти розстріляли дружніх їм диверсантів із Росії. Разом із ними під вогонь потрапили й мирні мешканці. Але в загибелі цивільних 26 травня російські та колабораціоністські ЗМІ традиційно звинуватили ЗСУ.

Оксільки можливості прослуховувати ворожу сторону в українських армійців не було, керівництво АТО отримувало інформацію безпосередньо від підрозділів і старшого (спецназу) в аеропорту.

"Доповідали, що почалась паніка, хаотичний вихід, втеча. Вони завантажились на ті КАМАЗи, які пропонували для евакуації нашим військовослужбовцям. І вже в районі Путилівського мосту була зійснена засада підрозділом бойовиків "Оплот", який ці КАМАЗи розстріляв. Я думаю, така доля готувалася для наших військовослужбовців, якщо б вони дали згоду на евакуацію", – розмірковує Муженко.

Тим часом в аеропроту бій тривав до вечора. Крайній удар авіації було здійснено о 20:30. Приблизно в цей час відбулася висадка крайного десанту, до складу якого входив підрозділ Нацгвардії "Вега", бо спеціалізувався на захисті будівель.

"Ми висаджували їх крайніми, щоб почати зачистку будівлі нового терміналу. На ранок почали зачистку нового терміналу і на наступний день її практично завершили. Взагалі період проведення цієї операції – з 26-го по 28-ме", – розповідає Муженко.

"Ми виконали завдання. Довели, що ЗСУ спроможні виконувати завдання", – каже Муженко.

ДАП, 2014
ДАП, 20145 канал

За його словами, основне те, що відбувся психологічний перелом у свідомості військовослужбовців. Після втрат, яких зазнавало українське військо, ворог залишався непокараний. А цей бій був першим, де противник зазнав серйозних втрат, відмовився від поставлених завдань, від свого замислу.

"І це створило емоційно-психологічний підйом в особового складу. Не тільки у тих, хто був в аеропорту, а практично у всіх підрозділів, які були в зоні АТО і взагалі в суспільстві", – переконаний генерал.

Згідно з даними колишнього командира АТО, із 46 чоловік загону "Іскра", який входив в аеропорт, 30-31 були "двохсотими". Загальні втрати ворога він оцінює у 70-80 чоловік. Серед них – підготовлені російські найманці з досвідом ведення бойових дій. У декого були за плечима чеченські війни, були "афганці", переважно представники спецпідрозділів – не можна сказати, що це були "мирні трактористи", каже український генерал.

Була інформація і про присутність там представників регулярних ЗС РФ. "Можливо, їх там звільняли, можливо, відправляли у відпустку. Під якою вони туди легендою прибували, можна висунути безліч версій. Були і бойовики-резервісти, які прийшли як найманці по набору", – каже Муженко.

"Були чеченці. Але вони своїх людей вивозили окремо. Була інформація, що декілька десятків є "двохсотими" у них. До речі, після цого (подій в ДАПі 26-28 травня – ред.) припинилось на певний термін застосування чеченських підрозділів. І потім уже вони поступали на поповнення дуже обмежено. Навіть є ролик, де Кадиров на стадіоні шикує людей, набирає добровольців на Донбас, і там усі відмовляються", – розповідає Муженко.

ДАП, 2014
ДАП, 20145 канал

Генерал Муженко каже, що якби бойовики змогли захопити Донецький аеропорт, це дало б їм можливість постачати собі озброення, матеріальні засоби повітряним шляхом, який ЗСУ практично не контролювали.

"Через наземні пункти пропуску, переважно Ізварине, здійснювалась поставка наземна. Ми одержували інформацію від агентури та місцевих жителів про пересування колон, техніки, пересування людей. Але в нас не було б можливості здійснювати контроль, коли б це відбувалося повітряним шляхом. По друге, була б можливість під різними легендами наростити і мати свою авіацію", – пояснює Муженко.

Те, що українська армія утримувала і Донецький, і Луганський аеропорти, не дало окупантам можливості застосовувати бойову авіацію. "А то б знайши десь у шахтах і літаки, і винищувачі, і штурмовики...", – припускає генерал.

"Кіборги", як і сам Донецький аеропорт, – для мене символ мужності, стійкості, спроможності і професійності українського війська. Це наша гордість. "Кіборги" – це ж не ми назвали, а ворог. Їх дуже дивувала стійкість українських бійців, професіоналізм, ефективність. І найголовне – ідея, яку вони відстоювали – захист своєї Батьківщини, своєї землі. Для противника це було дуже великою несподіванкою", – наголошує генерал Муженко.

В одному із сюжетів російського пропагандиста Соловйова депутат Держдуми Росії, аналізуючи ситуацію, сказав, що вони вже, в принципі, готові були повністю взяти під контроль Донбас, і... "вдруг откуда-то взялась "украинская армия". Якраз ДАП показав, звідки взялась українська армія і які її спроможності.

Довідка. Муженко Віктор Миколайович. 58 років. Народився на Житомирщині. Кандидат військових наук. Генерал армії України.

Офіцерську кар'єру розпочав у 1983 р. командиром мотострілецького взводу в Закавказькому військовому окрузі. У 1996-му, після закінчення військової академії Збройних сил України, був направлений на посаду начальника штабу – заступника командира полку танкової армії Прикарпатськоо військового округу.

У 2003-2004 рр. брав участь у миротворчій місії в Іраку на посаді начальника штабу – першого заступника командира 5-ї окремої механізованої бригади.

В 2010-2012 рр. обіймав посаду командира 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ.

20 травня 2014 року указом в. о. президента Олександра Турчинова призначений першим заступником керівника Антитерористичного центру при СБУ.

Під час проведення АТО не раз особисто вів бійців в атаку. Зокрема, у ході деблокування 30-ї механізованої бригади в районі міста Рубіжне на Луганщині. А у червні 2014-го українські військові під керівництвом Віктора Муженка поблизу міста Сніжне Донецької обл. розгромили колону терористів, яка рухалася з Росії на танках та бронетранспортерах.

3 липня 2014 року призначений начальником Генерального штабу ЗСУ. 21 травня 2019-го звільнений з посади указом Володимира Зеленського.

Попередній матеріал
ЗНО-2020: за яких умов впустять із температурою вище 37°C та як пити воду в масках
Наступний матеріал
Богатирі-дошкільнята і маленькі меценати: як дивують світ українські діти – Книга рекордів
Loading...