Вона була найбагатшою людиною свого часу. Найжаданішою нареченою – і водночас нареченою небезпечною, бо вдале сватання могло коштувати чоловікові голови. Кілька разів її насильно видавали заміж, понад десятиріччя тримали у неволі, через неї почалися бойові дії у центрі Львова. Її романтично прозвали чорною княгинею, а насправді звали Гальшка Острозька...
І зараз – неймовірна історія цієї жінки. І, звісно, не обійдеться без війни з московитами!
По батьковій лінії вона була онукою знаменитого князя Костянтина Острозького – переможця Московитів у битві під Оршею.
По материній лінії – дуже цікава історія. Ходили небезпідставні чутки, що там дідом міг бути король Речі Посполитої Сигізмунд І Старий.
Ця історія починається у 1530-х рр. Майбутній батько нашої ще ненародженої героїні Ілля Острозький – улюблений придворний короля. Той одружує Іллю з імовірно своєю незаконнонародженою донькою Беатою Костелецькою. Після гучного весілля відбувається лицарський турнір. Супротивник князя Острозького – сам королевич. Після цього подружжя рушає додому, в Острог. Але вже невдовзі князь раптово помирає – за кілька місяців до народження єдиної доньки. Так ще не народившись Гальшка стала однією з найбагатших людей України, Литви та Польщі, які де-факто уже об'єдналися в одну державу.
До речі, ім'я Гальшка – українська версія імені Єлизавета. Спочатку вона була Ельжбетою, відтак Альжбетою, Альшбетою, а вже потім стала Гальшкою.
Щойно дівчині виповнилося 14 років, вона перетворилася на найжаданішу наречену Речі Посполитої – не так через вроду, як через багатство.
У Острог потягнулися колони претендентів – усякої польської, литовської та й української шляхти. Кажуть, був серед претендентів і легендарний засновник Першої Січі на Хортиці Дмитро Байда Вишневецький. Щоправда, отримав відкоша і відтоді взагалі не цікавився жінками.
Думку самої Гальшки з приводу її майбутнього ніхто не питав – мала ще, 14 років.
Усе вирішували дорослі – її мама Беата, дід-король і дядько Василь-Костянтин. У всіх були свої меркантильні побажання. Дядькові, наприклад, дуже мріялося повернути собі родинний маєток – Острозький замок. Він навіть виступив у ролі свата – наполягав, що Гальшка має вийти заміж за князя Дмитра Сангушка, якого називали першим лицарем Русі, тобто України.
Мама Гальшки спочатку погодилася, але згодом почала усіляко перешкоджати весіллю – чи то мала інші плани на доньку, чи сама хотіла вийти заміж за Сангушка. Через це вона страшенно полаялася з Василем Острозьким. Той, прихопивши декількох воїнів і Сангушка, увірвався до родового замку, Маму Беату, щоб не опиралася, закрили у кімнаті. Гальшку і Сангушка повінчали, після чого чоловік забрав її до себе у Канів.
Беата з таким свавіллям не змирилася, і щойно її випустили – помчала до Кракова у королівський палац скаржитися на викрадення доньки. Королем тоді вже був її брат Сигізмунд II Август. Неохоче, але він таки призначив суд. Той засудив Сангушка до смертної кари, уникнути якої той міг лише повернувши Гальшку матері і відбувши покарання у вежі. Князя Василя Острозького, фактично ініціатора весілля небоги, у рішенні взагалі не згадали – на той час його вже називали некоронованим королем Русі.
Звістка про вирок досить швидко дісталася Канева. Сангушко розлучатися не збирався. Він вирішив тікати. Переодягнув Гальшку у чоловічий одяг, взяв кілька слуг і подався до Чехії, сподіваючись знайти прихисток в іншій країні. Та багатство Гальшки не давало спокою багатьом у Польщі, тож скоро за втікачами організувалася численна погоня.
Тільки от живцем брати Сангушка ніхто не збирався. У нього стріляли з мушкетів, врешті пораненого схопили, побили і закрили у хліві, де він невдовзі помер. Керівник погоні, каліський воєвода Мартин Зборовський, який дуже хотів одружити з Гальшкою свого сина, наказав кинути тіло Сангушка у купу гною. Аж через тиждень городяни перенесли його до костьолу, де й поховали, а брат убитого замовив плиту з написом: "Тут спочиває прах славного литовського князя зі знаменитого дому Ольгерда, старости черкаського і канівського, по-зрадницьки і віроломно убитого Мартином Зборовським".
Чехи між тим покарали співучасників вбивства серед своїх, а Польщі висловили глибоку стурбованість.
Між тим юну вдову повезли до польської Познані, де вона возз'єдналася з матір'ю. Однак лише для того, щоб заново бути виданою заміж.
Особливо довкола Гальшки упадали убивці її чоловіка – батько та син Зборовські. Але король мав на неї свій план – вирішив одружити дівчину з магнатом Гуркою. Це був владний тиран, на 35 років старший за юну Гальшку.
Вінчання мало відбутися у Варшаві, куди новий король саме переносив столицю Польщі. В останній момент Гальшка запротестувала, як і її матір, яка, щоб не давати згоди на шлюб, сховалася у туалеті. Але її і там знайшли.
З пальця Беати зірвали каблучку – як доказ її згоди на шлюб. Вінчання провели, але майже одразу з'ясувався обман. І тоді мати з донькою втекли до Львова, де знайшли прихисток у монастирі домініканців.
Королю було не до втікачок, бо саме почалася нова війна з московитами Івана Грозного – так звана Лівонська.
Це, до речі, перша війна, де згадується участь українських козаків. Але вже за кілька років магнат Гурка таки примусив короля згадати про Гальшку та її матір і наказав, щоб дружина повернулася до свого законного чоловіка. Гурка виїхав до Львова, але Домініканський собор був для нього закритий. Як і для всіх інших. Почалася справжня облога, із застосуванням артилерії та перекриванням води.
Хитра Беата знайшла вихід із безвихідної ситуації. Під виглядом жебрака у собор запустили князя Симеона Слуцького, де його обвінчали з Гальшкою. Отець домініканин спочатку сумнівався – бо ж двоєженство, – але Беата зуміла його переконати, що попередній шлюб недійсний. Переконала, очевидно, грішми.
Після цього монастир здався. Попри протести Беати, Гурка силою забрав Гальшку і повіз її до свого маєтку. Матір дівчини тут же переписала маєтності доньки на її нового чоловіка Слуцького, щоправда, з довіреністю управляти ними на себе.
Невдовзі, щоправда, князь за дивних обставин помер – втопився.
Гурка між тим намагався добитися від Гальшки любові. Проте вона його категорично не приймала як чоловіка.
Тоді Гурка ув'язнив Гальшку у вежі на довгі 12 років. За цей час померла її матір Беата. Страждання Гальшки завершилося аж зі смертю її чоловіка-тирана у 1573 році.
Про свою бідолашну небогу раптом згадав князь Василь-Костянтин і прийняв у своєму замку в Дубно. Натомість Гальшка переписала йому більшість свого майна, зокрема Острозький замок. Ходили чутки, що в ув'язненні Гальшка збожеволіла. Поводилася вона справді дивно – трималася обіч людей і постійно ходила в чорному – звідси й прізвисько "чорна княгиня". Попри це, сама вела свої справи. Залишила заповіт, яким майже всі свої гроші передала на створення в острозі лікарні та школи – Острозької академії, засновником якої досі вважається її дядько Василь-Костянтин.
Читайте також: Спільна "колиска" – але без росії: як українці й білоруси разом московитів били
Дивіться також відео: Неймовірна історія "Відьми", яка командує мінометним взводом і мочить р@сню | Таємниці війни
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.