У Південному, яке ще до початку чергового перемир'я було найгарячішою точкою на фронті, нині відносно тихо. Але без провокацій усе одно не минає. Наші армійці напоготові і не втрачають пильність.
Селище Південне – це фактично околиці окупованої Горлівки. Дістатися сюди можна хіба пішки. Висоти довкола контролюють російсько-окупаційні війська. Значна частина села – наче на долоні у бойовиків. Йдемо у Південне таємними стежками, бо пересуватися асфальтованою дорогою смертельно небезпечно – ворог миттєво реагує на будь-який рух. На деяких ділянках пришвидшуємось, деякі проходимо поодинці.
Упродовж кількох років селище перебувало у так званій "сірій зоні". Операція з повернення Південного під контроль армійців почалася торік, 8-го травня. Тоді воїни за чотири години взяли селище під свій контроль. Відтоді ворог без упину б’є по будинках із артилерії і перетворює селище на суцільну пустку. Нині тут важко знайти вцілілі будинки – вулиці перетворилися на згарище та руїни.
"Ну ви бачите, що тут відбувалося. Стріляло стрілецьку зброю, гранатомети, ствольна артилерія працювала. Тобто було все. Були поранені, були контузії у хлопців. Їх швидко госпіталізовували", – розповідає військовослужбовець "Саламон".
До оголошеного чергового перемир’я Південне було однією з найгарячіших точок фронту і майже щодня фігурувало у зведеннях штабу.
"Сам вечір перед перемир'ям не був тихим ні на жодну хвилину. Весь час щось звідкись стріляло. А з настанням другого дня, третього все почало сходити нанівець", – каже боєць "Кавалер".
Утім, повністю ворог так і не стих.
"Працюють із БМП, з глушником, ти його не чуєш, тільки чуєш, як кулі летять, тобто пострілу ти не чуєш. Ось такі провокації, за милу душу, так би мовити, у них", – зауважує армієць з позивним "Дебелий".
У той час, коли піхотинці не піддаються на ворожі провокації і не відкривають вогонь у відповідь – бойовики посилюють власні позиції.
"Будуються, розслабилися, ходять у повний зріст. Мішки тягають, дошки, зміцнюються. Підносять до себе, щоб після перемир'я почати війну", – переконаний "Дебелий".
Спостерігаючи за діями супротивника, піхотинці не надто тішать себе оголошеним режимом тиші.
"Ось ця ось тиша – вона підозріла і більше тебе нагнітає. У плані того, що ось якщо все так тихо, то щось замишляє. Тобто будуть якісь міномети, обстріли та інше, і до цього потрібно бути готовим", – наголошує "Кавелер".
І бійці завжди напоготові. Кажуть, найголовніше те, що підрозділ злагоджений. Кожен чітко знає завдання та готовий його виконати.
"Велика сім'я, і це дійсно так. Ми всі один одного намагаємося підтримати, чогось навчити, якщо хтось не вміє. Навчать, пояснив, морально підтримають", – розповідає "Дебелий".
У кожного бійця є своя особиста мотивація лишатись тут. Хтось втратив друзів на війні, а хтось – власний дім.
"Я додому хочу, а будинок на окупованій території, тому... – Ви звідти, так? – Так", – називає свою мотивацію "Саламон".
Боєць із позивним "Саламон" запевняє, якщо кожен докладе максимум зусиль, то Україна поверне контроль над окупованими територіями і він сам – знову побачить рідні стіни.
"У нас робота маленька, але ми її робимо добре. Так що все буде добре", – наголосив український захисник.
Євгенія Китаїва, Анна Кудря, Донецька обл., "5 канал".
Як повідомляв 5.ua, на Луганщині ворог обстрілював з РПГ, одного бійця ЗСУ поранено.
Дивіться також фотогалерею:
У Чорному морі пройшли спільні навчання ВМС і Королівського флоту Великої Британії
