Скандал з ялинковими іграшками для армії Росії – лише вершина айсберга. Схожих прикладів – десятки. Один із найгучніших розслідував проєкт "Наші гроші". Мовиться про те, що підприємство "Мотор Січ" нібито постачало до Росії комплектуючі для двигунів, зокрема, для військових вертольотів і літаків, та у "Мотор січі" ці закиди спростовували.
"Це все дурниці і не відповідає дійсності", – заявив Анатолій Малиш, директор зі зв'язків із громадськістю підприємства "Мотор Січ".
Цьогоріч обурення громадськості спричинила історія, коли видавництво "Наш формат" надрукувало брошуру росіянки Анчі Баранової, а "Видавництво старого Лева" права на друк книжок творчої майстерні "Аґрафка" передало російському видавництву "Міф".
"Видання наших книг розглядаємо як культурну експансію у вороже культурне середовище", – зазначив автор книжок Андрій Лесів.
За даним Держстату, цьогоріч найчастіше Україна постачала до Росії продукти неорганічної хімії, ядерні реактори, котли, машини й чорні метали.
Та є ті, хто пішов ще далі і не просто співпрацює, а веде свій бізнес у Росії, – таких українських юридичних осіб експерти аналітичної системи YouControl нарахували понад 600.
"Діяльність сконцентрована, в першу чергу це операції з нерухомим майном, а також сфера будівництва", – каже заступник директора аналітичної системи YouControl з юридичних питань Данило Глоба.
Та левова частина працює у некомерційному секторі. 104 українські компанії були засновниками благодійних фондів чи асоціацій у Росії. Не лише українці в Росії, а й росіяни в Україні активно ведуть свій бізнес. Та це все ж менше, ніж до війни. Якщо до прикладу у 2007-2008 рр. частка Росії в імпорті та експорті становила 25%, то зараз в рази менше.
"Частка Росії в експорті лише 6%, в імпорті трішки більше як 9%", – повідомив економіст Центру економічної стратегії Дмитро Горюнов.
Дедалі частіше російські компанії намагаються приховати країну походження. Записують фірми на підставних осіб чи реєструють їх в офшорах.
"Прямі іноземні інвестиції в Україну вони не будуть великі. Це трішки менше мільярда доларів, але, за нашими оцінками, якщо враховувати різні маневри, зокрема завдяки офшорним юрисдикціям, то ця цифра десь вдвічі більша", – вважає Горюнов.
Від початку війни на Донбасі товари російського виробництва в Україні маркували триколором, але тепер побачити такі наліпки можна дедалі рідше.
Розпізнати товар країни-агресорки можна за штрихкодом, який починається цифрами від 460 до 469. Але і тут знайшли лазівки: отримують український штрихкод, просто орендувавши в Україні офіс, розповідає активістка організації, яка закликає бойкотувати російські товари.
"Російській фірмі достатньо винайняти приміщення 2 на 2, посадити там дівчинку на телефоні, і вони отримають цей штрихкод", – зауважила активістка громадського руху "Відсіч" Катерина Черпура.
Та, за законом, вести бізнес в Україні росіянам не заборонено. За винятком тих, хто перебуває під санкціями. Утім і тут є лазівки.
"Якщо санкції стосуються грошових переказів, наприклад, або якогось транспортного сполучення, то ця діяльність не може здійснюватися, бо вона фактично блокується, проте якщо компанія, до якої застосовані обмеження у фінансовій сфері, а вона займається, наприклад, торгівлею на ринках, таким чином ця діяльність у цій частині є легітимною", – пояснив заступник директора аналітичної системи YouControl з юридичних питань Данило Глоба.
Активісти нагадують: купуючи російські товари, українці фінансують військо агресора.
"Я приводжу досить таки красномовний приклад, завод, який займається експортом в Україну цигарок і в тому числі є власником деяких заводів на території України, ця сама компанія має завод по виробництву зброї в Росії", – розповіла Катерина Черпура.
Катерина Черпура додає: кошти, сплачені українцями за російські товари, йдуть на сплату податків до бюджету країни-агресорки, а згодом їх спрямовують, зокрема, й на оборону.
Ірина Саєвич, Олександр Степанов. "5 канал".
