До двох тисяч хлібин на день випікає інклюзивна пекарня. Її назва у перекладі з англійської – "Добрий хліб від добрих людей". Упродовж року повномасштабного російського вторгнення київські паляниці куштували у різних куточках країни, адже їх безплатно розвозять на деокуповану та прифронтову території. Ця пекарня відома і тим, що упродовж шести років, відколи її заснували, до штату беруть людей із ментальними порушеннями.
Так у цій пекарні називають невеличкі хлібини. Завдання Романа – розкласти їх на полиці, а потім запакувати. Він працює тут уже близько року, відколи разом із батьком виїхав із Запорізької області: рідна Чернігівка нині окупована росіянами.
"Рік тому взяли мене на роботу і потім я почав робити хліб", – каже працівник Роман.
Він вибирає паляниці з форм, робить це швидко, бо хліб, щойно витягнутий із печі, – дуже гарячий.
"Хоча спочатку, коли він тільки починав тут працювати, буквально починав плакати, коли бачив, як я швидко це роблю. Він казав: нащо ти так швидко це робиш, а тепер бачте, що він робить сам. – Швидкість – це його сильна сторона. – Так, це його суперсила", – запевняє Костянтин.
Свою роботу хлопець виконує вправно та старанно. Його хвалить Костянтин – він у пекарні супроводжувач. Так називають наставників, які допомагають особливим колегам та налагоджують робочий процес. Чоловік за фахом актор, але пів року тому вирішив приєднатись до пекарської команди.
"Я супроводжуючий у пекарні. Як це не дивно, я вмію набагато менше, ніж люди, які працюють тут 5 років, я маю на увазі особливих людей. "Коли людина іде з тобою на таку відкритість справжню, ти теж стаєш іншим. Я розумію, що я навчаюся в них цій щирості і правді такій життєвій", – каже працівник пекарні.
Загалом у цій пекарні 33 працівники, 23 з них – з ментальною інвалідністю. У кожного свій графік. Хтось на роботі по кілька годин на тиждень, а дехто працює щодня весь робочий день. Усе це індивідуально, головне знайти підхід до кожного, аби максимально розкрити потенціал.
"Ми спілкуємося з їх психіатрами, з лікарями, які дають певні рекомендації і радять, що цій людині можна бути зайнятим, це буде окей для неї і буде впливати на неї добре. Це історія, що людина відчуває власну силу і простір. Тобто, в неї є перспектива, в неї є можливості і це дуже важливо. Основне завдання наше: дати людині зрозуміти, що вона може, вона може перейти на будь-який процес, вона може піти далі на будь-яку іншу роботу, якщо вона захоче", – пояснює директорка з комунікацій пекарні Олена Мартиненко.
Уже третій рік у цій пекарні працює Катерина. За цей час вона багато чого навчилася та отримала підвищення.
"Спочатку завжди важко, коли щось нове, але нічого страшного, ти вчишся. Спочатку я була молодшим пекарем, потім була вже пекарем, а тепер доросла до старшого. – Це відповідальніше трохи? – Так, звичайно ж відповідальніше", – розповідає дівчина.
"Наша задача з них зробити професіоналів, і як нам зараз доводить практика, у нас це виходить. Тому що був у нас експеримент, коли на кухні не залишилося жодного супроводжуючого і працювали наші старші пекарі, пекарні і молодші пекарі, вони слухалися одне одного по ієрархії і вийшов чудовий хлібчик", – радіє працівниця пекарні Людмила.
До повномасштабної війни тут на продаж була різноманітна випічка: торти, печиво, круасани та кекси. Після 24 лютого пекарня переорієнтувалася на виготовлення лише хліба, бо у ньому була найбільша потреба. У лютому та березні торік буханці безплатно розвозили столицею: військовим, літнім людям та киянам, які у метро ховалися від обстрілів. Тепер київські паляниці долають сотні кілометрів, щоби їх скуштували там, де немає змоги придбати хліб.
Після випікання ці хлібини везуть у деокуповані та прифронтові населені пункти. Торік навесні це була Київщина, потім Чернігівщина. Зараз здебільшого схід та південь країни.
"Наш основний фокус уваги зараз на Харкові, де багато переселенців, Харківська область визволена і Донецька область. До того, як було можливо, ми їздили у Бахмут. Зараз ми також починаємо працювати з Запорізькою областю, містами і селами, які знаходяться також біля лінії фронту", – зазначає Олена Мартиненко.
Везуть хліб самотужки, іноді ящики з паляницями забирають волонтери, які з гуманітарною допомогою прямують у гарячі точки фронту.
Утриматися пекарні на плаву допомагають переважно пожертви небайдужих, а ще підтримує український бізнес. Тому тут випікатимуть безплатний хліб, допоки він буде потрібний у різних куточках країни. А незабаром пекарня переїжджатиме у більше приміщення, де зможуть наростити масиви виробництва.
Лідія Середюк та Микола Чеботарьов, "5 канал"
Дивіться також: Українська чи русский? "5 канал" перевірив сферу послуг у Києві
Читайте також: Українська – це ідентифікатор, який дав змогу вижити багатьом військовим – Тарас Тополя
