Реабілітація картинами. В Кропивницькому волонтери влаштовують сім’ям полеглих захисників екскурсії до музеїв. Рідні воїнів мають змогу побачити довершені твори мистецтва, пізнати їхню історію та поспілкуватися в затишній атмосфері. Колективні походи до музеїв волонтери ініціювали місяць тому. Таким чином прагнуть підтримати родини військових, які важко переживають загибель близьких на передовій. Чи вдалося їм знайти розраду у мистецтві – поцікавився Володимир Іванченко.
Рідні полеглих захисників завітали до музею мистецтв на екскурсію. Першою роздивляються експозицію воєнних артефактів.
"Це уламки реактивних систем залпових, таких, як "Град" та "Смерч". Це ящики з бойовими патронами. Власне, гільзи, тубуси відстріляні. Також є розмальовані, які нам передають митці", – розповіла завідувачка відділу науково-просвітницької роботи музею мистецтв Анна Недлінська.
Рештки ворожої зброї не викликають у пані Людмили нічого, крім огиди. Смертоносне залізяччя окупантів забрало в неї сина. Дмитро Кондратенко загинув у свій День народження 3 роки тому. 29 березня російська ракета влучила в будівлю обласної адміністрації в Миколаєві, де був військовий.
"8 година, він піднявся в кабінет. А ракета, котра долетіла до центру України, різко повернулася і потрапила недалеко у вікно від синулічки. І цей день у нас, виходить, в сім’ї – День народження синулічки і день загибелі", – згадує мама загиблого військовослужбовця ЗСУ Дмитра Кондратенка Людмила Шибіста.
Дмитро Кондратенко служив у розвідці. Коли російські військові захопили Херсонщину, офіцер організував в області партизанський рух. Через місцевих жителів отримував дані про позиції, техніку та маршрути окупантів. Крім того, перехоплював телефонні розмови російських військових із командирами. Попри цілодобову службу, згадує матір, завжди мав кілька хвилин для своєї родини.
З війни захисника не дочекалася дружина та 6-річна донька Олександра. Сльози онуки окупантам ніколи не пробачить, каже Людмила.
"Ненависть все викликає рашистське. Ми між собою, мами, розмовляємо – що оце довічне ув'язнення, хай би вони віддали нам їх у руки. Ми б їм пояснили, що таке життя і як його треба берегти", – зазначила матір загиблого військовослужбовця ЗСУ Дмитра Кондратенка Людмила Шибіста.
Пані Олена вподобала зимові пейзажі. Дивиться на картини і згадує безтурботні прогулянки із сином під мирним небом. На гордість матері, з маленького хлопчика Ринат Фасхутдінов виріс у відважного захисника. 2015-го року чоловік пішов добровольцем на фронт. Не зупинили навіть проблеми із серцем. Воював у найгарячіших точках на Донеччині та Луганщині. Був командиром бойової машини піхоти. З-під щільних обстрілів, розповідає Олена, син врятував не одного пораненого побратима.
"Якщо людина жива, ну хай там без ноги, без руки, він у машину їх ложив і вивозив з поля бою. І він же ж сидів за кермом, він не знав, що там робиться позаду. І він їхав, він мені розповідав, що він їхав, а машина підскакувала весь час. І він думав, що це така дорога. То йому розповідали, що ти підскакував не із-за того, що отака дорога була, а від того, що там все вибухало", – каже матір загиблого військовослужбовця ЗСУ Рината Фасхутдінова Олена Владимирова.
Війна вплинула на здоров’я Рината – каже матір. Почали дошкуляти хвороби. Після лікування воїн щоразу повертався на передову. Але в найголовнішому бою – за життя – недуга, зрештою, перемогла. 25 січня 2023-го року не витримало серце. Воїн помер у 33, лишивши близьким на згадку про себе кілька бойових відзнак. Втрата Рината, каже його матір, стала важким ударом для всієї родини.
"Я весь час плакала, весь час. Я не могла… І в мене його портрети досі дома там. І я, як дивлюся, мені, бува, і сон може приснитися якийсь або просто я згадую, плачу, тому що він мій син, мені його жалко. Але я знаю, що він пішов у рай", – розповіла матір загиблого військовослужбовця ЗСУ Рината Фасхутдінова Олена Владимирова.
Пережити горе рідним загиблих захисників допомагають волонтери. Безплатну екскурсію до музею влаштували, щоб сім’ї Героїв завдяки приємним враженням позбулися ознак депресії.
"Один із симптомів – це бажання замкнутися, зосередитися тільки на тому, чого вже немає або кого вже немає, або що відбувається. І тому дуже важливе ось це переключення ще на якісь елементи, які дозволять зрозуміти, що є ще те, що може надихнути і подарувати хоча б короткі, але приємні емоції", – пояснила волонтерка, практична психологиня Ганна Колєва.
У музеї мистецтв представлені сотні надзвичайних експонатів: картини, скульптури та гончарні вироби. Проте особливе місце після початку повномасштабного вторгнення мають експозиції, присвячені полеглим захисникам – кажуть музейні працівники.
Мистецтво справді лікує душу – визнають рідні загиблих воїнів. Художні твори допомагають розвантажити думки, тому після відвідин музею відчувають полегшення.
Волонтери й надалі планують організовувати екскурсії для родин полеглих бійців.
Володимир Іванченко, Олександр Гаєвський, Кропивницький, "5 канал"
Читайте також: Тривожність, депресія і ПТСР: як лікування кіньми, або іпотерапія, може допомогти в реабілітації військових.
Також дивіться відео:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
