Замість милиць та інвалідного візка – велосипед та тренування. На початку повномасштабного вторгнення 17-річний школяр Олександр Маслов з Харківщини втратив ногу через ворожий обстріл. Лікування та реабілітацію хлопець проходив за кордоном і дуже соромився повертатися додому в інвалідному візку. Тож, дав собі слово – встати на ноги до повернення, – і слова свого дотримав. Ба більше – наново опанував велосипед. Про незламного підлітка – Оксана Нечепоренко розкаже.
17-річний Сашко Маслов наново опановує велосипед після тяжкого поранення. Каже, це допомагає тримати фізичну форму.
Під ворожий обстріл Олександр потрапив торік у березні, коли зі свого села на Харківщині віз знайомим їжу у Дергачі.
"Коли я приїхав, було затишшя, я стояв на вулиці. Вдалині десь вибухало, потім ближче і ближче. Перший снаряд упав у дворі, коли я хотів зайти у двір, я біг назад до машини, впав під заднє колесо снаряд за метр від мене. І в момент, коли була перша перев'язка, мені надавали допомогу, навколо нас теж дуже багато вибухів було", – пригадує хлопець.
Біля Олександра розірвався касетний боєприпас і пошкодив йому ноги. Праву лікарі намагалися зберегти протягом 9 днів. Але не змогли.
"16 березня її ампутували. Її намагалися врятувати, але зараження було дуже сильне і почала гнити просто нога", – каже Олександр Маслов.
"Єдина можливість наша була – виїхати за кордон і там продовжувати лікування. Але я не розуміла, наскільки тяжкий його стан. Я знала, що на другій нозі стоїть апарат Єлізарова, і ми їдемо до Нідерландів на протезування", – розповідає мама Олександра.
Вдома у Маслових – сотні листівок із Нідерландів. Усі – зі словами підтримки, іноді від зовсім незнайомих людей та волонтерів.
Чотири місяці голландські лікарі боролися за життя хлопця. Не давали жодних прогнозів, згадує мама.
"У нас було 4 операції, у нас був сепсис, складно було. Антибіотики, як вони нам сказали, надсилали з Америки та робили у своїй лабораторії. У нього було три антибіотики і вони безперервно 2,5 місяці їх капали", – зазначає Наталія Маслова.
Після тривалої реабілітації Олександр зміг зробити перші кроки на протезі. Медики вважали, що милиці та інвалідний візок у житті хлопця – роки на два.
"Я його на візку возила, бо він складно ходив на протезі. І ось він – я в Україні на візок взагалі не сяду. Кажу – звісно, у нас його немає, не сядеш!" – сміється мама хлопця.
Аби дотриматися обіцянки, Сашко тричі на тиждень тренується та часто гуляє поряд із розбитим будинком культури у Дергачах. Тут він понад 10 років займався народними танцями.
Після повернення додому Олександр вступив до Харківського національного університету. Нині вчиться на першому курсі на комп'ютерного інженера. І мріє про перспективи у рідній Україні.
Оксана Нечепоренко, Харківська область, "5 канал"
Читайте також: Іграшки можуть бути небезпечними: у Києві провели тренінги щодо мінної безпеки – подробиці
Дивіться також відео: "Я чекав протез, як діти подарунки на Різдво". Герой втратив стопу, рятуючи побратима.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
Завдання – стабілізувати пораненого в будь-якому стані: в "Азові" показали роботу стабпункту – важкі ФОТО
