На парті, де у початкових класах сиділа Клавдія Ситник – квіти. Їх принесла її перша вчителька. Валентина Сухорук і досі не може повірити, що її колишня учениця загинула.

"Вона дуже була працьовита, допомагала своїм батькам, починаючи зі школи. Оскільки в них удома така ситуація, в неї сестричка – інвалід, душа в неї була настільки доброю. Вона завжди була хоробра, завжди кругом перша, ні від чого не відмовлялася", – згадує перша вчителька Клавдії.

На подвір'ї загиблої – повно людей. У рідному селі жінка працювала фельдшером на "швидкій". До Збройних сил пішла за призовом у лютому 3 роки тому. Саме Валерій Руденко приймав її у 54-й окремій механізованій бригаді.

"Я пам’ятаю ці слова – а хто ж, як не я", – каже заступник командира першого дивізіону 54 ОМБр Валерій Руденко. 

Побратими кажуть, Клавдія була не лише медиком, а й допомагала воїнам психологічно.

"Вогонь-дівка, будь-яка справа, яку їй доручено, в руках горіла. Вона навіть деяких сержантів-хлопців могла заткнути за пояс, саме в організації справи, в тому, щоб зробити все так, як належить", – розповідає Валерій Руденко. 

Сьогодні з військовою прийшли попрощатися односельці.

"Втратили ми доньку, мати, сестру, країна втратила героя. Нема перемир’я, іде війна", – каже двоюрідний брат загиблої Віталій Король.

До завершення контракту Клавдії залишалося близько двох тижнів. Поховали її в рідному селі Зачепилівка. У військової залишилися батьки та дочка.

Оксана Нечепоренко, В'ячеслав Кузьменко, Харківська область, "5 канал"