Шахта "Гірська" – найстаріша з нині робочих на підконтрольній Україні території Луганщини. Їй – 122 роки.

У Гірському проживають цілі династії шахтарів.

"Цю шахту будувала моя бабуся. Вони приїхали із Запоріжжя. Тут відкривалося джерело. Потім тут працював мій батько. Тепер виросла я. Тепер підростає мій син", – каже співробітниця шахти Тетяна Єпіхіна. 

Працювати під землею – нелегко, каже головний механік шахти і пропонує спуститися у забій.

Зараз ми спускаємося на глибину 900 метрів. Саме там шахтарі з Гірського видобувають вугілля.

Нині державна шахта ледь зводить кінці з кінцями. До свята тут нарешті погасили борги із заробітної плати. А про заміну старого обладнання – годі мріяти.

"Вугілля всі потрібне, а до вугілля нікому немає діла", – вважає Тетяна Єпіхіна. 

"Я, наприклад, ще хлопчиком почав працювати в лаві. Працював при цьому обладнанні. Прогресу немає у вугільні промисловості. На жаль, ми повернули до того, що працюємо, як Стаханов", – каже головний інженер шахти "Гірська Руслан Сомик. 

Щоб урятувати підприємство, на "Гірській" власними силами розробляють нову лаву, яка за прогнозами зможе дати 15 мільйонів тон вугілля.

"Шахта стоїть на лінії розмежування. Нікому не хочеться вкладати сюди кошти. За 6 років війни в шахту нічого не вкладалося. Нічого! Все що було зносилося. Ми підрахували, 700 мільйонів треба на те, щоб шахта вийшла на рентабельність", – розповідає Руслан Сомик.

"Якщо ми втратимо тут підприємство, на лінії розмежування ми втратимо усі робочі місця. Тут про все помре", – переконана шахтар Вікторія Видиш.

Відсутність фінансування не єдина проблема шахтарів. З початком війни через обстріли шахта ледь не потонула у воді: електрики не було, як і можливості викачувати воду. З часом через те, що шахти по той бік лінії розмежування – затопило, вода пішла на український бік.

"Окупанти не хочуть щоб ці шахти працювали. Окупантам треба, щоб люди брали в руки зброю і йшли воювати, Вони закрили 22 підприємства. Просто сказали, шахта не працює і пішли", – каже представник уповноваженої з прав людини Павло Лисянський. 

Вода у покинутих шахтах підіймається, виштовхуючи повітря і заразом вибухонебезпечний метан.

"Вже нами зафіксовані випадки, коли газ метан проходив по сейсмологічним тріщинам до приватних будинків. Людина йшла в погріб перебирати картоплю, закурювала і газ метан вибухав", – розповідає Павло Лисянський. 

Проблему поки вдається вирішувати за допомогою шахти "Золота".

"Шахта зараз знаходиться, як бар’єр, між затопленими шахтами на підконтрольній Україні території, води, які не відкачуються, прийшлося прийняти шахті "Золоте" тому що вона стоїть сама перша від цих шахт", – каже голова профспілки шахти "Золоте" Роман Панчук. 

Тож уберегти шахти, наголошують гірники, варто не лише заради робочих місць. Від цього залежить життя сотень людей.

Вікторія Ковальова, Олександр Лахтін, Сергій Могилевич, Луганська область, "5 канал"