Торік був студентом військового вишу, а нині командує ротою і ухвалює доленосні рішення. 24-річним Всеволод Ілик зустрів повномасштабну війну на Луганщині, побував у гарячих точках та був двічі поранений. Чи насправді війна є такою, як її викладали у виші? Та чи планує на передову – дізнавалася кореспондентка "5 каналу" Марта Шикула.
Урочистий випуск молодих офіцерів у Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного пройшов у червні торік. Найкращі випускники отримують медалі з рук командувача Сухопутних військ України. Серед них – 24-річний Всеволод Ілик. Захищати Україну хлопець вирішив у 2014-му, коли ворог почав війну в Україні.
Вже за місяць Всеволод змінив парадну форму на польовий піксель і поїхав воювати на Луганщину.
"Події до 24 лютого були зовсім інші, ніж після 24 лютого. Була більш позиційна війна. А з 24 числа почала по нас працювати авіація, "Гради", "Смерчі", "Урагани", почалися серйозні стрілецькі бої", – розповідає командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Всеволод Ілик.
Коли оскаженілий ворог почав повномасштабне вторгнення, Всеволод ніс службу поблизу Попасної. Його розбудив голос командира в рації: "Увага, повна бойова готовність". Тоді молодий офіцер керував механізованою ротою.
"У Попасній бої йшли цілодобово. В день йшли стрілецькі бої, а вночі по нас стріляла артилерія. Цілий день воюємо, вивозимо "300", заводимо нових людей. Постійно сирі підвали, немає води, нічого. Спали в окопах, розпалити вогонь не можна, щоб не засікли", – каже командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Всеволод Ілик.
Героїчна оборона Попасної тривала майже три місяці. Бригада зазнала великих втрат. Ворог зрівнював із землею місто та окопи захисників. Всеволод каже, битися до кінця мотивувала любов до України, ненависть до ворога та рідні, які чекали вдома. Зв’язатися з ними хлопець тоді не міг, нині пригадує, як подзвонив мамі після тривалої паузи.
"Вона сказала, що зараз втратить свідомість, просто плакала. Не вірила, що це я, що я живий", – згадує командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Всеволод Ілик.
У боях за Попасну молодий командир дістав кілька контузій та поранення стегна. Два тижні полікувався в госпіталі та повернувся на бойові позиції до своїх підлеглих.
"Навіть у найважчі моменти, навіть якщо тяжко в душі, треба було бути стриманим, зібраним, не панікувати, бо як починає панікувати командир, то солдат не буде воювати. Бо вони завжди дивляться на командира", – пояснює командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Всеволод Ілик.
Тоді 24-та бригада обороняла вже Золоте. У липні під час танкового обстрілу Всеволода поранило знову.
"Я заскочив в окоп і почув прихід позаду себе, перше відчуття – нема руки, починаю шукати. Якось я її знайшов, вся в крові, посічена. Кричу – я "300", ніхто не відкликався", – згадує командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Всеволод Ілик.
Після поранення уламками від снаряду ворожого танка у Всеволода паралізована права рука. Нині він у тилу і не знаходить собі місця – рветься на передову.
"Війна не така, як у Тік-токах на відео, яке знімається, де більш тихо спокійно. За 10 місяців війни в мене дуже мало відео чи фото, не думаєш в бою про це. Війна не така, як на відео. Там нема таких чистих військовослужбовців, усі вимучені, небриті, очі скляні, постійно хочуть спати", – каже командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Всеволод Ілик.
Всеволод каже, в академії викладали про війну за правилами, але в Україні нині війна без правил. Тож, учитися керувати військовими йому довелося у боях. Зізнається – найтяжче було ухвалювати доленосні рішення і коли з поля бою не поверталися бійці.
"Війна – це мистецтво. Це не шаблон. Кожен бій інший, там логіка твоя. Десь треба обхитрити, обдурити, обійти противника. У них тактика не змінюється. Наперед кидають смертників, потім підрозділи, які дивляться, як ми відповідаємо, де наші позиції, потім позиції накриває арта, а тоді йдуть підготовлені підрозділи", – розповідає командир механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Всеволод Ілик.
Всеволод зізнається, що б не довелося пережити – жодного разу не пошкодував, що став військовим. Нині мріє якнайшвидше повернутися на передову, аби захищати Батьківщину, як присягав у клятві офіцера.
Марта Шикула , Євген Радіон, Львівська область, "5 канал"
Читайте також: 50 тисяч за один забіг: як відбувся забіг з метою зібрати гроші на реабілітацію військових – сюжет
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Дивіться також відео за темою.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
