На околицях Авдіївки традиційно – неспокійно. Тим паче там, де від позицій українських бійців до ворожих – трохи більше півсотні метрів. Українських армійців тут обстрілюють постійно і з усіх видів зброї, в тому числі з протитанкової гвинтівки. І постійно намагаються просунутися уперед. Українські бійці стримують. Репортаж з позицій під Авдіївкою.
Розтрощеними околицями Авдіївки пробираємося до передових позицій українських вояків. Тут усюди – крок ліворуч-праворуч – нерозірвані ворожі снаряди або спеціально залишені "вітання" від бойовиків. "Вони маскують під пачку соку. Навіть якась пляшка може становити велику загрозу", – попереджає прес-офіцер підрозділу Тетяна Зарицька.
Дорога до передової настільки простріляна і пристріляна супротивником, що ближче до сутінок пройти тут практично неможливо. Вдень діставатися до бійців слід бігом. Голову не підіймати – таким попередженням зустрічають на позиціях військові. До найближчих ворожих окопів не більш як 60 метрів. З укриття навіть видно, як в одному з бліндажів топлять "буржуйку" – гріються. І цю відстань ворог постійно намагається скоротити – лопатами. Армійці – не дають.
"Якщо вони намагаються підібратися до нас ближче, в "сірій зоні" проводять будь-які роботи, ми маємо право їх трошки поторсати. І ми їм роботу цю всю валимо", – розповідає боєць Володимир.
Але терористи тут працюють не тільки лопатою. Військових на цих позиціях криють вогнем одразу з трьох ліній окопів. З першої провокують і намагаються підповзаючи закинути гранати. На другій чатують стрільці із серйозною зброєю. З третьої, не криючись, працюють міномети.
Стрілець із ПТРС – протитанковою самозарядною гвинтівкою Симонова, зброєю Другої Світової війни – з'явився на цих позиціях кілька тижнів тому. Виходить переважно вночі. Стріляє не те щоб влучно, але зброю має страшну. "Виходить, кошмарить хлопців. Калібр – 14,5 мм. Оце от все не врятує. Навіть те, що ви стоїте за бруствером – прошиє навіть бруствер. Дві стіни прошиває на раз", – описує Володимир.
На випадок "прильоту" у Віталія напоготові "Дашка" – безвідмовний та прицільний "вгамовувач" ворогів. Але щоб відповісти, він мусить подивитися, куди стріляти. А це значить – відкритися для супротивника.
"Тут починаєш кожну мить цінувати, бо розумієш, що в будь-який момент життя може закінчитися", – сьогодні рівно рік, як Ренат підписав контракт і приєднався до Збройних сил України. І майже увесь цей час 23-річний юнак служить у найгарячіших точках. Попереду у хлопця ще два роки служби за контрактом.
А можливо, каже, і більше: "Не пошкодував, бо я вважаю, що армія робить з хлопчика – чоловіка. А війна і тим паче. Ні, не шкодую, і треба буде – ще поїду, і поки контракт не закінчиться. А там контракт закінчиться – ще поїду".
Ольга Калиновська, Сергій Клименко, "5 канал"
Дивіться також фотогалерею:
Вірна "Дашка": бійці АТО вправно стріляють з "крупного калібру" – ФОТО
