Без втрат і обстрілів минає доба на сході України. Про ситуацію станом на вечір відзвітували у прес-центрі Операції Об'єднаних сил. Поки дощить – зброя супротивника мовчить. Погода змусила бойовиків припинити обстріли по всій лінії фронту. Українські військові мають час на господарські справи. З позицій біля Троїцького репортаж підготувала журналістка "5 каналу" Вікторії Ковальової.
"Ховалися у погребі. Дитина, собака. За 30 секунд встигали сховатися від бомбування. Багато по вулицях людей було поранених і вбитих. Багато домів горіло, машин", – каже військовослужбовець Сергій.
Сергій згадує події літа 2014-ого, коли рідний Лисичанськ був тимчасово окупований. Після двох місяців пекла колишній гірник твердо вирішив – боронитиме Україну зі зброєю в руках. Підписав контракт. Згодом привів до підрозділу й рідного брата. Нині брати тримають оборону Троїцького, за 60 кілометрів від рідної домівки.
Режиму тиші в районі Троїцького окупанти майже не порушують. Увесь вогонь спрямовують на сусідні позиції у бік захисників Новозванівки.
"Інколи чути, що вибухи більш потужніші. Відповідно, це працює більш серйозніша артилерія. А так переважно це міни. 80-й міномет", – каже військовослужбовець ЗСУ Михайло.
А ще – тут часто чути стрілецьку зброю. Михайло впевнений – це лише провокації, щоби тримати бійців у напрузі.
"Одне діло, коли ти ходиш спокійно і не пригинаєшся. Інше діло, коли ти розумієш, що по тобі ось-ось може прилетіти і десь постійно треба ховатися. Це для психологічного тиску, мені здається", – пояснює військовослужбовець Михайло.
На згадку про активність ворога – ця знищена в боях українська техніка. Уже 6-й рік її зумисно не забирають із позиції. Щоби нагадувала, як болісно може обірватися тиша.
"Ці згадки боїв минулих, дають таку певну безпеку, коли ти можеш налаштувати себе, що тут іде війна. Пригинайся! Не вилазь, куди не треба. Оце все і рятує життя", – каже військовослужбовець ЗСУ Михайло.
Вікторія Ковальова, Олександр Лахтін, Сергій Могилевич, Луганська область, "5 канал"
