Населений пункт Гродівка, якщо далі їхати цією дорогою, то будуть села Вовче і Прогрес, за які наразі ведуться дуже активні бойові дії. Щодо бойових дій, то і в Гродівці дуже сильно прилітає. Вочевидь, зовсім недавно був приліт, щось горить. Тут уже мало чого є живого, Гродівку розносять. Будемо дивитися, чи є тут люди і що тут взагалі відбувається.
Вочевидь, працює наша артилерія. Це був "вихід". А це вже, чесно кажучи, важко зрозуміти, що це. Дрон? Ховаємося від дрона, не зрозуміло, чий він, бо фронт дуже близько. Дрон може бути як наш, так і ворожий. Поруч горить людська оселя.
По всім цим звукам "прильотів-вильотів", по роботі дрона можна зрозуміти, що фронт тут геть-геть близько і він постійно рухається, тому що дуже гучно, бої не стихають.
Евакуація цивільних
Вони хочуть когось вивезти, я так розумію, але вони приїхали і поїхали. Приїхала поліція і тут же поїхала.
– Там машина.
– Давай, біжи.
– Добрий день, якщо він добрий, виїжджаєте?
– Так, я вивожу родичів. Женю, йди!
– Женю, ви звідси, вітаю!
– Вітаю.
– Розкажіть, це останнім часом от таке.
– Постійно, вже другий тиждень.
– А чого ви тільки зараз виїжджаєте? Страшно?
– Поки будемо жити вночі тут, немає світла.
– Будували, будували – і все, от як? Жили, все життя збирали гроші, а тепер...
– А хто у вас тут?
– Моя перша свекруха й кум мій це, приїхала, щоб їх забрати.
– Бабусю поранило їхню
– Тут?
– Так, у магазині вона працювала, в "Тюльпані", її вчора поранило. Вони тільки почали збирати продукти, щось намагатися вивозити, а вчора там бомба, мабуть, впала. Там у неї поранення. Зараз ми їхали, там клуб, школа розбита, дім побуду... Теж вчора це сталося, я раніше тут жила, то знаю.
– Війна має об'єднати, а люди як вовки стають, одне одного готові..., я не можу передати, слів немає, просто слів немає, емоції. Ні, щоб навпаки, квартплата, зараз скільки грошей треба, щоб орендувати житло, де? Що, нирку продати? Нирку не продаси, бо жити теж хочеться, а діти? А що, от він працює, мало заробляє, я теж, грошей у нас, зарплат великих немає, є у когось, але у нас немає. За своє, нам би за електроенергію заплатити, ще за щось. Миру хочу. Я все життя жила, ой, не можу... І дітей, ми що, дітей народжували, для цього? Все життя працювали, все життя щось збирали. Все життя старалися, а тепер нам доводиться бігти-бігти кудись, як зайці, чесно, як зайці по полю бігаєш, з хатки на хатку, з хатки на хатку. Ну все, вибачте, я піду.
– А куди виїжджаєте?
– До мене в квартиру, в Мирноград.
– Так це недалеко.
– Ви зрозумійте, в нас навіть грошей немає, от зараз якщо зараз щось орендувати, то це треба тисяч 30, а речі перевезти, які все життя збирали, це ще тисяч 30, де ж такі гроші взяти?
Про фронт на Донеччині
Невідомо, чи є шанс у цих соняхів бути зібраними, тому що саме сюди рухається фронт. По прямій тут недалеко населений пункт Гродівка, в якому ми щойно були, а фронт рухається до стратегічного шляху Покровськ–Костянтинівка.
Ось вона, одна з двох чи кількох стратегічних артерій, яка з'єднує великі міста Покровськ і Костянтинівка і ця ж дорога напряму веде до Часового Яру. За її допомогою військові допомагають нашим армійцям, які тримають оборону Часіка. Саме сюди намагаються прорватися росіяни, щоб перерізати один із кількох логістичних шляхів. Прекрасна дорога, нею дуже швидко рухаються, але зараз вона стає все більш і більш небезпечною.
Притулок для чотирилапих
Від шляху Покровськ-Костянтинівка ми рушаємо у притулок для тварин. Його власниця Світлана нещодавно написала пост у соцмережах, благаючи по допомогу. Допомогу з евакуацією та прихистком на певний час тварин. У неї в притулку майже 300 чотирилапих.
Зі Світланою прямуємо у двір, де тварини не у вольєрах, а на вільному вигулі. Усі разом гуляють у дворі.
– Не боїтеся ви собак?
– Ні, навпаки, люблю.
– Такої кількості собак одночасно я ще не бачила. І, до речі, прикметно, що всі добрі. Немає агресивних, навпаки, дуже лащаться, дуже соціальні, дуже хочуть жити.
– Треба кудись вивозити, а ми приймати більше не можемо, бачите, нам зібратися теж треба.
– Скільки тут собак?
– Десь 280 залишилося. Останнім часом хлопці вивозять з усіх гарячих.
Про безпритульних тварин
– Військові привозять?
– Останнім часом так, переважно цуценята. Там десь люди поїхали, собак покинули, собаки народили.
– З'являються сотні безпритульних тварин, найстрашніше, що йдеш сюди, їдеш на роботу, а їх щодня більше, нові, нові. І всі хочуть їсти, не знають, куди їм подітися і сідаєш на мотоцикл, об'їжджаю вулиці, підгодовую.
– Серйозно? Ще їздите і годуєте?
– Звичайно, воно йде, бідне, не знає, куди діватися. Поїсти, завжди з собою корм, щодня дзвінки – візьми, заберіть, тому що навіть з котом ніде не хочуть брати.
– Сім'я виїхала, евакуювалася, а вони лишилися.
– Давно привезли?
– Нещодавно, одного забрали, хлопчина військовий забрав додому, а інші поки тут.
– Це ж породисті собаки?
– Так, вівчарки усі, ось цей трошки метис, а так вівчарки.
– Я так розумію, зараз проблема, треба їх розводити?
– Так, діти почали сильно боятися, скандали починаються в вольєрі. Таке роблять, що неможливо розборонити.
– На емоціях, на нервах?
– Так.
– Раніше такого не було?
– Так, тихо, спокійно, в нас же по 12 штук по вольєрах було – нічого. А зараз дуже сильно, дуже. Я ж однак бачу, дивимося мапи, і прилітати частіше стало, позавчора на нашу вулицю прилетіло.
– Прямо сюди, на вашу вулицю?
– Ну не сюди, а там, де я живу, прилетіло у сусідський будинок, повністю розбило, за три будинки, в нас двері вилетіли, вікна. Якби не було собак, якби сам, то сів і поїхав, а як їх, треба кожного хоча б кудись вивезти у безпечне місце, зараз шукаємо, збираємо.
"Чим більше у нас тварин, тим менше шансів, що кудись візьмуть"
– Хтось відгукується, кажуть, що приймають?
– 26 собак у нас взяла Тома на перетримку, поки ми шукаємо куди переїхати, щоб легше нам було евакуюватися і ще, може, візьме близько 20, але з рештою поки залишаємося.
– Чим більше у нас тварин, тим менше шансів, що кудись візьмуть.
– Знайшли місце в Черкаській області, будемо зараз збирати, бо ціни дуже кусаються, 2,5 мільйони коштує ферма, колись була ферма, зараз ми збираємо на неї, вже 400 тисяч зібрали.
– По людям просите?
– Написала, збір, що ми назбираємо – то сумніваюся, але бувають і дива.
У цьому притулку в Мирнограді майже 300 собак, що дивовижно – велика частина з них випущена. Вони між собою не гризуться, не сваряться. Вони прекрасно сприймають людей, шкода тварин, їх треба вивозити, вивозити терміново, тому що сюди все частіше прилітає. Фронт рухається, ну а власне ці чотирилапі самі не можуть подбати про себе, їм потрібна допомога.
Які собаки у притулку
– Мені здається, найстрашніше, це от для них. Воно жило-жило вдома, доглядали за ним, любили, все, а потім раз – і все, і воно залишилося. Я ж бачу, воно бігає, нічого не розуміє, куди, що, воно жило, раз – і все.
– Звідки він?
– З Новогродівки. Її привезли ще з мамою, цуценятком, мама в неї була хвора, печінка хвора, ми лікували, але вона все одно померла, а Лунка залишилася. Я її нікому не віддаю, бо буду плакати зараз. Бо я її мамі пообіцяла, що нікому не віддам.
– І тут, і в місті я рятувала, багато, господарі знущалися. Когось авто збило. Зараз підемо до собак із інвалідністю, їх усіх машина збила, у нас 28 спинальників-інвалідів, песиків, які не ходять.
– За них страшно. Що вони зроблять? Вони нічого не зроблять без нас. Нікуди не заховається, нікуди, нічого. Все. Дивиться, що ти їй щось допоможеш, – і все. Люблю я їх просто, не знаю, беззахисна тварина, хто їм допоможе, якщо не ми?
– Привіт! Що, заходимо? До мене. Не бійтеся, йдіть сюди. Бояться. Не бійся. Малюк декілька днів тут, у нього куля у хребті, операцію не можна було зробити.
– Куля?
– Так, у нього куля, його біля гаражів знайшли, і куля у хребті, вона спинний мозок перебила.
– Джудіт на блокпості збила машина, нам привезли. Марту на дорозі теж збила машина. Всі хороші, не бійтеся, все добре, ніхто не ображає, ніхто. Це ротвейлери, не вистачило, жартую, такусінькі, на смітник викинули, а я забрала. Ось вони, вони якісь карликові взагалі, діти.
– Нещодавно?
– Два тижні тому. Тихо-тихо, не випадайте. Все, мої "монстри" маленькі, ось вони які.
– Я взагалі хочу всіх собак собі залишит. Вони – моя сім'я, як я їх роздам. Я хочу просто, щоб якщо є у когось можливість, щоб тимчасово їх взяли на перетримку. Я потім всіх заберу.
– Всіх-всіх, майже 300?
– Вони ж усі мої, а як же ж?
– Не тяжко це все?
– Важко, але з людьми теж важко. Хлопцям воювати складно, людям у лікарні працювати складно, а це моє життя. Я люблю їх.
Війна приносить багато бід тваринам
– Усі класні, всі любимі, усі-усі. Собаки з інвалідністю. Дуже-дуже, всі до нас потрапляють після аварії в дуже страшному стані.
– Війна приносить стільки біди тваринам.
– Здається, навіть більше тварин, бо вони нікому не потрібні залишаються, вони не можуть ні переїхати, ні заховатися. Може, заховатися і можуть, але в них же немає підвалів, бомбосховищ . Так, скільки там лишилося тварин в Авдіївці, хоч і вивозили, а скільки в Бахмуті залишилося... Тому не хочу, щоб тут. Зрозуміло, що переселенців ніхто не любить і не хоче житло з тваринами здавати, це проблема, але хоча б із ланцюгів знімали. Багато ж на ланцюгах тварин залишається, хоча б в якісь великі міста вивозити і туди, де безпечно. Але тут залишати немає сенсу, вони загинуть. Як не любити?
– Помити, поїсти дати. Є ж собаки з інвалідністю, вони коли ходять у туалет, то не відчувають. Не можна так, якщо я відразу не приберу, не помию – все, у нього будуть потім проблеми. Отак весь день за ними, може когось уколоти треба, у кого болить після аварії, коли. Так цілий день.
– Багато з них стресують, у мене за цей час лише 4 собаки померли, сердечники двоє, зупинилося серце, коли гучно було сильно.
Хотіли купити більшу базу, її рознесла ракета
– Взагалі, як війна змінила вас?
– Не знаю навіть що сказати, як змінила. Мабуть, у мене закінчився ентузіазм рятувати, тому що ти робиш-робиш, рятуєш-рятуєш, а ми нікому не потрібні. Державі нашій тварини взагалі не потрібні. Я не знаю, якимсь притулкам держава допомагає чи ні? Нам за весь час існування притулку зі стерилізацією раз допомогли – і все. Ми ж наче робимо хорошу справу, правильно? Забираємо з вулиць, стерилізуємо. Не знаю, хорошого нічого.
– Раніше плани були, я думала, ми ж до цього передоплату внесли 500 тисяч, хотіли купити більшу базу, цілу, асфальтовану. Планувала там і клініку зробити безкоштовну для тварин, і стерилізаційний центр, щоб собакам з інвалідністю був вигул, щоб вони на візках могли кататися, а її рознесло повністю ракетою, ракета прилетіла і повністю рознесло.
– Тут прямо?
– Як ви заїжджали.
– Давно?
– Місяць десь.
– І все. Зараз планів немає ніяких, хочеться просто встигнути вивезти – і все, за себе вже не думаєш, якщо якось вивеземо, то будемо якось разом жити з собаками, так, діти? У мене вдома ще 16 собак і свиня величезна, 5 років, 6-й рік живе, її теж треба забирати.
– За добу в нас дуже багато сусідів повиїжджали, зрозуміло, що їхні коти-собачки залишаються на вулиці.
– Та що ви, я тут, я нікуди. Вони не відходять.
– Навіть вдень, слава Богу тихенько, а так, цілий день. Раніше щоб скандалили, в нас тиша і спокій були, а зараз, навіть від найменшого. Вчора був дощ, трішки грім. Усе, у них, особливо у дворі, була страшна істерика. Бігають, метушаться.
Як люди допомагають притулку
– Ми назбирали, виходить, 400 тисяч.
– Це все люди зібрали?
– Так, якби не вони. Так, люди допомагають, величезна вдячність, тому що зараз такий важкий час, усім важко. От як це залишити? Уявіть, їдуть, як вони будуть там спати, їсти, після того як покинули свою собаку? Не знаю. Я віддала собак, і всіх прошу, якщо ви їдете – давайте знати, я забиратиму тварин.
– Хороша, красива така, ти красива. Дівчинка. Будь здорова!
– Де взяли?
– В Покровську забрала.
– Теж хтось виїжджав?
– Ні, там над нею знущалися. Одні товариші тримали шашличну, і вона під небом в клумбі прив'язана жила, жінка подзвонила, каже – давайте, заберіть, а вона добра, як кішка. Що ти робиш? Куди ти лізеш? Там відео в Інтернеті є, як її забирала, вона з цуценятами.
– А віддали, не протестували?
– Ми відчепили і забрали, що я козлів буду питати, що мені робити? Ми забрали й поїхали. Вони потім дзвонили мені, погрожували, але "собаки лають, караван іде".
– Не зможемо виїхати – значить, тут будемо разом помирати, а що робити? Якось так. Якщо не вийде, який у нас варіант – ніякого. Я ж не можу поїхати, а вони залишаться. Тому ми будемо тут. Я навіть не знаю, чи зможемо виїхати і вивезти собак, якщо я зможу викупити, то вивезлу Ларису (працівницю притулку – ред.), тварин, а сама тут буду до останнього, бо ж вивозити, треба буде багато кинутих тварин, вже дуже багато.
– Ви хочете у довколишніх селах і містах теж збирати і вивозити?
– За можливості, якщо... А що робити? Поки можна вивозити, дай Бог, щоб вийшло зібрати на те місце.
– Давно вона у вас?
– Місяці 4. Вона лагідна дівчинка.
– Хороша.
– Сиди, потім прийду.
Читайте також: "Не хочу грати в Арестовича, але одужувати ми будемо дуже довго": медики про те, що чекає на країну після війни – "Невигадані історії".
Дивіться також:
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.