Писав чоловік з дитинства. А згодом почав поезію класти на музику. Відкрив у рідному Миколаєві власну студію звукозапису. Проте корективи до творчості внесла війна. Подробиці у матеріалі Вікторії Ковальової.
"Лєнтяй" - позивний прийшов зі мною. Він не тут народився. У мене був псевдонім колись "Доктор Лєнтяй». Ось "доктор" відпав, а "Лєнтяй" залишився", – розповідає Гліб Бабич.
На передову Гліб Бабич на позивний "Лєнтяй", пішов під час третьої хвилі мобілізації. До того , займався бізнесом, щоб заробити на лікування доньки.
"Вона мала проблеми з серцем серйозні. Зробили операцію. Відразу я піти не можу, тому що я розумію, для дитини – це стрес. Я її цим вб'ю. Потім початок. І ось третя хвиля. Я знав, що можу піти і все. Прийшов до дочки. Вона каже, я відразу зрозуміла, про що ти скажеш. І я пішов і все", – згадує військовослужбовець.
Нині Бабич керує взводом вогневої підтримки Гірсько-штурмової бригади ЗСУ і має великий авторитет серед побратимів.
Чоловік каже: "Мій підрозділ, як це сказати, постійної готовності і швидкого реагування – певна ділянка дуже велика".
А ще він пише вірші:
Цей вірш Гліб Бабич написав за кілька годин до приїзду нашої знімальної групи. Каже, перемир'я дало змогу впорядкувати думки й слова. Кожне з них поет ретельно підбирає, щоб бити прицільно в душу: "Кожне слово має діяти. Тоді, власне кажучи, жанр вірша себе виправдовує. Тобі треба в певну кількість рядків, максимум з сторінку, вмістити те, що в сторінку уміщають. Ось, якщо ти це завдання виконав, люди читають і не можуть зрозуміти, боже, а що це відбувається зі мною".
Побратими вірші Гліба теж оцінили. Військовослужбовець Микола каже: "Гарні такі! Доволі такі про теперішню ситуацію! Доволі цікаво почитати!".
Бабич розповідає, пише вірші з дитинства. Тільки-но навчився читати. Згодом він почав класти свою поезію на музику. Навіть облаштував у рідному Миколаєві власну студію звукозапису. Але все змінила війна. Гліб Бабич пройшов Мар'їнку, Широкине, Водяне, Авдіївку, Дебальцеве. Нині служить на Луганщині й не має наміру розривати контракт щонайменше до перемоги. А після цього хоче видати збірку своїх поезій про війну.
"Для пам'яті потім, для пам'яті країни, для людей, як кажуть, щоб не повторилося. Це важливо!" – говорить чоловік.
Вікторія Ковальова, Петро Ковальов, Луганська область, "5 канал"