Вона під постійним ворожим вогнем. Авдіївка. Місто практично на нулі. Тут немає жодного вцілілого будинку. І вже давно немає елементарних благ цивілізації – світла, води та газу. Попри це, тут живуть тисячі людей. І евакуйовуватися не планують. Принаймні до зими.
Коли заїжджаєш в Авдіївку, потрібно бути обачним на дорозі. Залишки градів, які стирчать з асфальту, тут звична картина. Як і артилерійські обстріли різної інтенсивності. Тут рідко, де ходять пішки. Хіба квартал, два по воду. Якщо потрібно дістатися далі, є велосипед. Але в Авдіївці й це небезпечний вид транспорту. Катерина повертається додому із синцем на лобі.
"Я не помітила воронку, їхала і кувиркнулася", – каже жителька Авдіївки Катерина.
Попри порожні, на перший погляд, вулиці, у місті на нулі, яке день і ніч обстрілюють росіяни, досі залишаються щонайменше 2 тисячі жителів. Знайти їх можна по гулу генераторів біля під'їздів або нашвидкуруч змайстрованих умивальниках, які водночас слугують і душем. Життя, якого не побажаєш і ворогові. Без світла, води та газу. З їжею, приготовленою на багатті, під постійними потужними артилерійськими пострілами.
"Ось таке у вас формулювання – чого не виїжджаєте? Чому я маю відповідати на це запитання", – повідомив житель Авдіївки Костянтин.
Костя з дружиною живуть у підвалі над своєю квартирою. Ночують то під, то над землею – залежно від ситуації та інтенсивності обстрілів. До приходу холодів, наголошує чоловік, вони нікуди не поїдуть. І це свідомий вибір.
"Можна й приготувати поїсти, можна й попрати, можна й викупатися. Так важко, так можна загинути, і ми вирішили не бігти зі свого будинку, щоб не було. Ми усвідомлюємо, що завтра його може і не бути разом з нами. Якщо хтось думає, що ми не усвідомлюємо, він не правий. Я просто такої думки, що не треба все життя бігати від чогось", – додав Костянтин.
Жителька Авдіївки Тетяна запевнила: "Страшно, ми ж не роботи, ні кіборги, ми люди – страшно".
Тетяну в Авдіївці тримають літні батьки, яким далеко за 80. А ще розповіді подруг, які виїхали в Умань – саме у це місто за домовленістю евакуйовують охочих покинути розбиту Авдіївку. Життя там далеко не цукор, каже жінка. Хоча і тут – без світла, води та газу солодким існування теж не назвеш.
"Все важко, вода, світло, все відсутнє. Та сама лікарня, яка була, хоча б яку допомогу надати. Найважче – передбачити, що буде через хвилину, через 5 хвилин. Зараз тихо, а через секунду – приліт", – наголосила Тетяна.
Вони доглядають не лише літніх батьків. Тварини, покинуті господарями, прибиваються до всіх, хто залишився в місті. Відтак гуманітаркою, яку час від часу привозять в Авдіївку, доводиться ділитися з чотирилапими.
"Покидали, у нас тут 10 котів, 5 собак з ринку, і всіх годуємо. Шкода і людей, і тварин. Як можна ось таких кинути? Ну ось лежить красуня", – зауважила Тетяна.
Тут більшість жителів сидять без роботи і грошей. Багато хто працював на авдіївському коксохімі, який розбили окупанти. Ірина нині в елітній категорії. Тих, хто отримує зарплату. Вона двірник і свою роботу виконує щодня. Попри всі небезпеки, які чекають на вулиці.
"Страшно, але я працюю, ну я ось двірник, я все одно виконую свою роботу, і я працюю. Скло летить, все летить, я прибираю, на свій ризик все це роблю. А воно у будь-який момент може прилетіти, я можу у будь-який момент загинути", – повідомила жителька Авдіївки Ірина.
На зароблені кошти вона може придбати сякі-такі продукти. Ті, що зранку привозять на розбитий ринок. А потім на всіх насмажити пиріжки з яблуками та сиром.
"Замішую вдома тісто, спускаюся з третього поверху і смажу тут пиріжки. Звичайно смакота. Об'єдналися, тому що треба якось виживати", – додала Ірина.
Крім продуктів, найбільш ходовий товар тут дрова. Але їх купувати не потрібно. Вороги допомагають, невесело посміхаються авдіївчани. Після чергових обстрілів гілок на дорогах тьма. Ними і розпалюють багаття, на якому готують їжу.
"Пройшов обстріл, ми туди виїжджаємо, фіксуємо обстріл, якщо ж поранені, ми допомагаємо, надаємо їм першу домедичну допомогу. Вивозимо до лікарні", – запевнив представник Авдіївського відділку поліції Владислав.
Тут на постійній основі працюють кілька служб – поліція та пожежники. Влада приїжджає у місто у разі потреби – в її будівлю, як і в приміщення поліції вже неодноразово прилітали артснаряди. Одне з головних завдань правоохоронців – евакуація. І в цьому їм допомагає полк "Київ". Найважче, визнає Віктор, вмовити людей виїхати. Але вмовляють постійно.
"Як тільки не вмовляємо. Є і з дітьми. Але немає ніяких засобів примусу. Тому тут у нас руки зв'язані. Тільки просили, тільки пояснювати, що ви наражаєте на небезпеку дітей, себе. Багато. Дітей десь було 50, на даний час не знаю, тому що була евакуація, десь хто поїхав. Треба знову перевіряти", – підсумував інспектор полку патрульної поліції особливого призначення "Київ" Віктор.
З Донеччини, Ольга Калиновська, Сергій Клименко, "5 канал"
Читайте також: Як аеророзвідники коригують вогонь артилерії та мінометників на Донеччині – сюжет
