23-річний піхотинець, на ім'я Владислав, який має позивний "Бешкетник", служить у 93-й окремій механізованій бригаді "Холодний Яр". Разом із товаришами по службі він понад 80 днів перебував в оточенні в Кліщіївці Донецької області. Їм доводилося не лише виживати без їжі та води, а й відбиватися від російських окупантів.
Про це військовий розповів в інтерв'ю "Радіо Свобода".
"Мені сказали: топай на позиції, бо нікому. Ми пішли на позицію в Кліщіївку, біля церкви. Це звичайний бетонний льох. Коли ми зайшли туди, то помітили, як на позиції залишився один із наших побратимів, він лежав. Він був настільки худий і знесилений, що в нього видно було кістки і хребет", – поділився "Бешкетник".
Владислав згадав, як на початку нові бійці, що прибули на позицію, намагалися підгодувати знесиленого військового. Проте незабаром у них самих почали виникати проблеми.
"Води з самого початку не вистачало. Коли ми ще тільки виходили на позицію, нам запакували багато води, утім, поки ми йшли, то дорогою зустрічали хлопців, у яких теж не вистачало води, і роздавали їм, бо розуміємо, як це потрібно. Так ми дійшли до своєї позиції тільки з однією пляшкою води", – додав військовий.
Владислав поділився, що згодом почав робити позначки на стіні в підвалі, щоб відстежувати, скільки днів він разом із побратимами проводить на позиції.
"Десь на другий тиждень води вже не було взагалі. У роті пересохло. Думаємо, що потрібно вже щось робити. Доводилося пити "морсик" – дістав пляшку, відвернувся, помочився. Воно охололо – випив", – зазначив "Бешкетник".
Владислав роз'яснив, що зазвичай дрони доставляли воду, їжу та боєприпаси для військових. Однак у той момент сильний вітер завадив безпілотникам наблизитися до них.
"Нам командування сказало не виходити з укриття, щоб зайвий раз не видавати себе. Пити хотілося настільки, що встаєш, а тебе аж хитає. Хотілося їсти. Божеволіли від того, що не було їжі та води. Дах їхав моментально", – пригадав боєць.
"Бешкетник" розповів, що одного разу у них зник зв'язок. Він підкреслив, що деякий час спрага і голод так сильно мучили його, що він виходив з укриття без бронежилета і каски в пошуках води та їжі. Одного разу йому з побратимами вдалося знайти колодязь, з якого вони набирали воду за допомогою касок.
Владислав додав, що через такі вилазки росіяни виявили позиції захисників. Незабаром окупанти почали атакувати українських військових дронами, мінометами та артилерією, а також труїли газом.
"Спочатку нам розбили погріб, а потім нас почали закидати газами. Закидали так, що навіть протигаз не допомагав. Газ був настільки густий, що протигаз не допомагав, усе пече, дихати не можеш. Єдине, що рятувало, що я зрозумів – не треба панікувати, а дихати спокійно. Коли дихав спокійно – відбувалася якась фільтрація. Після газу кидають гранату. І так: газ – граната, газ – граната. Так, щоб ми вилізли звідти", – описав боєць тактику окупантів.
Владислав повідомив, що в окремі дні їжі не вистачало зовсім. За його словами, бійцям доводилося підбирати крихти з землі.
"На позиції ти цінуєш те, що в тебе є. Цінуєш ту баночку тушонки, обдуваєш, жуєш. Сиділи голодні. І коли тобі скидають їжу – ти просто на сьомому небі від щастя. Я там навчився готувати їсти: нам скидали пюрешки, "Мівіну", галети. І ось коли ти "Мівіну" з галетами змішуєш – це було найсмачніше. Коли була тушонка – це взагалі рай! Тоді дуже сильно схудли. Я важив десь 50 кілограмів, хоча моя вага десь 74-76 кілограмів", – пригадав піхотинець.
Читайте також: Залітають на 20 км у тил ворога: як працюють оператори БПЛА 93-ї ОМБр "Холодний Яр"
Дивіться відео:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
