Цю перемогу називали блискавичною. 254 депутати в одній фракції. Такого український парламент іще не бачив. "Слуги народу" масштабно зайшли під купол і за кілька днів виповнюється рік їхнього правління.
За цей час парламент ухвалив 253 законопроєкти. Більшість із них надходили з Банкової, а не від монобільшості. Документи від опозиції – принципово заверталися. А там, де "зеленим" бракувало голосів, плече підставляли "Довіра", "За майбутнє" і часом ОПЗЖ. Найбільша фракція запевняла – у них є порозуміння з усіма парламентськими силами. Чого не скажеш про їхню власну кухню. Перші кілька місяців "слуги" синхронно тиснули зелені кнопки, хоча не таємниця, що це були геть різні люди з геть різними поглядами. І з часом це далося взнаки.
Доказ того – показові голосування. Відкриття ринку землі підтримали лише 206 "слуг", закон про банки – 200, а нову програму дій уряду Шмигаля схвалили лише 176 "зелених". І це не рахуючи дрібних законів, де монобільшість демонструвала радше мономеншість. Комітет виборців прорахував, що якщо торік у середньому за закон слуги віддавали 228 голосів, то цього року – вже 214. Грати в команді стає чимраз складніше. Причина зрозуміла й не нова. Кожна коаліція рано чи пізно, ну так уже склалося історично, під куполом розбивається на групи за інтересами, й кожна з них грає свою самостійну гру, попри партійну лінію. Тож як від скандалу до скандалу прожила цей рік президентська партія і чи наважиться Зеленський розпустити парламент, коли його рейтинг захитається ще більше?
Запрацювались і розійшлись на канікули. Депутати закінчили перший рік своєї каденції. Рік турборежиму та щотижневих скандалів. У парламент заходили одразу з монобільшістю. Президентська партія "Слуга народу" привела під купол рекордні 254 депутати, не залишивши решті фракцій і шансу на коаліцію. В нові обличчя зеленої влади тоді повірили 43% українців і Зеленський. А ще у їхню незалежність від впливу бізнесу. Цим, казали слуги, відмінні від попередників.
Починали злагоджено. У турборежимі "Слуга народу" голосувала все, що приходило в сесійний зал із Банкової чи Кабміну. Авторитет Зеленського для них був визначальним – на цьому "слугам" політтехнологи партії наголошували ще під час навчання депутатів у Трускавці.
Але збирати голоси за президентські пропозиції з кожним сесійним тижнем ставало складніше. Вже взимку монобільшість посипалася. Хоч її керівники переконували, що "слуги" єдині, фракція перестала голосувати монолітно. Хоч як президент просив, ключове голосування за ринок землі "слуги провалили" – дали 200 голосів, решту докинула опозиція. І так повторювалося не раз.
І що нижче рейтинг, то більше внутрішніх конфліктів – про них у "Слузі народу" говорять неохоче. Певні, за рік депутати подорослішали, а законотворча дискусія стала конструктивнішою. І знайти єдину позицію строкатій монобільшості чимраз важче.
Кому ж насправді служать "слуги народу"? Українцям? Власним інтересам? Чи, можливо, товстим гаманцям? За рік парламенту стало очевидно, що монобільшість роздробилася на численні групи, які часто завалюють фракції важливі голосування. Кому чи чому на користь?
Найвідоміша із груп впливу в монобільшісті – Ігоря Коломойського. За різними підрахунками, прихильників олігарха близько двох десятків. До них приписують депутатів Максима Бужанського, вихідців із каналу "1+1" Олександра Дубінського та Ольгу Василевську-Смаглюк.
"Найбільш оформлена сьогодні – це група Коломойського, вона найбільш деструктивна в монобільшості, і це пов'язано з бажанням Коломойського повернути "ПриватБанк", – зазначив колишній народний депутат Олександр Черненко.
Своїх у Раді має й чернівецький бізнесмен Ілля Павлюк. Давній знайомий Зеленського, допомагав "Слузі народу" під час виборчої кампанії.
"Десь узимку звинувачували групу Павлюка, що нібито їх намагався купити Рінат Ахметов під певні голосування, які стосувалися його інтересів в енергетичній сфері", – наголосила головна редакторка видання "Букви" Тетяна Ніколаєнко.
Свої люди у "Слузі", кажуть їхні колеги-депутати, є і в олігархів Ріната Ахметова та Віктора Пінчука. А ще серед "слуг" – прихильники міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Мікрогрупу має й голова Офісу президента Андрій Єрмак – у парламенті його кум, слуга Микола Тищенко. Не відстає й колишній керівник Банкової Андрій Богдан. Зокрема, з ним пов'язують голову аграрного комітету Миколу Сольського. Днями журналісти видання "Букви" опублікували його листування із вказівками, за які закони голосувати.
"Уже зараз Сольський підтвердив, що це був Андрій Богдан, тому ми розуміємо, що ця людина також має групу своїх депутатів", – додала Ніколаєнко.
І за Богдана, і за аграріїв. Їхні інтереси Сольський лобіює також, бо сам має великий аграрний бізнес. Лобістськими справами не нехтують і будівельники.
"Приблизно ще 110 народних депутатів орієнтуються на президента та його офіс, всі інші входять у групи впливу. Фінансово-олігархічні знайшли аргументи, чому треба дружити з ними, а не з президентом. І навряд чи олігархи знаходять лише переконливі аргументи", – зазначив народний депутат із фракції "Голос" Ярослав Железняк.
"Групи є, вони такі аморфні, перебігають, за деякі голосування той чи інший олігарх чи промислова група заносить гроші, й ситуативно утворюється група підтримки того чи іншого", – пояснив Черненко.
Розвал монобільшості – процес закономірний, кажуть політики, і згадують минулі скликання. Розкольники були і в БПП, ділилася колись Партія регіонів, сипалося й у "Нашій Україні" Віктора Ющенка.
"Це була дуже красива казка, легенда, карета перетворилася на гарбуз, і такого стрімкого падіння від 40% до 9% жодна Верховна Рада не мала", – уточнив Черненко.
Порівняно з результатами парламентських виборів, "слуги народу" втратили відсотки довіри, свідчать останні соцопитування. Позиції зміцнили "Євросолідарність" та "Опоплатформа". Водночас роботою парламенту задоволені лише 9% громадян.
Але чи наважиться Зеленський розпустити Раду? Адже зібрати ще одну монобільшість "Слузі народу" не вдасться.
"Сьогодні він має хоч розколоту, хоч розвалену, але якусь монобільшість. Соціологія показує, що такого більше не буде", – додав Черненко.
"Якщо буде велика економічна криза, йому треба буде розділити відповідальність, щоб не втратити рейтинг. Думаю, що він пробуватиме переобратися", – наголосила Ніколаєнко.
Тож далі вибір за Володимиром Зеленським – рятувати себе чи почт? Ну а поки його партія готується до місцевих виборів. Їхні результати, зокрема, покажуть, наскільки українці нині довіряють президентській команді.
Ірина Сисак, Анна Несевра, "Час. Підсумки тижня"