Він також розповів про те, на чому роблять акценти нинішні кандидати, до яких технологій вдаються, аби зберегти свій вплив.

Подаємо основні тези дослівно:

У липні 2019 року В'ячеслав Богуслаєв, співвласник "Мотор Січі", могутня як для Запоріжжя людина, несподівано програв простому фотографу Сергію Штепі.

Уся кампанія Богуслаєва будувалася на визначенні і визнанні того, що він – міцний господарник. Але минулорічна мода була на нові обличчя. І така ситуація була повсюдно.

Відомі випадки, коли мільйонери-господарники купували собі у штабі "Слуг народу" технічних кандидатів, які й кампанії не вели. Але все одно ноунейми вигравали. Бо і швабра виграла б у людини, яку відбрендовував Зеленський.

Але мода плинна. Політична мода на нові обличчя протрималася недовго. Зе!Команда розтратила протягом року увесь свій шарм.

Мало того, опоненти виставили хлопців Зеленського саме як безгосподарників. І тому маятник хитнувся в іншу сторону. По всій країні з бордів на нас дивляться "професіонали і господарники".

Однак цих "господарників" настільки багато, що бідному виборцю важко вибирати між різними командами.

Зараз із кожної праски чути, що потрібно обирати місцевих. Не приїде ж, справді, Володимир Олександрович лампочки у під'їздах вкручувати? Максимум – інспектувати "Велике будівництво", слухати про місцеві стратегії і висувати місцевих кандидатів у міські голови.

Тож перша площина для виборця – місцеві проблеми – місцеві господарники. Головне – вибрати правильного. Бо на бордах – виключно вони.

Але інша площина – ідеологічна. Її ніхто не відміняв на місцевих виборах. І для когось ідеологічне – більше, ніж двір, вулиця, місто.

...У всіх без винятку областях є команди місцевих господарників. Найперше, у кого вони відбирають голоси, – це "Слуги народу".

Коли в країні помітна стагнація органів центральної влади, піднімають голови місцеві еліти. І вони не лише піднімають голови. Їхня фронда стає агресивнішою.

Але місцеві популісти живо відбирають голоси і в Юлії Тимошенко. Юлія Володимирівна продала кілька партійних осередків на франшизу, як от у Сумській області (Ігорю Молотку) чи Хмельницькій (Гереги). І чи то через хворобу, чи то через брак ідей, але, здається, не має плану, з якого боку підступитися до місцевих виборів.

Тож, однозначно – не буде жодної обласної ради без місцевих проєктів. І, можливо, 1-2 обласних центри залишаться лише з фракціями 4-х парламентських партій ("Голос" іде не всюди).

Єдине, що добре грає проти місцевих баронів, – це те, що їх багато на одному електоральному полі і їм затісно. Тому багато місцевих проєктів стане просто маржою і бонусом для тих, хто здолає 5%-ий рубіж.

І тут треба відрізняти особисті партії мерів чи якихось впливових місцевих лідерів від партій, у яких багато міноритарних акціонерів, які в місцеві проєкти заходять в складчину.

...І, звичайно, є іменні блоки. Фактично майже у кожному місті чи області. Як от "Довіряй ділам" Труханова в Одесі, "Блок Кернеса Успішний Харків" чи "Блок Світличної Разом Харківщина".

...Подібна тема і у франшизи "Наш край". Але тут по-різному. Десь це відіграється як іменний проєкт. У якійсь області – це одночасно і проєкт під особу, і проєкт на паях. Приклад – у Сумській області Андрій Деркач веде свою політичну силу в обласну раду. Але і у Глухівську громаду його франшиза зайде, гарантуючи йому вплив на своєму окрузі. Але іще від "Нашого краю" йде більше 10 чинних голів ОТГ. І вони грають на себе в громадах і як партнерство – в область.
І таких прикладів багато.

Подібним чином побудована і "Пропозиція" Бориса Філатова. Технологія така: роздати побільше франшиз в інші міста і громади.

Виключно з однією метою: потім позитивний результат багатьох чинних очільників перелити в скарбничку майбутнього всеукраїнського проєкту.

Ну і, безумовно, перша у цій технології – партія "За майбутнє". Це всеукраїнський і найдорожчий проєкт, на який не жаліє ресурсів Ігор Коломойський.

Але ми з вами зараз будемо свідками того, як заходять різні технології.

Проєкт "Зеленський" був віртуальним і роликовим. Проєкт "Перемога Пальчевського" є проєктом віртуальним.

Проєкти "За майбутнє", частково "Наш край", "Пропозиція" є проєктами мережевими і франшизними. Ми бачимо змагання технологій. Яка зайде? Яка краще в яку електоральну групу?

Як краще? Через відосики? Чи через потискання рук? А що дешевше: 20 000 бордів Пальчевського чи 200 сюжетів на "Плюсах"?

Як спрацюють місцеві проєкти? Скільки буде мерських монобільшостей в обласних центрах?

І це при тому, що в жодній обласній раді монобільшості не буде. Гарантовано. А у містах – будуть...

Легше відповісти на питання: у скількох обласних радах "слуги народу" візьмуть більшість і будуть запрошувати до створення коаліцій інших?

Можливо, 3-4 обласні ради...

Провал "слуг" восени неминучий.

І найцікавіше почнеться якраз після виборів.

І все одно "слугам" зараз вигідно йти на вибори. Незважаючи на неминучу поразку. Просто весною буде ще гірше.

Перенесення виборів – проєкт Москви. З бажанням запхати у виборчий процес Донбас.

Володимир Олександрович може після місцевих виборів заспокоїтись. Зрозуміти своє місце в історії. Нажити собі хобі. Не обов'язково бджоли, як у Ющенка. Можливо, преферанс із Юзіком. І спокійно досидіти одну каденцію.

А бажання нашого президента здивувати світ може закінчитися новим кривавим Майданом. І спалахом війни з Росією.

Раніше політична експертка Оксана Яхно зазначила, що "Слуга народу" не стала партією, "це просто список людей із різних груп – інколи з протилежними позиціями", і якщо цього немає на загальноукраїнському рівні, то і на місцевому буде так само.