У ході дослідження вчені порівняли зразки ДНК з майже 2 тис. шматочків мозку, що пожертвували заради науки люди, які померли з природних причин і не страждали від хвороби Альцгеймера, розсіяного склерозу або інших нейродегенеративних розладів. Вивчаючи ці геноми, вчені порівнювали не лише структуру самих генів, а й те, як активно їх зчитували клітини мозку. Це дозволило розкрити не лише те, як відмінності у структурі генів впливали на роботу кори і інших шарів мозку, а і зрозуміти, як змінювався характер їхньої роботи по мірі старіння організму.

У ході дослідження вченим вдалося виділити кілька ділянок ДНК, які впливали на швидкість старіння мозку. Розрахунки ж показали, що найсильніше на цей показник впливав ген TMEM106B – ділянка ДНК, що відповідає за формування зв'язків між нервовими клітинами і їх очищення від білкового "сміття". Навіть невеликі мутації в його структурі сильно впливали на вигляд кори в літньому віці, прискорюючи або уповільнюючи старіння на кілька років, з'ясували вчені.

Цей ген "включався" тільки в літньому віці, починаючи впливати на роботу мозку приблизно у 65 років. Причини такого стану справ науковці на даний момент пояснити не можуть.