Родичі, друзі та побратими прощаються з 35-річним Володимиром Матвієнком. 18 вересня на Світлодарській дузі підрозділ 72-ї механізованої бригади потрапив під мінометний обстріл супротивника. Ворожа міна 120-го калібру влучила просто в укриття, де перебував сержант. Поранення були несумісні з життям.

"Це сталося з 18-го на 19-те вночі. Почався обстріл. Хлопці стояли якраз на бойових постах і передостання міна потрапила прямо... можна сказати, в ціль і завдала шкоди. Грубо кажучи, двом бойовим товаришам", – розповідає військовослужбовець ЗСУ Ігор.

Рік тому сержант Матвієнко підписав контракт зі Збройними силами. Разом із побратимами з 72-ї бригади пройшов запеклі бої поблизу Авдіївки. Від травня командир відділення мотопіхотної роти боронив ділянку фронту поблизу селища Луганське.

Лише двоє бойових побратимів змогли приїхали на прощання, решта й далі обороняють рубежі на Світлодарській дузі.

Другий побратим, Ігор, так каже про загиблого Володимира Матвієнка: "Чуйний, дружили. Постійно, коли поверталися з зони АТО, тут зустрічалися і в теніс ходили гуляти, ось".

Дім і подвір'я, де жив Володимир, ущерть заповнене людьми. Сусіди і друзі, які добре знали Володимира, розповідають: він був справедливим і завжди відстоював правду.

Товариш Володимира – Сергій – каже: "Ми з дитинства дружили, хорошими друзями були. З ось такого виросли, в одному дворі жили. Ніколи не відмовить, завжди допоможе. Дуже позитивна людина була. Завжди вечелий, завжди усміхався. Життєрадісний, любив життя, хотів жити".

Після прощання вдома процесія рушила на Майдан Незалежності.

Там сержанта навколішки зустрічали кияни. Володимира Матвієнка поховали на Берковецькому кладовищі на Алеї Слави. Його представлено до державної нагороди посмертно. У столиці оголосили День жалоби. На знак скорботи за загиблим у місті приспустили державні прапори.

Євгенія Китаїва, Антон Андрущенко, "5 канал"

Дивіться також фотогалерею за темою: