Вони живуть на лінії фронту, але не втрачають віри й оптимізму. На широкі екрани виходить документальне кіно Ірини Цілик "Земля блакитна, ніби апельсин". Це – історія про багатодітну родину, матір і її чотирьох дітей, які разом долають усі труднощі, що принесла війна. Кінострічку відзначили як в Україні, так і за кордоном. Про нелегкий, але вдалий дебют розповість кореспондентка "5-го" Евеліна Михайленко.
Життя на лінії фронту. Про нього документальна стрічка "Земля блакитна, ніби апельсин". Її герої – багатодітна родина, яка разом долає усі труднощі, що принесла війна.
У центрі картини Ганна Гладких. На момент зйомок вона – мама чотирьох дітей: двох хлопчиків та двох дівчат. Великою родиною вони живуть у Красногорівці на Донеччині. Не полишили свій будинок і коли розпочалася війна.
"Фільм про родину, яка не втрачає віри, яка оптимістична, попри ті умови, в яких вона живе. Неважливо, що відбувається за вікном, коли ви всі разом", – переконує героїня фільму "Земля блакитна, ніби апельсин" Анастасія Трофимчук.
У трохи більше ніж годину вмістився майже рік із життя родини.
"Це і фільм просто про цивільних людей, які живуть у зоні війни, і про сильну жінку, яка не просто виховує дітей сама, а ще наповнює їхнє життя радістю", – розповіла режисерка фільму Ірина Цілик.
"Земля блакитна, ніби апельсин" – повнометражний дебют Ірини Цілик. Його назва – це перший рядок вірша французького поета-сюрреаліста Поля Елюара.
"Іра проводить цю паралель, тому що наше життя схоже на сюрреалізм. Але, оскільки ми там живемо, для нас це просто буденність", – каже Ганна Гладких.
Щоби відзняти стрічку, розкрити героїв і показати життя, яким воно є, творчій команді знадобився рік.
"А для того, щоби побачити людей, плюс-мінус такими, які вони є, просто треба провести з ними дуже багато часу. Рецепт простий. Це був спільний побут, готування їжі, розмови про життя", – зауважує режисерка.
Зйомки документальної стрічки припали на час, коли найстарша із доньок Мирослава закінчувала школу та вступала до вишу, щоби здобути операторську освіту. У той час, коли творча команда документальної стрічки фільмувала родину, Мирослава знімала свій фільм про пережиті їхньою родиною моменти 14-го.
Але не всі епізоди для документальної стрічки давалися легко, каже Мирослава.
"Найскладніше, це коли я вступала до університету. Люди хотіли це знімати. А я і так сильно нервувала і тут ще одна камера буде, і мені так цього не хотілось. Трохи з Ірою поконфліктували, але потім вирішили, що це моє життя, а для них це кадр у фільмі", – розповіла Мирослава Трофимчук.
Зрештою мрія Мирослави здійснилась. Нині вона навчається на третьому курсі університету. А фільм про неї і її родину "Земля блакитна, ніби апельсин" відзначили як в Україні, так і за кордоном. На початку року Ірина Цілик здобула нагороду за режисуру на фестивалі незалежного кіно Sundance.
На широкі екрані в Україні фільм уже вийшов. У кіно його можна подивитися з 26 листопада.
Евеліна Михайленко, Валентин Стрельцов, "5 канал"
