Три українські стрічки змагаються за місце в довгому списку найпрестижнішої кінопремії "Оскар" – "Атлантида", "Земля блакитна, ніби апельсин" та "Мої думки тихі". Цього тижня, у четвер, національний Оскарівський комітет визначиться з одним претендентом. Які шанси України в США на кінопремії та чому досі ми не отримували статуетку – розбиралися журналісти "5 каналу". 

"Ми мали мету європейського фестивального відбору і внутрішнього дуже гарного відгуку. Цей фільм має декілька шарів сенсів і торкається дуже різних аудиторій. Для американців – це більше така східноєвропейська екзотика", – каже продюсер стрічки Дмитро Суханов.

Пройшла фестивальні шляхи – що міжнародний, зокрема "Санденс", що національний, – і стрічка іншої дебютантки документального кіно. Фільм Ірини Цілик під назвою "Земля блакитна, ніби апельсин" розповідає про родину, яка живе в "червоній зоні" Донбасу, де шостий рік війна.

"Назва нашого фільму – це цитата поета Поля Елюар, сюрреаліста. Тобто, коли ти приїжджаєш на Донбас, у зону війни, ти постійно на кожному кроці стикаєшся з дуже сюрреальними ситуаціями. Поєднання непоєднуваного. Паралельне існування миру, війни, вони дуже вражають, зачіпають за живе", – каже Ірина Цілик. 

Про війну, але вже закінчену, розповідає "Атлантида" Валентина Васяновича. Стрічка про майбутнє. 2025 рік. Рік, як Україна перемогла у війні з Росією і повернула окупований Донбас. Ця історія підкорила журі Венеціанського міжнародного кінофестивалю.

"Оповідає емоційно про війну. Або навіть не про війну, а про те, що трапляється після війни: що будемо робити з Донбасом? Яка ціна? Де ця червона лінія, котру ми для себе не можемо перейти? Де вона? Ми до цього не те, що не домовилися, ми навіть намагаємося про це не думати. А цей фільм – він ставить запитання", – каже Володимир Яценко, продюсер "Атлантиди". 

А от на запитання – хто ж таки увійде в довгий список найпрестижнішої кінопремії, має відповісти спочатку Оскарівський комітет в Україні. На відміну від минулого року, де був лише один претендент, цього року мають обрати з-поміж трьох.

"Безумовно, якщо фільм брав участь у фестивалі класу А, великому фестивалі, якщо про нього писали світові, фахові видання і, особливо, якщо фільм отримав якийсь приз на фестивалі, то це, безумовно, додає йому шансів. У кожного з трьох претендентів, як на мене, є свої боки, свої чесноти, за які вони можуть взяти участь у перегонах", – каже Алік Шпилюк, голова Українського Оскарівського комітету.

Брали участь у перегонах, але до короткого списку не доходили, – українські фільми із 1997 року. За незалежності підкорити Голлівуд українські кінотворці намагалися дванадцять разів. За цей час не минулося без інтриг і скандалів. Водночас кінокритики не лишали стрічки і позитивної оцінки. Але от Оскарівська статуетка досі ще нікому не перепадала.

Алік Шпилюк пояснює, чому й досі ми не отримали статуетку: "Не тільки Україна ще не отримала "Оскар", а таких… я навіть не підрахував, скільки країн у світі ще не мають "Оскара".

Але мають українські стрічки відзнаки на інших престижних кінофестивалях, до прикладу – у Венеції чи Каннах.

"Ми зараз звикли вже до того, що українські фільми є на кожній фестивальній програмі, але це дуже велика перемога – з 200 країн і не найбільших економічно, але ми змагаємося і наш голос чують. Дуже важливо також і політично", – зазначає Володимир Яценко, продюсер "Атлантиди".

Потрапляли і в лонг-лист ще однієї американської кінопремії – "Золотий глобус". Фільм "Додому" минулого року був серед 93 фільмів із 65 країн, що претендували на номінацію премії Голлівудської асоціації іноземної преси в категорії "Найкращий іншомовний фільм".

Українського претендента на "Оскар", що потрапить у довгий список премії, дізнаємося 24 вересня. А от саму ж церемонію в США вперше за сорок років перенесли. У 1981-му – після замаху на президента Рональда Рейгана. У 2021-му – через пандемію коронавірусу.

Евеліна Михайленко, Сергій Новіков, Віктор Сніжко, "5 канал"